Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ist_Ukr_1.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
340.99 Кб
Скачать

1.Становлення Давньоруської держави (кінець іх-кінець х ст.)

Становлення держави відбувалось навколо Києва. Характерними рисами цього етапу історії Київської Русі були: вихід Давньоруської держави на міжнародну арену; її перші спроби вписатися в геополітичний простір; розширення території країни; вияв активності державної еліти (князь і дружина) головним чином у військовій сфері, яка давала їй землі, багатства, ринки збуту, владу;

У 879 р. Рюрик помер, спадкоємцем престолу став його малолітній син Ігор, регентом якого був Олег (882-912 рр.) – об'єднав два державотворчі центри у Східній Європі: Славію (Ладога, Новгород) і Київ. Успішні походи на Константинополь (907р., 911р.), поширив владу на сіверян, древлян. У 882 р. Олег організовує похід на Київ. Підступно вбивши київського князя Аскольда, він захопив владу в місті. Не визнавши північних завойовників, державне об’єднання «Руська земля» розпалось, і Олег був змушений відновлювати колишню єдність силою меча. Після смерті Олега на чолі Давньоруської держави став син Рюрика — Ігор (912—945). Мав невдалі походи проти Візантії (941р., 944р.), його внутрішня і зовнішня політика була гіршою ніж у Олега. Загинув при збиранні данини з підвладних племен (древлян).

Після цих трагічних подій на чолі Давньоруської держави стала дружина Ігоря — княгиня Ольга (945—964), оскільки його

син Святослав був ще малолітнім. Помста древлянам за смерть Ігоря засвідчувала її владу. Провела деякі реформи, суть і зміст яких полягали в регламентації повинностей залежного населення; унормуванні процесу збирання данини (визначення її розмірів і встановлення місць збирання); створенні осередків центральної князівської влади на місцях — «становищ» і «погостів». У 964 р. вся повнота влади на Русі зосередилася в руках Святослава (964—972). Князь-воїн. ”Іду на ви”. Постійні походи і війни (пройшов 8000-8500км), мечем перекроював карту світу і вписав молоду Давньоруську державу в геополітичний простір Євразії. Для зміцнення влади династії Святослав 969 р. розділив князівства між своїми синами. Намісником у Києві став старший син Ярополк, у Древлянській землі — Олег, у Новгороді — Володимир. Наступним кроком практичного здійснення цього плану мало бути перенесення князівської резиденції на Дунай. Навесні 972 p., повертаючись з невдалого походу, Святослав поблизу дніпровських порогів попав у засідку печенігів і трагічно загинув. З його черепа хан Куря наказав зробити чашу, обкуту золотом.

2. Столипінська реформа в Україні 1907-1910 рр.

Після поразки революції у країні настав період політичної реакції, яка, ім’ям голови царського уряду, дістала назву столипінської. ІІ Дума розпускалась, вводився в дію новий виборчий закон, за яким 80 % населення позбавлялося виборчих прав. В основному це стосувалося робітників, селян, неросійських народів. ІІІ Дума була реакційною, більшість у ній мали чорносотенці і октябристи, що давало можливість царю успішно нею керувати.

Від України обрали 111 депутатів, з них 64 поміщика. За партійною приналежністю більшість з них належала до правих та російських націоналістів (55). Національно-демократичні партії України не змогли провести своїх представників до III Думи.

Значно посилилися репресії: у більшості губерній України діяв воєнний стан, лютували каральні загони. 1909 р. у тюрмах країни перебувало 170 тис. революціонерів. Фактично розгромлені були профспілки та інші громадські організації. Якщо 1905 р. нараховувалось 245 тис. членів профспілок, то 1909 р. залишилось лише 13 тис.

Прагнучи не допустити нової революції і зміцнити свою соціальну опору, царський уряд на чолі з П.А. Столипіним вирішив здійснити реформи, які торкались, перш за все, аграрного сектору.

Основні заходи аграрної реформи:

1) дозвіл виходу з общини і закріплення землі у приватну власність, тобто розмивання общинного землеволодіння;

2) створення хуторського та відрубного господарства;

3) надання кредитної допомоги селянам через Селянський поземельний банк;

4) проведення переселення селян з європейської частини держави, де землі не вистачало, у Сибір, на Далекий Схід, у Середню Азію.

Тим самим Столипін хотів вбити двох зайців: дати селянам землю, вивезти їх з перенаселених районів, позбавившись незадоволених мало- і безземеллям. Планувалось, що реформа сприятиме зміцненню держави взагалі, оскільки крім аграрних перетворень, вона передбачала реорганізацію місцевого самоврядування, судових установ, страхування робітників, запровадження загальної початкової освіти.

Столипін прагнув еволюційним шляхом досягти соціально-економічного прогресу при збереженні царської монархії, влади і привілеїв багатих верств населення (у першу чергу поміщиків та буржуазії), а також заможного селянства.

3. Наростання кризових явищ в соціально-економічному розвитку України в ІІ половині 60-х-І половині 80-х років.

Спроба реформування економіки у другій половині 60-х рр. Економічна реформа — це зміни в системі господарського механізму, що їх проводить держава, спрямовані на роз­виток і підвищення економічної ефективності виробниц­тва. Березень 1965 р. — пленум ЦК КПРС. Обговорив питання "Про невідкладні заходи подальшого розвитку сільського господарства СРСР" і схвалив новий порядок заготівель сільськогосподарської продукції.Вересень 1965 р. — пленум ЦК КПРС. Прийнято постанону "Про поліпшення управління промисловістю, вдоскона­лення планування та посилення економічного стимулю­вання промислового виробництва".1966-1970 рр. — восьмий п'ятирічний план розвитку народ­ного господарства. Восьма п'ятирічка припала на період реформування.Причини неуспіхів економічних реформ:Економічні реформи не зачепили основ командно-адміністративної системи;;Ринкові ідеї не було сприйнято у вищих ешелонах влади.p;Якість продукції залишалася низькою.Визрівання економічної кризи;Слабкою була механізація робіт.Майже 40% промислових робітників працювали вручну.;Поширилася практика коригування планів у бік зниження; 95% п-ств України належало центру ,який по-хижацьки експлатував республіку , перетворивши її в сировинний придаток імперії.

Білет №12

Київська держава за правління Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха.

Ярослав доклав багато зусиль для збереження цілісності та єдності руської держави – повернув під свою владу черв енські міста, відвойовані під час князівських усобиць Болеславом Хоробрим. – Ходив на північ на узбережжя балтійського моря. - Не полишав будівництва розпочатого батьком на півн. Кордоні Русі. – остаточно здолав печенігів. Далекоглядна зовн. Політика ярослава мудрого сприяла зростанню міжнародного авторитету Київської Русі.

Коли 1113р в Києві помер князь Святополк, кияни, розчаровані його не дуже вдалим володарюванням, підняли повстання, вимагаючи собі за князя Волод. Мономаха. Головну мету свого князювання В.Мономах вбачав у зміщенні великокнязівської влади та посилення державної єдності Русі. Правління В. Мономаха стало часом розбудови Києва. У столиці зокрема було споруджено міст через Дніпро. Зовнішньо політ. Зв’язки Руської держави часів Мономаха були навдивовижу різноманітними.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]