30.Видатки державного бюджету

Склад видатків Державного бюджету України наступний :

1)фінансування загальнодержавних програм по підтримці і підвищенню життєвого рівня населення та його соціального захисту;

2)фінансування установ невиробничої сфери загально державного значення (освіта, культура, охорона здоров’я, наука);

3)фінансування виробничого и невиробничого будівництва, проектних та інших робіт відповідно до загально державних програм;

4)оборона;

5)охорона навколишнього середовища;

6)утримання правоохоронних і митних органів. Податкової та контрольно-ревізійної служби. Захисту прав споживачів, законодавчої. Виконавчої, судової влади та прокуратури;

7)здійснення зовнішньо економічної діяльності;

8)надання дотацій, субвенцій обласним бюджетам та бюджету АР Крим, міст Києва та Севастополя;

9)створення державних матеріальних та фінансових резервів;

10)обслуговування державного внутрішнього та зовнішнього боргів.

31. Бюджетний дефіцит, причини виникнення та напрями скорочення

Стан бюджету як фінансового плану держави може визначатися

трьома показниками:

> рівновагою доходів і видатків бюджету;

> бюджетним профіцитом - перевищенням доходів над видатками

бюджету;

> бюджетним дефіцитом - перевищенням видатків над постійними

доходами. Бюджетний дефіцит є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем.

♦ Бюджетний дефіцит - перевищення видатків над постійними

доходами бюджету, якими є податки й обов'язкові платежі, що згідно з

бюджетною класифікацією віднесені до доходів бюджету.

Бюджетний дефіцит - це фінансове явище, яке, як правило, не є

винятком. У сучасному світі немає держави, яка в своїй історії не

стикалася б з бюджетним дефіцитом. Але якість самого бюджетного

дефіциту може бути різною: дефіцит може бути пов'язаний з великими капіталовкладеннями в економіку. У цьому випадку він відображає не кризову течею суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон’юнктури, намагання забезпечити прогресивні зрушення в економіці; дефіцит виникає в результаті надзвичайних обставин (війна, стихійне лихо тощо), коли резервів стає недостатньо та необхідно залучати джерела особливого роду;

дефіцит може відображати кризові явища в економіці, її розлад,

неефективність фінансово-кредитних зв'язків, непридатність уряду

тримати ситуацію під контролем.

В останньому випадку він є явищем достатньо показним, яке

вимагає прийняття мір не лише з оздоровлення господарства, але і

відповідних політичних рішень. Звідси випливає, що в умовах економіки, яка розвивається достатньо динамічно, бюджетний дефіцит може знаходитись в певних допустимих межах.

Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету,

оскільки при його складанні й затвердженні встановлюються відповідні джерела фінансування.

За останні роки відбувся значний стрибок бюджетного дефіциту.

Він призвів до швидкого зростання державного боргу, як внутрішнього, так і зовнішнього. Якщо враховувати те, що ситуація вважається контрольованою у разі, коли державний борг не перевищує 1/2 ВВП та в бюджетному дефіциті не більш 2-3% ВВП, наявний стан економіки України можна вважати за тяжкий і кризовий.

Бюджетний дефіцит має різні причини і прояви.

Причинами дефіциту бюджету в Україні у різні часи виступали: 14

зменшення приросту національного доходу;

збільшення бюджетних витрат; зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками; відсутність чіткої фінансової стратегії; інфляційні процеси. Бюджетний дефіцит не можна оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховувати всі його чинники. Характеристика дефіциту дається за такими ознаками За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований. Відкритий бюджетний дефіцит - це офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік.

Прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті завищення

обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і

свідомим.

Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком скорочення обсягів

ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом

вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

Циклічний дефіцит бюджету є результатом циклічного падіння

виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон'юнктурних коливань, що призводить до дії автоматичних фіскальних стабілізаторів (скорочуються податкові надходження через зменшення ставок оподаткування при прогресивній системі оподаткування та збільшуються соціальні трансферти через зниження життєвого рівня населення).

Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної

фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі

державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету. Свідомий бюджетний дефіцит виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати. Відповідно, у період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і

пасивний бюджетні дефіцити. Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП. Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати в бюджетній сфері та інші). Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. З цією метою необхідно:

удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень

податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

посилити відповідальність суб'єктів господарювання та їх

керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;

удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери

особистих заощаджень населення;

забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу

шляхом розроблення й виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;

запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;

перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій,

субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;

запровадити науково обґрунтовану систему прогнозування

показників, що беруться за основу формування доходів і видатків

бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи

бюджетної забезпеченості

32. Суть, поняття та форми державного кредиту. Державний кредит - це відносини між державою та іншими

економічними суб'єктами з приводу мобілізації додаткових грошових коштів на умовах добровільності, платності, строковості, в яких держава виступає як позичальник або гарант.

Метою залучення коштів є:

• покриття бюджетного дефіциту;

• регулювання грошового обігу;

• акумуляція коштів для інвестиційних програм тощо.

Забезпеченням державного кредиту виступає все майно, що є у

власності держави, але обсяг застави в кредитній угоді не вказується. Як правило, джерелом державного кредиту можуть бути тимчасово вільні кошти фізичних та юридичних осіб, які не призначені для поточного споживання та інвестування. Але за певних обставин (або за умов примусу з боку держави) джерелом державного кредиту можуть виступати і ті кошти, які

об'єктивно мали б задовольняти необхідні виробничі та соціальні витрати підприємств, але через переваги, що склалися в системі інтересів суспільства, тимчасово вилучаються на інші цілі.

Суб'єктами державно-кредитних відносин з боку держави

виступають:

• Кабінет Міністрів України;

• органи влади Автономної Республіки Крим;

• органи місцевого самоврядування;

• Міністерство фінансів України (зокрема, Державне казначейство);

• Національний банк України.

Державний кредит відрізняється від банківського. Він, як правило, використовується для покриття дефіциту державного бюджету. Джерелом його повернення і сплати відсотків є доходи бюджету, а не прибутки від вигідного розміру кредиту.

За своєю економічною сутністю державний кредит – це форма

вторинного перерозподілу ВВП. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств, організацій.

Як фінансова категорія, державний кредит виконує дві функції:

1.Фіскальну

За допомогою фіскальної функції державного кредиту здійснюється формування централізованих фондів фінансових ресурсів держави. Виступаючи в якості позичальника, держава забезпечує додаткові кошти для фінансування своїх витрат.

Позитивний вплив фіскальної функції державного кредиту полягає в тому, що з її допомогою податковий тягар більш рівномірно розподіляється в часі. Податки, які стягуються в період фінансування витрат за рахунок державної

позики, не збільшуються, під час погашення державного кредиту податки стягуються не тільки в колишньому обсязі, але й у розмірі, необхідному для погашення відсотків по заборгованості.

суспільства. Тому розмір і структура фонду, що використовується з метою страхового захисту юридичних і фізичних осіб, залежить від багатьох чинників, серед яких виділяють:

—теоретико-методологічні концепції формування фонду,

—стан розвитку економіки;

—співвідношення між формами власності;

—методи залучення коштів для реалізації соціальних програм;

—традиції населення;

—міжнародні відносини тощо.

Чим більший потенціал суспільства, тим більшим має бути страховий фонд. Централізовані резерви держави утворюються за рахунок загальнодержавних ресурсів. Основне призначення — відшкодування збитків і усунення наслідків стихійних лих і аварій, що спричинили великі розрухи і призвели до значних людських жертв. Резерви формуються як у натуральній, так і в грошовій формі. Натуральні — це постійно оновлювані запаси продукції, матеріалів, палива та інших матеріально-технічних ресурсів за визначеною номенклатурою, які розміщені на спеціальних базах. Вони є стратегічними запасами держави, що

знаходяться у підпорядкуванні спеціалізованого державного відомства — Державного матеріального резерву, створеного при Кабінеті Міністрів України. У грошовій формі — це централізовані державні фінансові ресурси, які формуються за рахунок коштів державного бюджету, а розпорядником цих коштів є Кабінет Міністрів України.

33.Держдавні позики та їх класифікація.Залежно від місця розміщення позик їх поділяють на внутрішні — на внутрішньому фінансовому ринку (надаються юридичними і фі¬зичними особами даної країни та нерезидентами) і зовнішні — над¬ходять ззовні від урядів, юридичних і фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій і фінансових інститутів.За правом емісії розрізняють державні й місцеві позики. Держав¬ні позики випускаються центральними органами управління. Нахо¬дження від них спрямовуються в Державний бюджет. Місцеві пози¬ки випускаються місцевими органами управління і спрямовуються у відповідні місцеві бюджети.За ознакою характеру використання цінних паперів бувають ринкові та неринкові позики. Облігації (казначейські зобов'язання) рин¬кових позик вільно купуються, продаються і перепродаються на ринку цінних паперів. Неринкові позики не допускають виходу цін¬них паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати.Залежно від установлення забезпеченості державні позики поді¬ляються на заставні й беззаставні. Заставні позики відображають один з головних принципів кредитування — матеріальної забезпе¬ченості. Заставні позики забезпечуються державним майном чи кон¬кретними доходами. Беззаставні не мають конкретного матеріально¬го забезпечення, їх надійність визначається авторитетом держави.Відповідно до терміну погашення заборгованості розрізняють короткострокові (термін погашення до одного року), середньо-строкові (від 1 до 5 років), довгострокові (понад 5 років).За характером виплати доходу державні позики поділяються на процентні, виграшні та дисконтні (з нульовим купоном).За характером погашення заборгованості розрізняють два варіан¬ти: одноразова виплата і виплата частинами. При погашенні частина¬ми може застосовуватись три варіанти. Перший — позика погашаєть¬ся рівними частинами протягом кількох років. Другий — позика погашається щоразу наростаючими сумами. Третій — щоразу сума зменшується.

Залежно від зобов'язань держави в погашенні боргу розрізняють позики з правом і без права довготермінового погашення.Випуск державних позик засновується на таких передумовах'.

— наявність кредиторів, у яких є тимчасово вільні кошти;

— довіра кредиторів до держави;

— заінтересованість кредиторів у наданні позик державі;

— можливість держави своєчасно і повністю повернути борг і виплатити дохід.

Джерелами погашення державних позик можуть виступати:

— доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти;

—додаткові надходження від податків;

—економія коштів від зменшення видатків;

— емісія грошей;

— залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу).