1.3. Облік запасів підприємства.

Методологічні засади формування інформації про запаси у бухгалтерському обліку та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Відповідно до П(с)БО 9 запаси - це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активами, якщо вони відповідають критеріям визнання активу: існує ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, їх вартість може бути достовірно оцінена. Для цілей бухгалтерського обліку всі запаси підприємства можуть бути поділені на дві групи: власні запаси та запаси, які не є власністю підприємства, але знаходяться на його території.

Власні запаси підприємства обліковуються на балансових рахунках. До них відносять:

1.Виробничі запаси - це придбані або самостійно виготовлені запаси, які підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання в ході нормального операційного циклу.

2.Незавершене виробництво - у вигляді не закінчених обробкою і склад деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг) щодо яких підприємством ще не визнано доходу.

3.Готову продукцію, - що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

4.Товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

5.Малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший одного року.

6.Молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються у фінансовій звітності за нижчою з двох оцінок первісною вартістю або чистою вартістю реалізації запасів.

Склад запасів на кожному конкретному підприємстві залежить від виду діяльності підприємства.

Запаси, які не є власністю підприємства, обліковуються поза балансом і до запасів підприємства, у якого вони знаходяться, не включаються.

Оприбуткування, списання запасів повинно проводитися на підставі первинних документів форма яких затверджена Наказ Міністерства статистики України "Про затвердження типових первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" №193 від 31.06.96 р.

Характеристика основних документів бухгалтерського обліку про рух запасів:

1. Журнал обліку надходження вантажів (форма №М-1) - застосовується для реєстрації транспортних документів, пов'язаних з отриманням вантажів залізницею, водних шляхів та оприбуткування їх на склад підприємства. Призначення цього журналу контроль за надходженням вантажів та контроль за їх оплатою.

2. Довіреність (форми №М-2,№ М-26) - документ, який надає право представнику підприємства одержати товар, запаси у постачальника. Довіреність має строк чинності, по прострочених довіреностях матеріальні цінності не видаються. В такому випадку вона повинна бути анульована і обов'язково повернена до бухгалтерії. Всі довіреності є іменними документами.

3. Журнал - реєстрації довіреностей (форма №М-3) - де фіксується кожна видана довіреність, її №, дата, кому видана, найменування та кількість матеріальних цінностей, а також відмітка про те, що по даній довіреності одержано запаси.

4. Накладні, товарно-транспортні накладні (ТТН) - комбінований документ, який з одного боку обліковує роботу транспорту і нараховує заробітну плату водію, а з другого боку це товарний документ на якому фіксується сума перевезених матеріальних цінностей.

5. Акт розбіжностей по кількості та якості виявлених при одержані матеріальних цінностей - при прийомці матеріалів можуть бути виявлені розбіжності між заключним договором купівлі - продажу і фактично одержаними матеріальними цінностями, в такому випадку складається даний акт. Цей акт складається на протязі 10 днів.

6. Прибутковий ордер - виписується завідуючим складом на підставі первинних документів.

7. Податкова накладна - кожне підприємство купуючи матеріальні цінності має право на податковий кредит ( якщо підприємство є платником ПДВ). Податкова накладна повинна виписуватись при відвантажені матеріальних цінностей покупцям. Відповідно до закону "Про ПДВ" податкова накладна має дві функції звітним податком та розрахунковим документом, тобто є базовим документом на підставі якого розраховується сума податкового зобов'язання, яке має бути сплачене до бюджету постачальником, а з другої сторони покупець отримуючи податкову накладну має право на податковий кредит.

8. Лімітно-забірна картка (форма №М-8, №М-9, №М-28, №М-28а) - використовується для оформлення відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби. Дані картки виписуються відділом постачання або плановим відділом на одне або декілька найменувань матеріалів у двох примірниках.

9. Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма №М-11) - використовується для обліку руху матеріальних цінностей усередині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям.

10. Картка складського обліку матеріалів (форма №М-12) - застосовується для обліку матеріалів у коморі за кожним ґатунком, видом, розміром, заповнюється на кожен номенклатурний номер матеріалу і ведеться матеріально відповідальною особою. Записи в картці робляться на підставі первинних прибуткове - видаткових документів за день здійснення операції.

Запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (собівартістю), яка визначається залежно від шляхів надходження запасів. Запаси на підприємство можуть надходити в результаті:

• придбання за плату;

• виготовлення власними силами підприємства,

• внесення до статутного капіталу підприємства;

• безоплатного одержання;

• придбання в результаті обміну на подібні активи,

• придбання в результаті обміну (часткового обміну) на неподібні активи.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

• сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

• транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

• інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

До собівартості придбаних запасів включається сума транспортно-заготівельних витрат.

Стандартом 9 визначено два методи визначення первісної вартості запасів з урахуванням транспортних витрат:

Метод прямого списання, тобто по певному виду запасів сума транспортних витрат, що вказані в рахунку - фактурі, у накладній безпосередньо списується на певний вид матеріальних цінностей. Але цей метод складний і клопітний до визначення, тому Стандарт 9 рекомендує застосовувати:

Метод середнього %. Середній % транспортне - заготівельних витрат визначається за формулою = залишок транспортне - заготівельних витрати на початок місяця + сума транспортне - заготівельних витрати за місяць / залишок запасів на початок місяця + вартість запасів, що надійшли за місяць.

Визначений середній % множиться на суму списаних у виробництво запасів.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", зі змінами і доповненнями, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248

Собівартість виробництва готової продукції включає витрати, що безпосередньо пов'язані з одиницями виробництва, а саме:

• прямі матеріальні витрати (вартість сировини, купованих напівфабри­катів та комплектуючих виробів, інших матеріалів, які можуть бути безпо­середньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);

• прямі витрати на оплату праці ( заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат );

• інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо)

• загально виробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на обслуговування виробничого процесу тощо), які виникають при переробці матеріалів у готову продукцію і поділяються на:

• постійні накладні витрати (непрямі витрати на виробництво, що залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу виробництва);

• змінні накладні витрати (непрямі витрати на виробництво, що змінюються прямо або майже прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності).

Первісна вартість запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками ( учасниками ) підприємства їх справедлива вартість

Первісна вартість запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні об'єкти, дорівнює балансовій вартості переданих об'єктів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість.

Метод ідентифікованої собівартості. Конкретна ідентифікація означає, що облік витрат і розрахунок собівартості здійснюється за кожною відповідною одиницею запасів.

Метод середньозваженої собівартості. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватися за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Метод ФІФО і метод ЛІФО тепер майже не використовується.

Метод нормативних затрат. Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиниці продукції ( робіт, послуг ), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Метод ціни продажу. Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів.

Інформація про запаси узагальнюється в регістра бухгалтерського обліку. Запаси повинні бути достовірно оцінені на дату складання балансу. Записи відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок - первинною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Інвентаризації запасів проводиться з періодичністю і в терміни, визначені власником. Обов'язковим є проведення інвентаризації при складанні річного звіту, при зміні матеріально-відповідальних осіб, при передачі державного майна в оренду, при приватизації, при виявленні фактів недостач і втрат основних засобів, у форс-мажорних випадках.

Інвентаризації запасів здійснюється за місцями збереження та матеріально-відповідальними особами підприємства. Інвентаризація проводиться інвентаризаційною комісією, затверджену наказом керівника підприємства. Перед початком інвентаризації матеріально-відповідальна особа подає матеріальний звіт у якому відображається надходження і видачі цінностей на дату інвентаризації в бухгалтерію.

Занесення записів в інвентаризаційні описи здійснюється послідовно за місцями їх зберігання за кожним найменуванням із вказанням їх номенклатурного номера, виду, групи і кількості.

Після завершення інвентаризації цінностей однієї матеріально-відповідальної особи інвентаризаційні описи, на кожній сторінці яких вказується прописом кількість натуральних одиниць продукції, передаються в бухгалтерію з підписами голови та членів інвентаризаційної комісії. У бухгалтерії вказується наявність майна за даними бухгалтерського обліку та складаються звірювальні відомості.

На підставі звірювальних відомостей інвентаризаційною комісією складається акт інвентаризації, у якому визнаються результати інвентаризації, особи, винні у відхиленнях та способи усунення цих відхилень.

Недостачі в межах норм природних втрат списуються на витрати періоду. У інших випадках комісія повинна здійснити заходи для виявлення винних осіб та відшкодування недостач за їх рахунок.

Якщо недостачі запасів сталися з незалежних від матеріально-відповідальних осіб причин, то вони визнаються в складі витрат періоду та відносяться на інші операційні витрати.

Облік запасів на приватному підприємстві «Дельфін БАЗ» ведеться з використанням комп'ютерної форми обліку. Матеріально-відповідальною особою є бухгалтер та механік, який веде облік саме на цій ділянці, тому як таких звітів матеріально-відповідальної особи не має, а розроблені специфічні звіти і відомості кількісно-сумового обліку.