7.Способи перевірки адекватності екон-матем-их моделей

Важлива характеристика екон-матем моделі, виправд-я зусиль щодо її розбудови - адекватність. Досить поширені спроби оцінювати адекватність моделі об’єкта безвідносно до мети моделюв-я методологічно не виправдані: у подібному підході адекватність можлива лише для копії, а не для моделі. З боку заданої мети побудована модель адекватна об’єкту, якщо вона забезпечує досягн-я цієї мети. Проблема адекватності ускладнюються тим, що реальна мета (цілі) зазвичай не повністю визначена й однозначна, коригується в процесі розробки моделі, її апробації, а також у процесі використ-я. У таких випадках, типових для практики, доцільно оцінювати адекватність моделі не лише відносно мети власне моделюв-я, але більш широкої - дослідж-я в цілому, проблеми управл-я, в межах якої визначене завдання для моделюв-я. У такому трактув-і модель можна вважати адекватною загальній проблемі, якщо її виріш-ю сприяє використ-я моделі в будь-якому суттєвому ступені, і тим більш адекватною, чим вищий цей ступінь.

8.Поняття адаптації (а-ї) та адаптивних систем (ас)

А-ія - здатність системи знаходити цілеспрямоване пристосув-я щодо поводж-я в складних середовищах, а також сам процес такого пристосув-я. АС опис-я в термінах мети. А-ія до середовища, що характериз-я високою невизначеністю, дає змогу системі забезпеч-и досягн-я деяких суттєвих цілей в умовах недостатньої апріорної інформації про середовище. У процесі пристосув-я можуть змінюв-я кількісні характер-ки системи, а також її структура. В АС обов’язковим є наявність зворотного зв’язку між виходом об’єкта керув-я і регулятором через необхідність неперервного визнач-я характеристик об’єкта керув-я. Використ-я принципів адаптації забезпечує досягн-я ефективного компромісу між якістю керув-я (у вузькому сенсі) і стійкістю системи (високої якості керув-я в широкому сенсі). Принцип А-ії використ в інтерактивних системах, а також у системах підтримки прийняття рішень, якщо інформація про вже прийняті рішення накопич-я і узагальн-я задля виявл-я і здійсн-я доцільних змін у структурі вихідних даних, які застосов-я в моделях і обчислюв-их (розрахункових) методах. Адаптація в екон системах проявл-я в здатності системи зберіг у процесі розв-у суттєві параметри незмінними в певних межах їх варіюв-я, попри різноманітні впливи навк-о середовища.

10.Загальна постановка злп. Приклади екон злп

Загальна лінійна екон-о-матем-а модель екон процесів та явищ - так звана загальна ЗЛП подається у вигляді:

_(1.1) (1.1)

за умов:

(1.2) (1.2)

(1.3)

Потрібно знайти знач-я змінних x₁,x₂,…,x_n, які задовол-ь умови (1.2) і (1.3), і цільова функція (1.1) набуває екстрем-го (макс чи мін) знач-я. Для довільної задачі матем-о програмув-я були введені поняття допустимого та оптимального планів. Для загальної ЗЛП використ-я такі поняття: Вектор Х=(х₁,х₂,…,х_n), координати якого задовол-ь систему обмежень (1.2) та умови невід’ємн-і змінних (1.3), наз допустимим розв-ом (планом) ЗЛП. Допустимий план Х=(х₁,х₂,…,х_n) наз опорним планом ЗЛП, якщо він задовол-є не менше, ніж m лінійно незалежних обмежень системи (1.2) у вигляді рівностей, а також обмеж-я (1.3) щодо невід’ємності змінних. Опорний план Х=(х₁,х₂,…,х_n), наз невиродженим, якщо він містить точно m додатних змінних, інакше він вироджений. Опорний план , за якого цільова функція (1.1) досягає макс (чи мін) знач-я, наз оптимальним розв-м (планом) ЗЛП. Приклад: Розв’язати графічним методом ЗЛП:

.