Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
економика-шпоры.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
17.04.2019
Размер:
270.85 Кб
Скачать

73)Монополістичний ринок.

Розвиток монополістичного (корпоративного) капіталізму видозмінює галузеву структуру господарства і структуру ринків загалом. На зміну вільній (чистій) конкуренції приходить її антипод — абсолютна (чиста) монополія. Разом з тим формуються проміжні моделі ринків — олігополія і монополістична конкуренція (детальний аналіз цих ринкових структур наведено у працях Е. Чемберліна "Теорія монополістичної конкуренції" і Дж. Робінсон "Економічна теорія недосконалої конкуренції"). Основні характеристики ринкових структур наведені у табл. 7 (підрозд. 2.2).

Ці моделі ринкових структур є ідеальними; в реальному економічному житті вони швидше зустрічаються як винятки, а не як правило (передусім це стосується абсолютної монополії та конкуренції). Прикладом ринку чистої конкуренції дещо умовно можна вважати сільське господарство, монополістичної конкуренції — роздрібну торгівлю, олігополії — автомобільну, електротехнічну промисловість, чистої монополії — місцеві підприємства комунального господарства.

Характерною ознакою сучасного періоду є домінування у країнах з розвиненою економікою олігополій — панування у більшості галузей невеликої кількості найбільших підприємств. У політеконо-мічному аспекті олігополістична структура ринку розглядається як створення умов, за яких ліквідуються всі суперечливі ознаки монополії та додаються анархічні наслідки вільної конкуренції, поєднуються переваги великого виробництва з конкурентною поведінкою компаній.

75)ринкова економіка.Економіка ринкова — економічна система, що базується на індивідуальних формах приватної власності, вільній грі ринкових сил (вільній конкуренції, вільному ціноутворенню, стихійному переливу капіталу тощо). Термін Е р. ввів у науковий обіг всесвітньо відомий англійський економіст А. Сміт. Він вважав, що розвиток капіталізму повинен здійснюватись у відповідності з принципом laissez-faire, що у перекладі з французької означає „ надати подіям природного ходу". Природною рушійною силою господарського розвитку є прагнення індивідуума досягти своїх економічних інтересів. Головними рисами людини він вважав самолюбство. Дбаючи про свої інтереси, така економічно вільна людина поліпшує свій добробут і збагачує суспільство. Суперечність між індивідуумом і суспільством відсутня. Розуміючи, що за умов свободи господарської діяльності і свободи торгівлі окремі індивіди можуть домовлятися про спільне підвищення цін або окремий суб'єкт господарювання буде прагнути до безмежного привласнення прибутку, А. Сміт вважав, що інтереси таких індивідів приводить до певно: гармонії конкуренція — регулятор особистого егоїзму, економічної рівноваги. Конкуренція вирівнює попит і пропозицію, відновлює пропорційність і т. ін. , тобто здійснюється саморегуляція економіки. У ринковій економіці державі належить другорядна роль: вона повинна виконувати лише ті функції, які окремій людині не під силу або економічно неефективні. До таких функцій належать: організація громадського порядку, державної поштової служби, введення обов'язкового шкільного навчання, забезпечення національної оборони, емісія крупних банкнот, будівництво, утримання у робочому стані деяких громадських споруд (доріг, мостів).