7. Розвиток укр. Дипломатії (лютий 1649р. – весна 1651 р.)

Особл знач для Укр мали її відносини з Туреччиною. Було укладено укр.-тур угоду в 1649 р., що надавала укр купцям право вільного плавання Чорним морем і право безмитної торгівлі в портах Османської імп. Новий етап в укр.-тур відносинах почався в липні 1650 р., коли Б.Х. із великими почестями зустрів турецьке посольство. Гетьман зобов’язався не допускати морських походів запорожців, не брати участі у ворожих акціях щодо Порти, підтримувати союз із Кримом. В кінці року Мегмед 4 -ухвала взяти Укр під протекцію Порти.

Підтримувала Укр в її боротьбі проти Польщі Венеціанська республіка(вбачала в укр.. козацтві свого союзника проти Туреччини). З метою укладення угоди про антитур союз Венеції та Укр 1650 р. до Б.Х. прибуло посольство Альберто Віміни. І хоча згоди досягнуто не було (Україна не могла вести війну на той час проти свого союзника – Тур і Польщі одночасно), дружні міждержавні відносини не уривалися.

Англія також підтримувала Укр у боротьбі. Кромвель убачав у нац-визв війні укр. народу прояв загальноєвропейської боротьби проти Контрреформації.- своїми діями відволікав католицькі держави від реальної допомоги Речі Посполитій.

Швеція, обстоюючи свої інтереси, була готова розпочати війну проти Польщі. Добре інформований про політику європейських держав Б.Х., прагнув установити дипл відносини із шведським королем і отримати від нього допомогу.

Гетьманський уряд встановив і постійно підтримував контакти з болгарами, сербами та греками. Складнішим було ставлення до війни Московії, Волощини та Молдови. Кожна з цих країн хоча на словах і підтримувала Б.Х., проте з допомогою не квапилася, прагнучи використати війну задля власних інтересів. Так, в 1650 р. Б.Х. здійснив молдавський похід, після якого Молдова розірвала союз з Польщею, а обєдналася з Укр, при чому, згодом родинними зв’язками(1652 Тиміш Хмельницький і Розанда Лупул).

Впродовж весни-літа 1651 р. Б.Х. покликаючись на воєнні дії проти Польщі, ухилився від складання присяги Мегмеду 4, саме прихильне ставлення Порти до козацької Укр утримувало Кримське ханство від ворожих дій проти неї.

10. Хід військових дій у 1654 – 1657 рр.

Після укладення союзу між Московією та Укр відбулося перегрупування осн учасників війни: кримські татари перейшли на бік Польщі. У березні 1654 р. польська армія перейшла в наступ на Правобережжя. Осн маса моск військ та загони козаків під командуванням ніжинського полковника Івана Золотаренка розгорнули бойові дії на Смоленщині і в Білорусії. Восени 1654 р. Польща спрямувала свій удар на Поділля. У січні 1655 р. пол-татарське та укр-моск. війська зійшлися під Охматовом (Черкаська обл..). Місце бою назвали «поле дрожі», через великі морози, тому й битв назвали – Дрижипільська. Пол-татар. військо зазнало поразки, проте остаточно звільнити Брацлавщину не вдалося.

У липні 1655 р. Б.Х. рушив в Галичину. 19 вересня 1655 р. під м. Городок пол. війська розбиті. Польща виявилася неспроможною вести далі бойові дії- цим скористалася Швеція-9 липня оголосила війну Польщі.

Після битви під містечком Озерна 12 листопада було укладено угоду між гетьманом і кримським ханом про не втручання Криму у війну Укр й Московії проти Польщі. Договір дав можливість уникнути неочікуваного нападу з боку татар.

Москва, будучи суперником Швеції, припинила війну проти Польщі і без відома України уклала з нею Віленське перемиря – 24 жовтня 1656 р. Це була на думку Б.Х. зрада царя, тому він почав шукати нових союзників. Реальними претендентами були Трансільванія і Швеція. Відносини з Трансільванією Б.Х. встановив ще у 1648 р. Та вони не були міцними. А вже 8 жовтня 1656 р. було укладено угоду про військовий союз проти Речі Посполитої. Трансільванський князь Юрій ІІ Ракоці обіцяв допомогти гетьману відвоювати Галичину і частину Білорусі, визнавав за гетьманом титул князя і підтримав його намір передати цей титул своєму синові Юрію. Дипломатичні зв’язки із Швецією Б.Х. розпочав 1652 р. і підтримував наділі. Проте намагання укласти союз із шведами були марні. Але у грудні 1656 р. Юрій ІІ Ракоці підписав зі шведським королем трактат «вічного миру». Тепер, за умови спільних воєнних дій України і Трансільванії, можна було сподіватися на допомогу Швеції, яка не маючи договірних відносин із гетьманським урядом, підтримувала б трансильванців. Тому 1656 р. зв’язки українців зі шведами стали регулярними, проте перші не спішилися віддавати укр.. землі, що були під Польщею. У січні 1657 р. шведи представили проект союзницького договору козакам, але з визнанням незалежної держави лише на козацькій території – Наддніпрянщині. Б.Х. відмовився від договору. А вже в червні шведський король погодися віддати гетьману укр.. землі під Польщею, частину Білорусі та Смоленськ, собі залишає Польщу. В той час, в грудні 1656 р. Юрій ІІ Ракоці розпочав наступ на Польщу, підмогою були козаки на чолі з київським полковником Ждановичем. Скоро військо здобуло Перемишль, Варшаву, Краків, Люблін, Брест, але становище погіршилось через напад Данії на Швецію і та мусіла повертатись додому. Польське військо в той час вторглось у Трансільванію, тому Юрій Ракоці почав із поляками вести переговори, проте отримавши звістку у липні 1657 р. про наступ татар відійшов додому. Похід проти Польщі не приніс остаточної перемоги над Річчю Посполитою. Звістка про повернення Ждановича додому завдала смертельного удару Б.Х. і той 27 липня 1657 р. у Чигирині помер.