19. Елементи системи оподаткування.

До елементів системи оподаткування належать: суб'єкт оподаткування або платник податків, зборів та обов'язкових платежів; об'єкт оподаткування; база оподаткування (оподатковуваний оборот);

одиниця оподаткування; джерело сплати податку, збору та обов'язкового платежу; податкова ставка (норматив); податкова пільга; податкова квота; строки сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Суб'єкти оподаткування або платники податків, зборів та обов'язкових платежів — це особи, на яких Конституцією України та податковим законодавством покладено обов'язки: а)сплачувати податки, збори та обов'язкові платежі; б)нараховувати, утримувати та перераховувати податки, збори та обов'язкові платежі до бюджетів і до державних цільових фондів. Об'єкт оподаткування — це те, що підлягає оподаткуванню тим чи іншим податком, збором або обов'язковим платежем, — доходи, прибуток, майно, операції з продажу товарів, робіт, послуг та інші визначені чинним податковим законодавством об'єкти. База оподаткування (оподатковуваний оборот) — це вартісний, фізичний або інший характерний вираз об'єкта оподаткування, законодавчо закріплена частина доходів або майна платника, яка враховується при розрахунку податку, збору та обов'язкового платежу. Одиниця оподаткування — одиниця виміру об'єкта оподаткування. Це, зокрема, грошова одиниця для податку на доходи фізичних осіб, одиниця виміру площі (га, кв. м) для податку на землю, одиниця виміру потужності двигуна (кВт) для податку з власників транспортних засобів та самохідних машин та механізмів тощо. Податкова ставка (норматив) — це законодавчо встановлена величина податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування. Податкові ставки (нормативи) можуть встановлюватись єдині для всіх платників або бути диференційованими, коли встановлюється основна ставка (норматив) для всіх платників та понижені або підвищені ставки (нормативи) для окремих платників. Податкова пільга — законодавчо закріплене повне або часткове звільнення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Податкова квота — встановлена доля податку в доході платника в абсолютному та відносному виразі. її величина характеризує допустимий рівень оподаткування. Якщо законодавчо встановити податкову квоту, це означатиме встановлення граничної величини вилучення доходу платника. В Україні поняття податкової квоти сьогодні не застосовується.

20. Класифікація податків

Вся сукупність податки» потребує визначеної їх систематизації за конкретними підставами. Подібна систематизація може здійснюватися за різними ознаками:

1. В залежності від платника:

1.1. податки з юридичних осіб ( податок на прибуток);

1.2. податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел);

1.3. змішані (плата за землю, ПДВ, мито, податок з власників транспортних засобів, тощо).

2. В залежності від форми оподаткування:

2.1. прямі (прибутково-майнові) - податки, які стягуються в процесі придбання і акумуляції матеріальних благ, які визначаються розміром об’єкта оподаткування, включаємих до ціни товару і сплачуваємих виробником чи власником.

Прямі податки в свою чергу поділяються на:

• особисті - податки, сплачуються платником за рахунок чи в залежності від отриманого ним доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника;

• реальні - податки, які сплачуються з майна, в основі яких є не реальний, а припускаємий середній доход.

2.2. непрямі (на споживання) - податки, які стягуються в процесі витрачання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем. При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг),, який виступає посередником між державою і споживачем товару (робіт, послуг). Останній представляє собою платника реального.

Якщо прямі податки закладаються до ціни на стадії виробництва у виробника, то непрямі - тільки на стадії реалізації і як надбавка до ціни товару.

3. В залежності від компетенції органу, який регулює вид податку:

3.1.загальнодержавні - податки, які встановлюються вищими органами державної влади і діють по всій території України;

3.2. місцеві - податки, які встановлюються вищими органами державної влади, але вводяться в дію лише рішенням місцевого органа і надходять до місцевого бюджету.

4. В залежності від способу стягнення:

4.1. кількісні - які встановлюють розмір податку для кожного платника окремо, враховують майновий стан платника і його платоспроможність. Загальний розмір податку формується як сума платежів окремих платників;

4.2. репатріаційні - податок, який нараховується на цілу корпорацію платників, які самостійно здійснюють між собою кінцевий розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма стягнення податків. Зараз застосовується на місцевому рівні.

5. В залежності від каналу надходження:

5.1. державні — податки, які цілком надходять до державного бюджету;

5.2. місцеві - податки, які цілком надходять до місцевого бюджету;

5.3. пропорційні - податки, які розподіляються між державним та місцевим бюджетами у визначеній пропорції;

5.4. позабюджетні - податки, які надходять до конкретних фондів.

б.В залежності від характеру використання:

6.1. загального призначення - податки, які використовуються на загальні цілі без конкретизації заходів чи витрат, на які вони витрачаються.

6.2. цільові податки - податки, які зараховуються до позабюджетних цільових фондів і передбачають цільове використання цих коштів

7.В залежності від періодичності стягнення:

7.1. разові - податки, які сплачуються один раз на протязі певного часу при здійсненні певних дій (майнові податки).

7.2. систематичні (регулярні) - податки, які стягуються регулярно, через визначений інтервал часу і на протязі всього періоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, щоквартально).

8.В залежності від обліку податкового платежу:

8.1.податки, які фінансуються споживачем (акциз, ПДВ, мито);

8.2.податки, які включаються до собівартості;

8.3. податки, які фінансуються за рахунок прибутку.