18.Суть, види та функції податків

Податки уявляють собою обов'язкові індивідуально безповоротні платежі юридичних і фізичних осіб, встановлені органами державної влади для зарахування в державну бюджетну систему із визначенням їх розмірів і термінів сплати.

За економічним змістом - це фінансові взаємовідносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою й функцій.

Централізований фонд грошових коштів держави може бути сформований як за рахунок податків, так і за рахунок інших надходжень, таких як плата, відрахування, збори, власні доходи держави і неподаткові платежі.

Податок - це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частки вартості ВНП на суспільні потреби. Плата на відміну від податків передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою (плата за воду, плата за землю). Відрахування передбачають цільове призначення платежів. Збір - платіж за володіння особливим правом (збір за право проведення місцевих аукціонів, лотерей, збір за право розміщення об’єктів торгівлі) Власні доходи держави виникають у держави як у власника засобів виробництва. До неподаткових доходів держави відносять різноманітні платежі, введення яких не має на меті фіскальні інтереси держави (фінансові санкції і штрафи, доходи від конфіскованого майна, збір за забруднення навколишнього середовища).

Функції податків

Функція податку - це прояв його сутності в дії, спосіб виразу його властивостей.

Найважливішою функцією податків є фіскальна. У відповідності з цією функцією податки виконують своє основне призначення — поповнення доходної частини бюджету. Дуже важливе значення має стабільність фіскальної функції податків, що означає не просто формування переліку надходжень до бюджету, а механізму цих надходжень, який діє на твердій, стабільній підставі, та забезпечує централізоване стягнення податків.

Регулююча функція є своєрідним додатком попередньої і стосується як регулювання виробництва, так і регулювання споживання (непрямі податки). При цьому регулюючий механізм існує об’єктивно і впливає на платників незалежно від волі держави. Податкове регулювання передбачає не лише надання пільг окремим галузям. Це більш складний механізм, який враховує не тільки податковий тягар, але і перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні дохідності.

Розподільча функція уявляє собою своєрідне відображення фіскальної: поповнити казну, щоб потім розподілити отримані кошти. Але на стадії розподілу ця функція тісно переплітається з регулюючою функцією і в одній дії можуть проявитися обидві. Це дозволяє говорити про існування первинного і вторинного (перерозподілу) розподілу за допомогою податків.

Стимулююча функція створює орієнтири для розвитку або згортання певних видів виробництва та діяльності. Як і регулююча, вона може бути пов’язана зі застосуванням пільг, зміною об’єкта оподаткування, зменшенням податкової бази.

Контрольна функція реалізується в процесі оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використання ними майна. За допомогою віє! функції оцінюється раціональність, збалансованість податкової системи в цілому і кожного її важеля окремо.