- •1. Передумови та причини укр. Революції
- •2. Битви 1648 р.: перебіг та значення
- •4. Хід військових дій у 1651-1653 рр.
- •6.Стан укр. Дипломатії (1648 р.)
- •3.Зборівська б-ва та уклад мирн договору
- •9. Переяславська рада та укладення Березневих статей
- •8. Дипл зусилля б.Х. В період від поразки під Берестечком до Жванецької компанії
- •7. Розвиток укр. Дипломатії (лютий 1649р. – весна 1651 р.)
- •10. Хід військових дій у 1654 – 1657 рр.
- •11. Гет Івана Виговського (1657-1659)
- •12. Юрій Хмельницький і його доба
- •13. Діяльність гетьмана Павла Тетері
- •15. Петро Дорошенко:
- •1665-1668 Р. – гетьман правобережжя
- •1668-1676 Р. – гетьман України
- •16.Діяльність д. Многогрішного(1669-1672) Лівобережжя
- •17. Гетьм в період правл і. Самойловича.
- •18. Внут і зовн політика і. Мазепи в початковий період правління ( до 1700 р.)
- •19. Україна і Північна війна. Причини невдач і. Мазепи.
- •20. Конституція п. Орлика та його діяльність в еміграції.
- •21. Політ статус, амін. Устрій Правобережжя та політика щодо неї лівобережних гетьманів в ост чверті 17 ст.
- •23. Політика Туреччини щодо Правобережної України в 1677-1699 рр.
- •24. Відродження та утвердження козацтва на Правобережній Україні в 1689-1699 рр.
- •25. Козацтво Правобережжя на зламі 17-18. Повстання Семена Палія
- •26.Гетьманування Івана Скоропадського.
- •27. Павло Полуботок та діяльність Першої Малоросійської Колегії.
- •28. Гетьманщина в період правління Данила Апостола.
- •29. Гетьманщина в період «Правління Гетьманського уряду» (1734—1750).
- •30. Діяльність Кирила Розумовського.
- •35. Характеристика Глухівських статей
- •34.Характеристика договору Дорошенка з Туреччиною 1669 р.
- •36. Характеристика Конотопських статей
- •37. Характеристика Коломацьких статей
- •39. Характеристика Рішительних пунктів
- •45. Адмін-терит. Устрій Правобережжя та приєднання його до Росії в кінці 18 ст.
- •41.Органи управління та самоврядування Гетьманщини.
- •77. Ук історіографія про добу Руїни
- •46.Православна церква на правобережжі та зх.Земляху др.Пол.17 напоч.18ст.
- •54.Архітектура,скульптура та живопис на укр.Землях у XVIII ст
- •60. Камянська та Олешківська Січі
- •61. Адмін-тер устрій Нової Січі та земель Війська Запорозького
- •62. Соціально-правове становище Запоріжжя періоду Нової Січі
- •63. Політика рос уряду щодо Зап Січі (1734-1775)--Нова Січ.
- •80. Вклад суч укр.. Історіографії у вивч Слобідської України (др..Пол.17-18)
- •64. Етапи зас Слобожанщини у др.. Пол.. 17-18
- •65. Адмін.-терит. Устрій на Слобожанщині: формування полків, їх устрій та функціонування
- •74. Буковина у другій половині 17-18 ст.
- •66. Соціальний устрій та побут населення Слобожанщини
- •75. Закарпаття у другій половині 17-18 ст.
- •67.Основні етапи діяльності Слобідсько-Української губернії та Харківського намісництва.
- •69.Становище міст. Розвиток ремесел та мануфактури в др пол. Хvii–хviiі ст.
- •73. Південна Україна в ост чверті 18 ст.
- •76. Укр історіографія Хмельниччини
- •78. Вклад укр.. Історіографії др..Пол.Хх ст. – поч.. Ххі ст. У дослідження політичної іст. Гетьманщини
- •79. Вклад сучасної укр.. Історіографії у дослідж Запорозької Січі (др..Пол.17-18 )
- •81. Українська історіографія др.. Пол.. Хх ст. – поч.. Ххі ст. Про соц.-екон. Розвиток України (17-18 ст.)
- •82. І 83. Укр історіографія про стан церкви
- •70.Укр торгівля у др пол. Хvii–хviiі ст. (фінанси, кредит, грошовий обіг)
- •71.Суспільно-політичний устрій Слобожанщини у другій пол. Хvii–хviiі ст.
- •72.Основні тенденції соц-екон розвитку укр земель у другій пол. Хvii–хviiі ст.
- •43.Адміністративно-територіальний устрій земель Лівобережної Україниу другій пол..XVII-XVIII ст..
23. Політика Туреччини щодо Правобережної України в 1677-1699 рр.
Зречення у 1675 Дорошенком гетьманства Туреччина сприйняла як подію, що суперечила її політ планам, бо розраховувала на значну частину Укр. Виходом із такої ситуації було повернення до гетьманства Юрія Хм.- його звільнено зі стамбульської в’язниці Єдикуле та вдруге проголошено гетьманом (1677-1681) правоб Укр з титулом князя Сарматії та України, володаря Війська Запорізького. Навесні 1677 Ю.Х. разом із загонами турецького війська вирушив на Укр. Зупинившись у Немирові, він почав розсилати універсали з вимогою визнати його владу. Такі дії Ю.Х. перешкоджали намірам Самойловича обєднати обидва береги Дніпра. Центром протистояння став Чигирин.
У 1677 відбувся 1-й чигиринський похід. Свій похід проти Укр Туреччина пояснювала прагненням повернути землю та булаву Ю.Х. Перший удар було вирішено задати по Чигирину.коли до міста підійшли об’єднані укр.-моск. сили Ромадановського і Самойловича, турки відступили. 8 липня 1678 турецько-татарська армія під командуванням візира Кара-Мустафи обложила Чигирин. Проте підмога із Москви не квапилася. Турки всетаки вторглися в місто, яке перетворилося на руйновище. Перемога була за турками. Втрата Чигирина унеможливлювала для Самойловича утримання правобережжя. Щоб уникнути закрози нападу турків на Лівобережжя, Самойлович віддав наказ перегнати населення на лівий берег – «Великий згін» 1678-1679. знелюднена Сер і Пд Київщина перетворилися на пустир. Влада Хмел поширилась лише на Поділля. 1685 турками був страчений.
Війни Московії і Туреччини та Кримського ханства за володіння Прав Укр завершились підписанням 13 січня 1681 Бахчисарайського мирного дог.-кордон між Туреч і Московією встановлювався по Дніпру. Туреч приєднувала Пн. Київщину, Брацлавщину і Поділля, а Московія – Лів Укр і Київ. проте цей мир не відповідав інтересам Речі Посполитої. Скориставшись поразкою турецьких військ, завданою йому силами країн Священної Ліги під Віднем 1683, Польща відновила панування на більшій частині Правобережжя. 6 травня 1686 в Москві мі Польщею і Московією було укладено новий договір – «Вічний мир», за яким Польща визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запоріжжя, Чернігово-Сіверську землю з Черніговом і Стародубом. Договір заключав за Московією право на володіння лівобережною Гетьманщино, Брацлавщина і Пд.. Київщина ставали нейтральною зоною між двома державами. До Польщі відходили Пн. Київщина, Волинь та Галичина. Поділля залигалося під владою Туреччини, але недовго, вже у 1699 р. було приєднане до Польщі. Уклавши «Вічний мир» Московія приєдналася до держав, які вели боротьбу проти Туреччини та її васала Кримського ханства. Тому у травні 1687 московська армія рушила на Крим. Похід очолив Василь Голіцин, до нього оприєднався і Самойлович. Проте вони не змогли досягти Криму, через пожежу в степу зорганізовану татарами., тому повернули назад. У прорахунку армії було звинувачено Самойловича, через що його було усунено від влади. До влади прийшов Іван Мазепа у 1687 р. і вже у 1689 здійснив другий Кримський похід.