- •1.Предмет фінансової науки
- •2. Необхідність та сутність фінансів
- •3.Специфічні ознаки фінансів та їх взаємозв’язок з іншими вартісними економічними категоріями
- •4. Функції фінансів
- •5. Роль фінансів у процесі вартісного розподілу ввп
- •7. Фінансові резерви.
- •8. Зародження фінансової науки.
- •9. Розвиток фінансової науки у 17-18 ст.
- •11. Розвиток сучасної світової фінансової науки
- •12.Поняття фінансової системи, її структура.
- •13. Фінансова політика
- •14. Фінансовий механізм:структура та характеристика елементів.
- •16. Правове регулювання фінансових відносин. Фінансове право.
- •17. Розвиток фінансового законодавства в Україні.
- •18.Суть, види та функції податків
- •19. Елементи системи оподаткування.
- •20. Класифікація податків
- •21. Податкова система України, її побудови
- •23. Податкова служба та податкова робота.
- •24.Бюджет як економічна та юридична категорія
- •25. Функції і призначення бюджету
- •27. Бюджетний процес та бюджетне регулювання
- •28. Бюджетне право
- •30.Видатки державного бюджету
- •31. Бюджетний дефіцит, причини виникнення та напрями скорочення
- •34.Державний борг:сутність та характеристика його видів.
- •35. Оцінка державного боргу
- •36. Обслуговування державного боргу
- •37. Необхідність страхового захисту.
- •38. Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту.
- •40. Класифікація страхування.
- •41. Загальна характеристика страхового ринку, його структура та правові засади регулювання.
- •42.Сутність фінансів підприємницьких структур та принципи підприємницької діяльності.
- •43. Основи організації підприємницької діяльності.
- •45.Підприємницькі обєднання та їх характеристика.
- •47.Матеріальна основа функціонування підприємства.
- •49.Сутність, визначення і складові фінансового ринку.
- •50. Характеристика суб'єктів фінансового ринку
- •51. Інструменти фінансового ринку
- •52. Ринок цінних паперів і особливості його регулювання в Україні.
- •53. Фондова біржа як вторинний ринок обігу цінних паперів і проблеми її функціонування в Україні
- •54. Економічна сутність та структура міжнародних фінансових відносин.
- •55.Міжнародна фінансова політика
- •56. Валютне регулювання та його механізм.
- •57. Інфляція та валютний курс
- •1. Предмет фінансової науки
41. Загальна характеристика страхового ринку, його структура та правові засади регулювання.
Поняття „страховий ринок" поєднує в собі дві неоднозначні категорії, а саме - „ринок" та „страхування". Під ринком розуміють певні економічні відносини з приводу купівлі-продажу, а також систему інститутів, які організують відношення обміну. Під страхуванням, як економічною категорією, розуміють певний вид економічних відносин з приводу організації страхового захисту за рахунок створення і використання страхового фонду й інших фондів та ресурсів страховика з метою стабілізації економіки, розподілу ризиків, задоволення потреб страхувальників та власників, здійснення підприємницької діяльності, інвестування в економіку країни тимчасово вільних коштів. Страховий ринок представляє собою досить складне явище, має свою внутрішню структурну будову та зовнішнє оточення. Його внутрішня будова, з одного боку, представлена суб'єктами страхового ринку, з іншого - страховими продуктами, що реалізуються. Зовнішнє оточення представлено ланками фінансової системи держави та сферою міжнародних фінансів, зв'язок з якими визначається за напрямками руху грошових потоків.
Внутрішня структурна будова страхового ринку за суб'єктами страхових відносин представлена трьома основними секторами: 1-й сектор - уповноважений орган державного нагляду за страховою діяльністю; 2-й сектор - структурні елементи страхового ринку - страховики страхувальники та об'єднання страховиків; 3-й сектор - елементи інфраструктури - страхові та не страхові посередники. Перший сектор - Департамент фінансових установ та ринків міністерства фінансів України. Другий сектор структурної будови страхового ринку України представлений :страховиками - страховими компаніями, перестраховиками у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, державних страхових компаній;страхувальниками ; юридичними особами, фізичними особами, фізичними особами, що займаються підприємницькою діяльністю;об'єднаннями страховиків ;страхові бюро; страхові пули, товариства взаємного страхування, спілки, асоціації та інші об'єднання страховиків. Страховиками в Україні визнаються фінансові установи, які створені у відповідних формах у встановленому порядку отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України. Акціонерна форма організації страховика найбільш поширена в Україні. Створюється за допомогою централізації грошових коштів за допомогою продажі акцій. Бувають відкриті, закриті, кептивні акціонерні страхові компанії. Головними ринковими регуляторами, які впливають на всі його структурні елементи, на формування ціни страхової послуги є : 1) податки; 2) інші обов'язкові платежі (збори, внески, відрахування); 3) біржова страхова діяльність. Основним інструментом страхового ринку являється договір страхування, який повинен відповідати вимогам, що закладені в ст. 16 Закону про страхування. А саме: повинен укладатись відповідно до правил страхування; повинен містити чітко зазначені вимоги щодо назви документу, назви та адреси страховика й страхувальника, зазначенню об'єкта страхування, розміру страхової суми та страхових виплат, переліку страхових випадків, розміру страхових внесків, величини страхового тарифу, терміну дії договору та порядку припинення його дії, умов здійснення страхових виплат, переліку причин відмови у страховій виплаті, прав та обов'язків сторін, тощо.Іншим інструментом на страховому ринку України є страховий поліс, який підтверджує факт укладання договору страхування, в деяких випадках замінює сам договір (страхування від нещасних випадків школярів, майна громадян, цивільної відповідальності власників транспортних засобів тощо) тобто, там, де застосовуються загальні правила та умови страхування чи страхові тарифи, обмежені державою.