188. Сутність та значення соціального партнерства.

Соціальне партнерство означає спільну діяльність суб'єктів відносин у сфері праці, що спрямована на погодження інтересів і вирішення наявних проблем. Сутність цих проблем пов'язана передусім з існуванням ринку праці, на якому є продавці й покупці, їм нале­жить самим домовлятися про умови купівлі-продажу послуг ро­бочої сили. Але цей «торг» має здійснюватися з дотриманням пев­них правил, норм, які захищають інтереси обох сторін, тобто на базі партнерських взаємовідносин, застосування різноманіт­них форм і методів погодження інтересів найманих працівників, роботодавців і їхніх представницьких органів прагненням до спі­льних домовленостей договору, досягненням консенсусу, опра­цюванням і спільною реалізацією заходів з різноманітних напря­мів соціально-економічного розвитку. Метою є досягнення соціального миру в суспільстві, забезпечення балансу соціально-економічних інтересів трудящих і робо­тодавців, сприяння взаєморозумінню між ними, запобігання конф­ліктам і вирішення суперечностей для створення необхідних умов поступального економічного розвитку, підвищення життє­вого рівня трудящих.

Значення соціального партнерства

1.Наймані працівники й роботодавці та їхні представни­цькі органи мають не лише спільні, але й відмінні, іноді проти­лежні соціально-економічні інтереси. Наймані працівники в системі соціального партнерства є пе­редусім носіями робочої сили. Вони надають роботодавцеві тру­дові послуги в обмін на необхідні засоби для свого життєзабезпе­чення. Інтереси роботодавця лежать у площині отримання якомога більшого прибутку.

2.. СП правомірно розглядати як важ­ливий чинник формування інститутів громадянського суспільст­ва, а саме: об'єднань роботодавців, найманих працівників; започаткування та розвитку постійного діалогу між суб'єктами со­ціально-трудових відносин.

3. СП є взаємовигідним процесом взаємодії сторін соціально-трудових відносин та органів, що представляють їхні інтереси. Постійний діалог між ними має на меті забезпечення оптимального балансу інтересів і створення сприятливих економічних, політичних, соціальних умов для ста­більного соціально-економічного розвитку.

4. СП не можна розглядати як традицію чи специфічний складник механізму формування й ре­гулювання соціально-трудових відносин в окремих країнах. Вона є об'єктивною вимогою, тобто притаманною економіці ринково­го типу формою погодження інтересів суб'єктів трудових відно­син. Становлення й розвиток системи соціального партнерства за умов ринкової економіки — результат об'єктивних реалій, що випливають з нової ролі, статусу суб'єктів ринку праці — робо­тодавців, найманих працівників та органів, що представляють їх­ні інтереси.

5.Відносини між соціальними партнерами можуть бути прогресивними або деструктивними, регресивними, залежно від установок, якими керуються сторони соціального діалогу та ар­сеналу методів регулювання взаємних відносин, які вони викори­стовують.

6.Соціальне партнерство є альтернативою диктатури в соціально-трудових відносинах, оскільки передбачає засто­сування цивілізованих методів погодження інтересів — прове­дення, переговорів, досягнення компромісу, консенсусу, згоди. Разом з тим соціальне партнерство немає нічого спільного із соціальним угодовством, безпринципними поступками однієї зі сторін на користь іншої або попранням, зневажанням інтере­сів іншої сторони.