41. Поняття, чинники, види та напрями забезпечення умов праці на підприємстві

Умови праці – це сукупність чинників виробничого середовища,що впливають на здоров’я і працездатність людини у процесі праці.

На їх формування впливають такі чинники:

-соціально-економічні;

-техніко-організаційні;

-природні.

Забезпечення необхідних умов трудової діяльності має здійснюватися за такими 3-ма напрямами:

1.Формування сприятливих умов праці, збагачення її змісту.

2. Поліпшення умов праці у зв’язку з наявністю несприятливих чинників чи зростаючими потребами суспільства.

3.Захист працівників від наявних та можливих небезпек та виробничої шкідливості.

Умови праці в національному законодавстві регламентуються КЗпП України, ЗУ «Про охорону праці».

Згідно з гігієнічною класифікацією умов праці, виділяють 4 їх класи:

1.Оптимальні умови (при яких зберігається не тільки здоров’я працівників, але й створюються умови для підтримки високого рівня працездатності).

2.Допустимі умови(характеризуються таким рівнями чинників виробничого і трудового процесу, які не перевищують встановлених норм, а функціональні зміни стану організму працюючого відновлюються до наступної зміни або за час регламентованого відпочинку).

3.Шкідливі умови ( характеризуються такими рівнями виробничих шкідливих чинників, які перевищують нормативи і здатні негативно впливати на організм працюючого та його потомство).

4.Небезпечні (екстремальні)умови( характеризуються такими рівнями шкідливих чинників трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм професійних захворювань або загрозу життю).

Оцінювання умов праці на робочих місцях здійснюється на основі гігієнічної класифікації праці для наступних заходів:

1.для контролю умов праці на відповідність санітарним правилам та нормам.

2.атестації робочих місць за умовами праці.

3.санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств.

4.розслідування випадків професійних захворювань

5.розробки рекомендацій щодо поліпшення умов праці.

До заходів компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці відносять:

1.використання спец.одягу та засобів індив.захисту;

2.скорочення робочого часу;

3.збільшення тривалості відпустки;

4.встановлення доплат до тарифних ставок чи окладів (від 4 до 24%);

5.пільгове пенсійне та санаторно-курортне забезпечення;

6.профілактичні медичні огляди та лікувально-профілактичне харчування.

До компенсаційних доплат за умови праці належать:

1.доплати за роботу в нічний час;

2.доплати за інтенсивність праці;

3.доплати за роботу у важких шкідливих і особливо важких умовах праці;

4.доплати за перевезення небезпечних вантажів.

42. Організація роботи кадрової служби підприємства: структура, завдання та обов'язки

1. Організація роботи кадрової служби підприємства.

2. Документація і діловодство у роботі кадрових служб.

1. Кадрова служба(відділ кадрів) є самостійним структурним підрозділом апарату управління, діє на підставі положення, затвердженого керівником підприємства.

Структура кадрової служби і кількість працюючих залежить від кількості працівників на підприємстві в цілому, конкретних умов праці і специфіки діяльності підприємства.

Економічно обґрунтованою є одна посада кадровика на підприємстві, якщо на ньому працює більше 50 чоловік.

За японською практикою кількість працівників кадрової служби має складати 1-1,5% від загальної кількості працівників.

На великих підприємствах у складів кадрової служби може діяти кілька функціональних груп; на середніх підприємствах кадровими питаннями займаються окремі фахівці( менеджери з персоналу); на малих підприємствах ці функції здебільшого виконують бухгалтери або керівники.

До складу кадрових служб можуть входити:

• менеджери з персоналу(кадрові інспектори, інженери з кадрів

• юристи

• соціологи

• психологи.

Завдання – від набору персоналу до ведення пенсійних справ працівників. Основне завдання – ведення особового кадрового діловодства.