- •1.Мікроек. Як складова частина теоретичної економіки.
- •2.Предмет, концептуальні основи і методологія мікро.
- •3. Мета, завдання і зміст дисципліни.
- •4. Корисність в ек. Теорії та проблема її виміру.
- •5.Закон спадної гран. Кор.-ті блага. Пер. Закон Госсена.
- •7. Рівновага споживача з кард. Позицій. Закон Госсена.
- •8. Вибір споживача з ординалістських позицій.
- •9. Криві байдужості, їх властивості.
- •10. Криві байдужості як спец. Інстр. Мікроек. Аналізу.
- •11. Гнз благ: сутність і методика обчислення.
- •12. Бюджетна лінія.
- •14. Реакція споживача на зміну його доходу.
- •15. Реакція споживача на зміну цін товарів.
- •16. Ефект заміщення та ефект доходу.
- •Ефект заміщення – це ефект, який вказує на те, що споживач у процесі споживання заміщує товаром, що став дешевшим (х), інші більш дорогі товари (у).Це показується рухом вздовж кривої байдужості.
- •17. Надлишок споживача.
- •18. Попит і закон попиту.
- •19. Аналіз зміни попиту в цілому та вел. Попиту.
- •20. Цінова еластичність попиту.
- •21. Еласт-ть попиту за доходом та перехресна ел-ть.
- •22. Підп-во як суб’єкт ринку та вир.-ринк. Сис-ма
- •24.Найважливіші параметри п-ва як мікроек-ної моделі
- •25. Частинна варіація факторів вир-ва.
- •26. Ізоквантна варіація факторів вир-ва.
- •27. Пропорційна варіація факторів вир-ва.
- •28.Оптимум виробника та ізоквант. Варіація факторів.
- •29. Витрати вир-ва в коротко строк. Періоді.
- •30. Витрати на довгострокових інтервалах.
- •31. Пропозиція і закон пропозиції.
- •32. Аналіз змін у пропозиції та в обсязі пропозиції.
- •33. Еластичність пропозиції.
- •34. Перехресна еластичність пропозиції та її вплив на стратегію товаровиробника.
- •35. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики.
- •37. Рівновага підприємства та галузі у короткостроков періоді.
- •38. Ринок досконалої конкуренції у довгостроковому періоді.
- •39. Модель „чистої” монополії та їх характеристики.
- •40. Монопольний ринок в короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •41.Особливості функціонування реальних монополізованих ринків.
- •42. Основні ознаки олігополії.
- •43. Теоретичні моделі олігополії.
- •44. Особливості організації олігополістичного ринку.
- •45. Ефективність олігополії
- •46.Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.
- •47.Модель поведінки п-ва – монополістич конкурента
- •48. Нецінова конкуренція
- •49. Ефективність монополістичної конкуренції.
- •50.Похідний попит.
- •53.Похідний попит і принцип оплати факторів.
- •55. Попит на працю в умовах досконалого конкурентного ринку ресурсів.
- •58.Капітал і процентний дохід.
- •60.Визначення ринкової ставки позичкового процента за умов досконалої конкуренції.
26. Ізоквантна варіація факторів вир-ва.
Багатофакторна модель дає можливість з‘ясувати залежність обсягу вир-ва від двох і більше факторів і зробити відповідний аналіз.
Двофакторна вир. ф-ція, або ізоквантна варіація факторів вир-ва, моделює вир. процес, в якому змінними є обсяги викор-ня двох факторів вир-ва.
Ізокванта – це лінія, що хар. однаковий випуск продукції за різного співвідношення використання вироб. ресурсів. Ізокванта завжди є спадною лінією. Чим більша к-ть використовуваних ресурсів, тим більший обсяг вир-ва і тим далі від початку координат міститься відповідна ізокванта. Сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску продукції, називається картою ізоквант.
Кутовий коефіцієнт кожної ізокванти, який вимірюється співвідношенням -K/L, або -L/K, показує, яким чином проходить заміщення одного фактора іншим, якщо зберігається постійним фізичний обсяг випуску продукції. Абсолютне значення кутового коефіцієнта назив. граничною нормою технологічного заміщення.
Гранична норма технологічного заміщення праці капіталом MRTSLK є тією величиною, на яку може бути заміщено капітал, якщо додатково використовувати одну одиницю праці за фіксованого фізичного обсягу виробництва.
Від‘ємний нахил ізокванти показує, що скорочення кількості робочого часу (L) для незмінності обсягу випуску, вимагає збільшення витрат капіталу (K).
27. Пропорційна варіація факторів вир-ва.
Розширюючи вир-во для виготовлення більшої к-ті продукції, виробники залучають все більшу й більшу к-ть необхідних ресурсів, п-во змінює масштаб вир-ва. При цьому можливий різний ефект від масштабу вир-ва.
Якщо обсяг вир-ва збільшується відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів, то спостерігається зростаючий ефект від зміни масштабу вир-ва, який спричинений спеціалізацією праці, спеціалізацією управлінського персоналу, можливістю використання високопродуктивного обладнання, високоякісних основних і додаткових матеріалів. Але ефект масштабу має свої межі.
Якщо приріст обсягу вир-ва відповідає приросту витрат факторів вир-ва, то ефект масштабу вир-ва є сталим. Якщо зростання випуску продукції відбувається нижчими темпами, ніж збільшення витрат факторів вир-ва, то спостерігається ефект спадної віддачі від зміни масштабу вир-ва. Це пояснюється значним зростанням витрат на управління, нездатністю управлінського персоналу приймати адекватні рішення в умовах зростаючих обсягів виробництва.
Ефект масштабу має значення для вибору довгострокової стратегії – мати одне п-во, яке виробляє певний обсяг продукції; чи той же обсяг продукції забезпечити за рахунок діял-ті кількох п-в:
- за позитивного ефекту масштабу – вигідніше мати одне велике підприємство;
- за постійного ефекту масштабу – можна мати декілька малих підприємств.
28.Оптимум виробника та ізоквант. Варіація факторів.
Вир-во продукції пов‘язано з певними вит-ми, зміни його обсягів обумовлюють коливання величини цих витрат. Тому виробник, враховуючи динаміку граничної продук-ті, вартість та взаємозамінність ресурсів, намагається досягти стану рівноваги, тобто такої комбінації використовуваних ресурсів для вир-ва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною.
Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови, що гранична продуктивність у розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде однаковою для всіх ресурсів, які виробником використовуються: MPL/PL = MPK/PK.
Графічно стан рівноваги виробника визначається шляхом поєднання на одній координатній площині ізокванти та із окости.
Ізокоста – це лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів.
Через те, що ціни факторів вир-ва розглядаються як незмінні, незалежно від обсягів викор-ня факторів, ця функція є лінійною. Нахил ізокости дорівнює (-PL/PK) і визначає ринкову норму заміщення одиниці капіталу додатковою одиницею праці. Точка дотику ізокости та ізокванти відображає рівновагу споживача.
У точці дотику кут нахилу ізокости (ринкова норма взаємозаміщення) та ізокванти (норма взаємозаміщення факторів за технологією) той самий, тобто виконується рівність: MRTSKL = - L/K= - MPK/MPL=PK/PL.
Ця умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип, або принцип рівності зважених (на грошову одиницю) граничних продуктів: для мінімізації вартості за даного рівня вир-ва п-ву треба використовувати таку комбінацію ресурсів, за якої співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою.
Для кожної іншої величини обсягу випуску можна знайти оптимальну комбінацію ресурсів, тобто комбінацію, що мінімізує витрати. Поєднання таких точок на ізоквантно-ізокостній діаграмі утворює лінію, яка називається шлях (крива) росту (лінія експансії, або траєкторія розвитку, розширення виробничої діяльності ) підприємства у довгостроковому періоді.