3. Українське питання напередодні Другої світової війни.Україна в планах гітлерівців.

18 грудня 1940 р. Гітлер підписує план нападу на СРСР ( „Барбаросса”).

22 червня 1941 р. почалася Велика Вітчизняна війна. За три тижні гітлерівці просунулися на 400-600 км, розбили повністю 28 радянських дивізій, 72 – втратили понад 50% особового складу ( це 3/5 військ, які перебували у західних округах). Основними причинами поразок Червоної армії на початку війни були раптовість фашистського нападу; матеріальна непідготовленість до війни, незавершеність процесу переозброєння СРСР; відсутність надійних союзників, міжнародна ізоляція СРСР; розпорошеність сил Червоної армії на кордонах, масові репресії наприкінці 30-х р.р. проти армійського командування; некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва тощо.Не маючи досвідченого керівництва, червоноармійці постійно потрапляли у ворожі "котли". Оборона Києва тривала більше двох місяців (липень-вересень), гітлерівці втратили під стінами столиці понад 100 тис. війська. На початку вересня 1941 р. гітлерівці форсували Дніпро і створили плацдарм на правому березі. На армії Південно-Західного фронту насувалася загроза оточення. Однак Сталін, який взяв на себе обов'язки Верховного головнокомандуючого, не дав санкції залишити Київ. У результаті поразки Південно-Західного фронту радянські армії попали в котли оточення ( під Уманню, під Полтавою) – 660 тис у полон , з них 60 тис – командири).Велике стратегічне і політичне значення мала оборона Одеси, що тривала 73 дні і закінчилася наприкінці вересня.Розгром у грудні 1941 року під Москвою 38 німецьких дивізій зірвав плани „Бліцкригу”. Радянське командування вирішило провести наступальні операції. Але ці опреції були невдалими і закінчилися поразкою під Харковом та у Криму. Це ускладнило 8-місячну оборону Севастополя, який 4 липня 1942 року було захоплено фашистами.Після цього німецькі війська продовжують наступ на півдні. До 22 липня 1942 р. територія України була повністю окупована військами Німеччини та її союзників (протягом 1 року й 1 місяця).

Білет №4

1. Кочові народи: кіммерійці,скіфи,сармати на території України

.Доба кіммерійців охоплює ІХ-VІІ ст. до н.е. Вони займали все Степове Причорномор'я від Дону до Дністра, Кіммерійці були численним і сильним народом. Основу їхнього господарства становило кочове тваринництво . Кіммерійці вели безперервні війни з іншими степовиками та північними сусідами - попередниками слов'ян. Наприкінці VIII ст. до н.е. кіммерійців з причорноморських степів витіснили племена скіфів, які переважали чисельністю, військовою організацією, політичною єдністю. Основним заняттям скіфів було кочове тваринництво. У скіфів існували майстерні: збройні, ливарні, ковальські, деревообробні. Скіфи були завзятими воїнами. Панівне становище в Скіфії належало царським скіфам, які вважали інших скіфів своїми рабами. Скіфська держава досягла найвищого розвитку в IV ст. до н.е. У III ст. до н.е. колись могутня Скіфія занепала й поступилася своїм місцем новим пришельцям зі Сходу - войовничим сарматам. Сарматами цей народ називали римляни, що означає «оперезаний мечем». Дослідникам невідоме жодне сарматське поселення. Їхня відсутність свідчить, що сармати були кочовими скотарями. У сарматів існував культ коня. Йому приносили жертву і його приносили в жертву. Додатковим промислом було полювання, Існували різні домашні ремесла: ковальське, бронзоливарне, шкіряне, деревообробне та інші. Сарматські жінки займалися прядінням, ткацтвом, виготовленням посуду.Близько 600 років сармати наводили жах на античний світ, але в III ст. їхньому володарюванню в українських степах настав кінець. Спершу нищівного удару їм завдали готи, що просунулися з Північного Заходу, а в другій половині IV ст. їх добили гуни, названі середньовічними авторами «карою божою».