3. Дисидентський рух в Україні.

Дисиденти - люди, які дотримуються відмінних від державної ідеології поглядів на найважливіші суспільно-політичні. економічні й культурні проблеми державиДисидентський рух мав три основні течії:Правозахисне, або демократичне, дисидентство, репрезентоване в Росії А. 2. Релігійне дисидентство, що мало на меті боротьбу за фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті. В Україні, зокрема, воно вело боротьбу за відновлення українських греко-католицької та автокефальної православної церков, за свободу діяльності протестантських сект. Найяскравішими представниками цієї течи були Г. Вінс, І. Гель, В. Романюк, Й Тереля. 3. Національна орієнтоване дисидентство, яке рішуче засуджувало шовінізм, імперську політику центру, форсовану русифікацію, виступало на захист прав і свобод усіх народів та їхню співпрацю в боротьбі за умови життя, гідні цивілізованого світу. До цього напряму належать І. Дзюба, С. Караванський, В. Мороз, В. Чорновіл та ін.Характерною рисою усіх трьох напрямів дисидентства була боротьба за національні інтереси українського народу, тобто органічне залучення до сфери своєї діяльності національного чинника. Специфіка дисидентського руху в історії суспільних рухів полягає у тому, що він, будучи реальною опозиційною силою, фактично не мав ні власних організаційних структур (партій, об'єднань), ні цілісної загальної програми. Вже на початку брежнєвського періоду з метою придушення дисидентства в зародку у вересні 1965 р. Україною прокотилася хвиля арештів: v Києві, Одесі, Феодосії та ін. містах. За вільнодумство були заарештовані більше 20 чоловік. Проти цього необгрунтованого акту виступили І. Дзюба, В. Стус, В. Чорновіл, Драч, М. Стельмах та інші. Багато хто з них був звільнений із роботи. У 1970-1972 рр. в Україні видається «Український вісник», заснований Чорноволом. У ньому друкується інформація про порушення свободи слова, прав особи й нації, гарантованих Конституцією, про судові й позасудові репресії в Україні, про різні акції протесту.

Білет №17

1.Запорізька Січ – державно-політичне утворення українського народу. Роль українського козацтва у боротьбі українців проти агресії Польщі, Туреччини, Кримського ханства

У ХV-ХVІ ст. виникає нова верства українського суспільства – козацтво. Українське козацтво – визначне явище в європейській історії. Слово "козак" – тюркського походження і означає «вільна людина, воїн-вершник, страж, розбійник». Причини виникнення українського козацтва:- соціальні (посилення феодальної експлуатації українського населення з боку литовських та польських магнатів, шляхти, оформлення кріпосної залежності селянина від феодала);- політичні (цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставити козацтво на службу по охороні південних рубежів від татарської небезпеки);- стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства). Козаки займалися і торгівлею, але вона не мала чіткого відлагодженого характеру. Продавали вони продукти своєї діяльності та здобич, добуту в походах. Купували переважно хліб, одяг, зброю. Особливо вславилися організацією козацтва професійні воїни-лицарі – черкасько-канівські старости Остап Дашкевич та Дмитро Вишневецький. Саме вони зібрали в першій половині XVI ст. стільки козаків, що Канів і Черкаси стали центрами українського козацтва (українських козаків до XVII ст. називали черкасами). 1533 р. він запропонував уряду побудувати на неприступному острові серед Дніпра замок і утримувати там 2 тис. козаків. Цей задум здійснив Дмитро Вишневецький, заснувавши в сер. ХVІ ст. в 50-х рр. першу Січ на острові Хортиця. З невеликого укріплення на дніпровському острові Запорозька Січ перетворилася на державно-політичне утворення з демократичним устроєм – козацьку республіку. Ця республіка відіграла провідну роль у становленні козацтва як вільного українського стану населення та поширенні козацьких порядків на всю Україну. Протягом свого існування (ХVІ-ХVІІІ ст.) Січ вісім разів змінювала місцеперебування, проте, її соціально-політичний устрій залишався незмінний. Було сильне військо, але слабка економіка. Козацтво також – важливий чинник міжнародного життя – не лише захищало українські землі, але й ослаблювало військову міць татар і турків.

2. Західноукраїнська Народна Республіка. “Акт злуки” УНР та ЗУНР.

Для того щоб запобігти встановленню польського контролю над Західною Україною у Львові січові стрільці під командуванням сотника Дмитра Вітовського підняли повстання, в результаті якого було створено ЗУНР. Президентом обрано Євгена Петрушевича, головою уряду – Костя Левицького.

Внутрішня політика:На місцях залишено австрійську модель управління, що дало можливість зберегти внутрішню стабільність.Українські селяни наділялися землею польських поміщиків.Проголошення основних демократичних прав і свобод.Восьмигодинний робочий день.Створення Української Галицької Армії(100 тисяч). Відсутність власних вищих офіцерських кадрів та збройних заводів.Проте уряд не зумів узяти під контроль нафтовидобуток (більшість розробок належала іноземцям), зупинити інфляцію і повною мірою реалізувати трудове законодавство. Найбільш вдалою була політика в галузі освіти, спрямована на відокремлення школи від церкви, і щодо політичних партій. Припинити польсько-українську війну не вдалося, хоча до Галичини приїздила місія країн Антанти.Висновок. ЗУНР прагнула відкрити широкі можливості для повноцінного національно-державного, економічного й культурного життя українців. Урядові програми були демократичними за характером, але короткочасними й залишилися нереалізованими.

3. Спроба державного перевороту в СРСР 1991 р. і Україна. Акт проголошення незалежності України. Історичне значення проголошення незалежності України.

Політична незалежність України стала передумовою здобуття республікою економічного суверенітету. Першочерговим завданням було визначено перехід від командної до ринкової економіки, який дав би змогу вивільнити творчу енергію народу та повніше реалізувати можливості вітчизняного економічного потенціалу.Протягом 1991-1994р.р. віднайти оптимальну формулу реформування національної економіки не вдалося. Країна опинилася у кризовій ситуації. Купівельна спроможність населення фактично знизилася у 5 разів. Зросло розшарування населення. Складним був стан справ в сільському господарстві – колгоспи не вписувалися в нові економічні умови, а інші форми господарювання не могли стати основним виробником с/г. продукції.З 1994р. взято курс на „прискорене реформування як єдина умова і основний засіб виходу з кризи та економічної стабілізації”. З'явилися, а потім і закріпилися позитивні тенденції та процеси. Було сформовано основні атрибути національної економіки – фінансову, податкову, митну, банківську та інші системи, що сукупно визначають основну економічну інфраструктуру державності. Відбувся перелом у реформуванні відносин власності. Розширюється корпоративний та приватний сектор економіки.Україна в умовах незалежності: труднощі та досягнення у створенні національної економіки; Завдяки цілеспрямованій роботі дві серйозні світові фінансові кризи, на відміну від деяких своїх сусідів, Україна пережила з не дуже великими втратами для курсу національної валюти; Збільшувалися обсяги прямих зовнішніх інвестицій в економіку України; У 1997 р. Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції 164 країнами світу, але залишалося негативним сальдо зовнішньої торгівлі; Обсяг житлового будівництва збільшився на 7,5%; Харчова та деревообробна галузі промисловості досягли помітного зростання:Пошуки шляхів виходу з економічної кризи; Необхідно створити досконалу законодавчу базу для проведення ринкових реформ; Здійснити структурну перебудову промисловості Укра­їни; проваджувати у виробництво новітні технології й техніку, наукову організацію праці, сучасні системи сти­мулювання продуктивності праці та піднесення її якості;Вести політику підтримки підприємництва. Знизити податки, спростити і стабілізувати податкову систему.Забезпечити стабільний курс гривні.

Білет №18

Причини, характер і рушійні сили визвольної війни українського народу середини XVII ст. під керівництвом Б. Хмельницького.

У середині XVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув що суттєво вплинув на геополітичний розвиток усієї Європи. Ця подія була глибоко закономірним явищем. Причини боротьби:

- Зміцнення феодальної земельної власності, посилення кріпацтва та експлуатації селян.

- У складній ситуації опинилося міщанство, право самоврядування міст постійно обмежувалося.

- Селянсько-козацьке повстання 1 пол. XVII сприяли накопиченню воєнного досвіду, зростання національної самосвідомості.

- Посилення та розширення сфери впливу Запорозької Січі.

- Особиста образа і бажання помститися за розорений польськими панами хутір та збезчещену сім'ю Богдана Хмельницького.

Усе це й зумовило національно-визвольний характер війни, рушійною силою якої стали козацтво, селяни, міщани, православне духовенство.

Перший етап війни 1648р. – рік найбільших успіхів та найбільшого розмаху повстання. Перемоги під Жовтими водами (6-8 травня 1648), Корсунем (15-16 травня 1648р.) Пилявці (13 червня 1648р.). Повна перемога Хмельницького. Українська територія, що була під владою Польщі перейшла до Хмельницького.

Другий етап 1649 – 1653, коли точилась напружена боротьба між ворогуючими сторонами з перемінним успіхом. Поразки під Збаражем і Зборовим. Як наслідок – Зборівський мир.( 8 серпня 1649 ). Умови (реєстр 40 тис. козаків, польському війську та жидам заборонялось перебувати на Київщині, Чернігівщині, та Брацлавщині там розповсюджувалась влада гетьмана). Нова поразка під Берестечком(червень 1651 р.). 18 вересня 1651 р. – Білоцерківський мир.(20 тис. реєстр, влада гетьмана на Київщині).

Третій етап 1654 – 1655рр. – Війна України проти Польщі в союзі з Росією. Переможному завершенню війни стали на перешкоді перемир’я Росії та Польщі. Перемога Укр. Рос. над поляками війська під м. Городок 1655р. Віленське перемир’я Росії та Польщі.

Четвертий етап 1656 – 1657, союз України з Семигородським князівством і спільні дії козаків із Шведською Армією. Об’єднаний Укр.Семигородський похід на Польщу закінчився страшною поразкою для України, та смертю Б. Хмельницького. Цей етап вважається завершальним для визвольної війни.

Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького призвела до відновлення української державності, справила вирішальний вплив на її наступний соціально-економічний і політичний розвиток, формування національно-державницької ідеї та її практичної реалізації.