37. Необхідність страхового захисту.

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний, економічний, соціальний, юридичний, міжнародний.З позицій природних інтересів суспільства та окремих його гро-мадян, страхування виникло як засіб збереження матеріального благополуччя за настання випадкових, непередбачуваних, а також передбачуваних, але небажаних і таких, яких не можна уникнути, випадків з метою розподілу заподіяних окремим громадянам збит-ків між багатьма іншими членами суспільства, щоб полегшити тягар потерпілих. Економічна зумовленість страхового захисту пояснюється необхідністю створення такого різновиду людської діяльності, який ґрунтується на акумуляції фінансових засобів з метою відшкоду-вання збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров'я та (або) матеріального благополуччя подій як фізичним, так і юридичним особам, що створює сприятливі умови для безперебійного про-цесу суспільного відтворення. У соціальному плані страхування є формою (способом) участі держави, роботодавців та громадян у справі захисту особистих ін-тересів громадян і створення у такий спосіб умов для забезпечення соціальної та політичної стабільності в суспільстві. В юридичному аспекті страхування є різновидом цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадя-нами та юридичними особами страхових платежів. Міжнародний аспект страхового захисту зводиться до усунення національних відмінностей у законодавствах різних країн і уніфі-кації способів захисту інтересів господарюючих суб'єктів, з одно-го боку, та розроблення таких юридичних норм, які забезпечили б страховикам наявність достатніх фінансових гарантій – з іншого.Таким чином, необхідність страхового захисту зумовлена прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов'язані з певними ризиками.

38. Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту.

Страховий фонд – це сукупність виділених та за-резервованих запасів матеріальних благ, що призначенні для здій-снення страхового захисту (не тільки компенсації, а й подолання наслідків реалізації страхового ризику). Може виступати як у натуральній, так і в грошовій формі. Призначення страхового фонду не для споживання, не для накопичення, а для відшкодування збитків в результаті настання страхового випадку. Відповідно до такого підходу, національний дохід, головним чином, є джерелом розширеного відтворення, а механізм. Виходячи з наукової та суспільної практики розроблено орга-нізаційні форми страхового фонду. В. Райхер обґрунтував троїсту систему страхових фондів антиризикового спрямування і в своїй класичній теорії розглянув методи організації цих фондів. Щодо умов функціонування економіки в Україні, та можна виділити такі форми страхового фонду: централізований (резервний); самострахування; страховий фонд страховика. Централізований (резервний) страховий фонд формується централізованим методом на рівні держави, територіально-адміністративної одиниці, його призначення – відшкодовувати збитки та усувати наслідки стихійного лиха, великих аварій, інших страхових подій шляхом перерозподілу загальнодержавних ресур-сів. Цей фонд формується як у натуральній, так і в грошовій формі;Фонд самострахування формується децентралізованим мето-дом на рівні господарюючого суб’єкта: Його мета – долати тимчасо-ві труднощі та відшкодовувати втрати в процесі виробництва при настанні страхового випадку шляхом цільового використання влас-них ресурсів. Формується переважно у вигляді натуральних запасів суб'єкта, але може мати й грошову форму.Страховий фонд страховика формується децентралізованим методом за рахунок внесків страхувальників. Його мета – орга-нізовувати страховий захист відповідно до встановлених правил

39. Функції та принципи страхування.

Страхування ґрунтується на певних специфічних принципах. До них, насамперед, належать: конкурентність; страховий ризик; страховий інтерес; максимальна сумлінність; відшкодування в межах реально завданих збитків; франшиза; суброгація; контрибуція; співстрахування і перестрахування; диверсифікація. Конкурентність -- усім страхувальникам і страховикам держава гарантує вільний вибір видів страхування та рівні можливості у здійсненні діяльності, водночас створюються сприятливі умови для розвитку страхування, щоб забезпечити реалізацію права на ефективний страховий захист юридичних і фізичних осіб. Страховий ризик -- це ймовірна подія або сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування. Страховий інтерес випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Максимальна сумлінність. Надійне страхування можливе лише за умов високого довір'я між сторонами. На практиці особливо важливо, щоб цього принципу додержував страхувальник. Страхові відшкодування не повинні приносити страхувальникові прибутку. Щоб уникнути спроб скористатися страхуванням зі спекулятивною метою страховики додержують принципу, згідно з яким матеріальний і фінансовий стан страхувальника після відшкодування завданих збитків має бути таким самим, як і до страхового випадку. Франшиза -- це визначена договором страхування частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком. Вона може бути визначена у вигляді певної грошової суми або у відсотках до всієї страхової суми. Суброгація -- це переданий страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми. Контрибуція -- це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків. Співстрахування -- це страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками. При цьому в договорі мають міститись умови, що визначають права й обов'язки кожного страховика. Перестрахування -- це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика або професіонального перестраховика. Диверсифікація - поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу

Страхування виконує такі функції: ризиковану, створення і використання страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентивну. Ризикована функція відбиває процес купівлі-продажу страхової послуги. Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. Власними коштами покрити таку потребу у грошових виплатах страховик, здебільшого, не в змозі. Функція заощадження коштів. У більшості країн світу першість за обсягами страхових премій посідає особисте страхування (на дожиття, пенсій, ренти тощо). Проте виплати, пов'язані із втратою життя і здоров'я внаслідок нещасного випадку, становлять менш як 10%. Решта припадає на заощадження. Вони виплачуються з урахуванням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події. Превентивна функція. Учасники страхування, і насамперед страховики та страхувальники, зацікавлені зменшити наслідки страхових подій. З цією метою вдаються до правової та фінансової превенції. До правової превенції належать передбачені чинним законодавством або договорами страхування застереження, згідно з якими страхувальник повністю або частково позбавляється страхових відшкодувань. Фінансова превенція полягає в тому, що частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів.