Зарубіжна

41.,42.Основні етапи та тенденції ровитку эвропейської прози 1 пол.20 ст………..

Втрачене покоління—це літературна течія,яка існувала в період мыж 1 і 2 вітовою і представниками стали молоді люди,які не могли адаптуватися до мирного диття у повоєнний період(Джеймс Джойс(«Улісс»).Хемігуей(«Старий і море»),Еліот(«Портрет Дами»,»Порожні люди»),Ремарк(«На західному фронті без змін»)).

Антиутопія—це зображення небезпечних,непередбачуваих наслідків повязаних з розбудовою суспільства згідно з певним соціальним ідеалом.

Інтерес письм до антиутопії був реакцією літератури на стрімке розповсєдження тоталітаризму ,який прикриваючись метою світлого майбутнього,маніпулював колективною відомістю(Євген Замятін «Ми»,Гакелі «Прекрасний овий світ»)

Потік свідомості—один із провідних прийомів літ.модернізму,який є формою внутрішнього монологу(Джеймс Джойс).

43.Особливості пейзажної лірики:одухотвореність образів природи,передача настроїв потрясіння,захвату буття,летмотивні образи….

44.Пастернак і рос.футуризм…

Пастернак входив до невеликої групи поетів «Центрифуга», близьку до футуризму, але відчуває вплив символістів. Поет до свого раннього творчості ставився дуже критично і згодом ряд віршів грунтовно переробив. Проте вже в ці роки виявляються ті особливості його таланту, які повною мірою виявилися в 20-30-і роки: поетизація «прози життя», зовні неяскравих фактів людського буття, філософські роздуми про сенс любові і творчості, життя і смерті. Пастернак, зв'язавши себе з футуристами, в душі залишається ліриком. Він «марив» Білим. У 1919 починається урядове гоніння на футуризм. З нього в нове літературне об'єднання - імажинізм. Пастернак до 1927 залишається з футуристами в ролі коливного.

На перших порах творчості Борис Пастернак відчув необхідність спертися на однодумців: разом легше пробиватися до намічених художнім цілям, скидати рутину, простіше друкуватися і видаватися, тому що можна, об'єднавшись, випускати загальні збірники, журнали, альманахи. По всьому строю своєї особистості Пастернак належав до мистецтва авангарду. Він і прилучився до футуризму, але не до самої ранньої і самої крайньої, зухвалою, безкомпромісній його угрупуванню "Гілея", в яку входили Хлєбніков і Маяковський (про що пізніше шкодував), - разом з С. Бобровим, Н. Асєєвим і ще кількома поетами він створив групу "Лірика". Вона проіснувала недовго, протягом 1913 - початку 1914 р., але саме в ній Пастернак зробив свої перші кроки в літературі. Це було об'єднання помірних футуристів, які ще не цілком порвали з символізмом. "Лірика" мала своє маленьке видавництво під такою ж назвою, що випустило тоненький альманах (знову-таки під назвою "Лірика"), перші книги Боброва, Асєєва, Пастернака, а також в перекладі на російську мову "Часослов" Рільке.

45.Повість»Ловець у житі»--протест проти бездуховності суспільства…..

46.Поєнання земного і космічного,буденного і вічного,»плоті і мрії»,трагедії і життєстверджуючої сили в творах Лорки.

У творах Лорки нам незавжди зрозумілі його образи(він був сюрреалістом)За своїм світоглядом він був пантеїст.Для нього Бог І природа це єиний світ,і всі елементи всесвіту:зірки,світло,тінь,тварини і рослини—наебто складаються з однієї речовини і тому не тільки порівюються одне з одним але й перетікають одне в одне,постійно містяться одне в іншому(наприклад,людське тіло порівнюється із землею).Як рантеїст поет усвідомлює,що світовий порядок побудовано на контрастах:житя і смерть,любов і ненависть,радість і горе.Він розуміє,що ці поняття є невідємні одне від одного,тому їхнє чергування є певним законом за яким існує всесвіт.Цю закономірність і відбиває Лорка у своїх творах.

Поетичні образи Лорки завжди обумовлені звуковою або зоровою асоціацією.Його знаменита «Гітара»--це ціла низка звукових асоціацій(плаче як вода,як вітер).

Коли ми прочитаємо «Касида про троянду»,то бачимо ,якою тугою наповнюється серце від співчуття отій красуні-троянді,яка шукає чогось конкретного,земного,а тягнеться « мовчки в небо»,до незнаного.

«Крик»,»Краєвид»--це вірші із збірки «Канте хондо»,і як стверджував Лорка ,то всі вони сповнені пантеїзму.Їх персонажі—це повітря,земля ,море,вітер,рідання.У вірші «Крик»,як натягнута струна гітари,що ось-ось не витримає і розірветься звучить крик,на який відгукується вся Андалусія.

Дія канте хондо завжди розвивається вночі,у суцільній темряві.Тільки морок і зірки стають свідками трагедій ,що не віддільні від людського життя(«Краєвид»)

«Циганський романсеро»--це власний міф поета прь Андалусію.Циганське,бо він найкраще визначав Андалусію,яка була не відкрита для ока.Письменник надав атмосфери загадковості і утаємничості,щоб читач сам міг зрозуміти ,по своєму .Біль—це герой книжки,який відчувається у кожному рядку,образі.А циганка із «Балада про чорну тугу»втілює обличчя цього болю,що зветься андалуською тугою—боріння розуму й душі з таємницею,яка оточує їх.Однією з таких таємниць є кохання—веде двобій зі смертю.

67. Поняття про літературу «втраченої генерації»

Втрачене покоління—це літературна течія,яка існувала в період мыж 1 і 2 вітовою і представниками стали молоді люди,які не могли адаптуватися до мирного диття у повоєнний період(Джеймс Джойс(«Улісс»).Хемігуей(«Старий і море»),Еліот(«Портрет Дами»,»Порожні люди»),Ремарк(«На західному фронті без змін»)).

68.Поняття про неоавангард.

неоавангардизм — це очищення мистецького руху від стереотипів і

кліше, творчість молодих поетів-неоавангардистів влилася в могутнє

річище суспільного карнавального дійства, типовими виявами якого стало

тотальне маскування та «перелицьовування» політичних сил;

перефарбування прапорів; зміни пам'ятників тощо. Насиченість суспільного

життя карнавальним духом змусила молодих митців бути не просто поетами,

але й акторами на кону театралізованого шоу з його

екзотично-ексцентричним карнавалом і балаганом. Тобто можна

стверджувати, що неоавангардизм був історично й естетично зумовлений.

69.Поняття про повість-притчу.

Повість-при́тча — повчальна алегорична оповідь, в якій хронологічно послідовне зображення подій і пригод у художньому творі підпорядковане моралізаційній частині твору.Повість-притча - це своєрідний різновид повісті, у якому наявна алегорична оповідь, що має на меті підвести читача до чітко визначеної моралі твору. Повість-притча обов'язково має виразний повчальний зміст, здебільшого однолінійний сюжет, діалоги. У ній немає алегоричних образів-персонажів, проте часто наявні образи-символи.

70.Постмодернізм та його ознаки.

Постмодернізм—загальна назва окреслених,останіми десятиліттями тенденцій у мистецтві,основними рисами яких є показ зруйнованої свідомості,деформованої дійсності,задушливої атмосфери епохи.Постмодернізм в образно-символічній формі відтворює загальний абсурд життя,розри соц. І дух. Звязків у світі,падіння людства у безодню.Ознака—поєднання комічного і фантастичного(Еко ,Кобо абе,Андрухович).

71.Реміеісценція.

"Ремінісце́нція" — елемент художньої системи, що відсилає до раніше прочитаного, почутого або побаченого твір твору мистецтво мистецтва. Ремінісценція — це неявна цитата, цитування без лапок. Треба розмежовувати ремінісценцію і цитату.

83.Психологічне есе»Джакомо Джойс»,його автобіографічний характер.

твір «Джакомо Джойс» уважається одним із найкращих зразків малої модерністської прози. Написаний у вигляді низки фрагментів, він є своєрідним художньо-щоденниковим літописом історії одного кохання.

реальною основою сюжету була пережита письменником закоханість в Амалію Поппер, його ученицю. Напружений, багатий розмаїтими відтінками плин почуттів ліричного героя, який сприймає любовну ситуацію в усій її неймовірній суперечливості й ускладненості , адже він – зрілий чоловік, до того ж одружений, а вона – молода дівчина; він – учитель, вона – учениця; його ставлення до своїх почуттів – лірично-іронічне, її – трохи кокетливе,- усе це становить зміст твору. Фрагменти, з яких складається есе, фіксують окремі миті любовних взаємин, віддзеркалюють спалахи почуттів героя та відтворюють різні ракурси образу коханої.

Реальною основою сюжету є пережита закоханість автора у свою ученицю Амалію Поппер. Митець-новатор відмовився від традиційної манери оповіді, віддаючи перевагу "потоку свідомості", прийому, який дозволяв показати всю розмаїтість відтінків почуття ліричного героя. У творі Дж. Джойс провадить неспішну, дещо уривчасту оповідь про власні душевні переживання, про сплески емоцій від радості до болю, і саме тому есе має автобіографічний характер. На перший погляд, відсутність динамічних подій створює враження "розмитості" сюжету. Уважно вчитавшись, ми бачимо: на перший план тут виходить образ Амалії, показаний у різних ракурсах. Ліричний герой не байдужий ні до зовнішніх, ні до внутрішніх рис дівчини. Уривчастість вражень героя; "безладність " його думок і переживань прекрасно передають його захоплення молодістю та вродою Амалії. В уяві читача постає образ тихої чорноокої дівчини, яка довірливо й зацікавлено дивиться на свого вчителя. Однак любовна ситуація, описувана Джеймсом Джойсом, є складною і суперечливою, адже виникненню взаємного почуття заважають численні причини. В есе показані тільки окремі щасливі миті любовних взаємин, хвилинні спалахи почуття автора. Дж. Джойс згадує і свої переживання під час того, як Амалію оперують. "Йду геть від її спустілого будинку. Відчуваю, що ще трохи й заплачу. 0 ні! Цього не станеться, --пише він. Однак кохання знову квітне аж до повної вичерпаності почуттів. Бачимо, що у творі мало подій і на перший план виходить відтворення емоцій. Проте твір є автобіографічним у повному сенсі цього слова, адже наше життя складається не лише з ряду подій, а й душевних переживань, викликаних ними. Усе, що складається з низки фрагментів, є літописом історії одного кохання.