52. Ринок цінних паперів і особливості його регулювання в Україні.

Ринок цінних паперів — це особлива сфера ринкових від¬носин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобі¬лізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності. Ринок цінних паперів ще називають фондовим ринком. Це пов'язано з тим, що цінні папери за своєю економічною суттю є відображенням певних фондів — матеріальних або грошових.

За економічною суттю ринок цінних паперів — це форма роз¬поділу й перерозподілу фінансових ресурсів у державі з метою повнішого забезпечення потреб економіки в ресурсах та їхнього ефективного використання.

Ринок цінних паперів — це про¬дукт ринкової моделі економіки. В інших економічних систе¬мах ринок цінних паперів є фіскальним.

З одного боку, ринок цінних паперів — це вигідна сис¬тема розміщення вільних коштів юридичних і фізичних осіб із метою одержання доходу, тобто перетворення власних на¬копичень у капітал, а з другого — ринок цінних паперів дає можливість задовольнити потребу в фінансових ресурсах підприємницьких структур для розширення своєї господар¬ської діяльності.

На ринку цінних паперів можуть здійснюватися такі види професійної діяльності:

— торгівля цінними паперами;

— депозитарна діяльність — діяльність із надання послуг щодо зберігання цінних паперів та/або обліку прав власно¬сті на цінні папери, а також обслуговування угод із цінни¬ми паперами;

— розрахунково-клірингова діяльність — діяльність із ви¬значення взаємних зобов'язань щодо угод із цінними паперами та розрахунків за ними;

— діяльність з управління цінними паперами — діяльність що здійснюється від свого імені за винагороду на підставі відповідного договору протягом визначеного терміну щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб;

— діяльність із ведення реєстру власників іменних цін¬них паперів — збір, фіксація, обробка, зберігання та надан¬ня даних, що становлять систему реєстру власників іменних цінних паперів щодо іменних цінних паперів, їхніх емітентів та власників;

— діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів — надання послуг, що безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод із цінними паперами на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів.

Враховуючи вищесказане, слід зазначити, що основними учасниками фондового ринку є:

— емітенти цінних паперів — юридичні, а у випадках, пе¬редбачених законодавством, фізичні особи, які від свого імені випускають цінні папери й гарантують виконати обов'язки, які випливають із умов їхнього випуску;

— інвестори — фізичні та юридичні особи, в тому числі інституціональні інвестори, пенсійні й поштові фонди, страхо¬ві компанії, торгові та фінансові будинки, трастові компанії, інвестиційні фонди тощо, які мають вільні кошти і бажають вкласти їх у цінні папери з метою одержання доходу або при¬росту ринкової вартості цінних паперів;

— посередники — юридичні особи — підприємства, банків¬ські, фінансово-кредитні установи, інвестиційні компанії, ді¬яльність яких тісно пов'язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на фондовому ринку емітен¬тів та інвесторів. Посередники для здійснення своєї діяльності можуть об'єднуватися в добровільні об'єднання, в тому числі й фондові біржі;

— держава.

Мають свої особливості й вади процеси формування та функціонування фінансового ринку в Україні, як у країні із перехідною економікою. Характерним для них є:

невисокий рівень виробництва, невелика частка ВВП у роз¬рахунку на душу населення, слабкий приватний сектор, не¬достатньо розвинута економічна інфраструктура, приховане безробіття,

високий дефіцит державного бюджету, значні темпи інфляції, нестабільна валюта, величезні обсяги "ті¬ньової" економіки, політична нестабільність;

неефективна система захисту заощаджень гро¬мадян, обмежений доступ власників капіталів до інформації про певні підприємства, які реалізують цінні папери, недостатній рівень професійних знань учасників фінансового ринку.

Усе це неми¬нуче призводить до того, що при переході до ринку еконо-міка країни неспроможна залучити коштів іноземних інвес¬торів, перетворити велику частку внутрішніх заощаджень в інвестиції і спрямувати капіталовкладення у перспективні галузі. Результатом цього є те, що фінансовий ринок в пе¬рехідний період слабкий та неефективний.

Побудова реального й ефективного фінансового ринку потребує закладення в його основу певних принципів. До них належать: вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку; прозорість ринку й реальний захист інвесторів; ліквідність фінансових інструментів ринку; конкурентність та ефективність; відповід¬ність міжнародним стандартам.