3.Зовнішня політика незалежної України.

Від 1991 Україна прагнула одночасно просуватись за двома головними векторами міжнародної політ – у напрямі до Європи і др. Росії. Просування в бік росії давалось легше тому що їй доводилось розв’язувати майже однакові з укр. проблеми ринкової трансформації. Просування в бік європи утруднювалось багатьма обставинами. Головну роль серед них відігравала цілковита несхожість в усьому викликана різною історичною долею. Укр. громадяни поступово переконувались в тому що відкриття кордонів зовсім не забезпечує автоматичного вирівнювання умов життя. Долаючи різноманітні ускладнення МЗС укр. почало створювати мережу посольств. Однією з найсерйозніших була кадрова проблема. Укр. завжди перебувала на периферії радянської зовнішньо політ діяльності.

Білет №22

1.Посилення колоніальної політики Російської імперії щодо України у хііі ст.

Особливістю перебування Лівобережжя і Слобожанщини у складі Росії в XVIII ст. був тотальний, безперервний, хоча і хвилеподібний наступ самодержавства на права України. Суть цього наступу полягала в намаганні ліквідувати українську автономію та інкорпорувати ці землі до складу імперії. З огляду на це можна констатувати, що офіційна російська політика в українському питанні у цей час пройшла кілька етапів, у межах яких темпи, форми, методи, інтенсивність та результативність імперської експансії були різними, але поступальність цього процесу зберігалася постійно.

І етап (1708—1728) — форсований наступ на українську автономію. Хвиля репресій, розгром Батурина були першою реакцією Петра І на перехід І. Мазепи до шведів. Після цього кроку гетьмана російський цар вирішив остаточно «прибрати Україну до рук». Намагаючись створити сприятливі соціальні умови для реалізації свого задуму, він спочатку видає універсал, у якому обіцяє українському народові всілякі милості та свободи, наказує обрати нового гетьмана. У цей час Петро І потураннями та подачками задобрює старшину, надсилає подарунки та гроші на Запорожжя. Справжня ж суть імперської політики чітко висловлена в листі князя Голіцина до канцлера Головкіна: «Задля нашої безпеки в Україні треба насамперед посіяти незгоду між полковниками і гетьманом. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ побачить, що гетьман уже не має такої влади, як Мазепа, то, сподіваюсь, буде приходити з доносами».

2. Індустріалізація в Україні:завдання, труднощі та наслідки

У 20-і рр. за темпами промислового розвитку СРСР суттєво відставав від передових країн Європи. У грудні 1925 р. на XIV з'їзді ВКП(б) було взято курс на проведення індустріалізації. Індустріалізація - система заходів, спрямо|ваних на створення великого машинного виробництва і прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння і зміцнення обороноздатності країни. Причини проведення індустріалізації:Необхідність технічного переозброєння економіки; створення військово-промислового комплексу; необхідність зміни соціально-класової структури населення в бік збільшення чисельності робітничого класу.Труднощі проведення індустріалізації:Відсутність розвинутої транспортної інфраструктури.Нахватка кваліфікованих кадрів. Дефіцит обладнання. Нестача коштів.Індустріалізація здійснювалася відповідно з п'ятирічними планами розвитку народного господарства. У роки першої п'ятирічки (1928-1932 рр.) було збудовано заводи ХТЗ, «Запоріжсталь», «Азовсталь», «Криворіжсталь»; у наступні п'ятирічки - Харківський турбінний завод. Ново-краматорський завод важкого машинобудування та ін.У 1937 р. за абсолютними обсягами промислового виробництва СРСР вийшов на друге місце у світі після США. Припинилося ввезення з-за кордону кольорових металів, рейкопрокатних станів, екскаваторів, турбін, паровозів та інших видів промислової продукції. Україна стала індустріально розвиненою республікою СРСР. Було забезпечено техніко-економічну незалежність СРСР від країн Заходу.

3.Відродження української національної культури..

Розпад Радянського Союзу і крах комуністичної системи ознаменували початок нової історичної доби в геополітичних, суспільних, економічних і культурних процесах цілого світу. Безкровна поява майже в центрі Європи суверенної України, її політичне відродження суттєво вплинули на суспільні та геополітичні реалії не тільки в цьому регіоні, айв усьому світі: посилився інтерес країн світової співдружності до її економіки, історії, національно-політичного і національно-культурного відродження, міжнародних зв'язків. Це стало можливим тому, що в середовищі українського народу за багато століть сконцентрувався величезний потенціал цілісної духовної культури на противагу постійним зазіханням на колонізацію українських етнічних земель з боку чужоземних держав.

Збереглося чимало цінностей і традицій української національної культури, які нині мобілізують культурний самозахист українського суспільства, готують нову інтелектуальну еліту нації.

Концепція національної культури, розроблена М. Грушевським, знайшла своє втілення в умовах боротьби за Українську державу і в час її розбудови. Ідея М. Грушевського ґрунтується на автохтонності розвитку українського народу, його культури. Вона з'явилась у реальному проголошенні перед усім світом і практичному становленні української державності, що включає всі компоненти суспільного життя, зокрема культуру.

Разом з тим, жодна національна культура не може існувати як замкнена, самодостатня - без творчого спілкування з іншими культурами. Здобутки української культури стають надбанням усього світу, оцінюються як національний внесок у міжнародний культурний процес.

Білет №23