3. Пошуки шляхів виходу з кризи радянської системи м. С. Горбачовим. Консервативні настрої у керівництві України.

Протягом 1982-1985 pp. в СРСР тричі змінилося партійно-державне

керівництво. Мільйони радянських громадян байдуже або з роздратуванням

спостерігали за цими подіями, що сталися за такий короткий час. Люди

розуміли, що зворотною стороною цих подій була прихована, утаємничена

боротьба на найвищому рівні, що точилася після смерті Л. Брежнєва в 1982

р.Зміна керівництва СРСР після смерті Л. Брежнєва

Л. Брежнєв помер в листопаді 1982 р.

На чолі держави став Ю. Андропов, який довгий час до цього керував

Комітетом держбезпеки (КДБ) СРСР.В лютому 1984 р. Ю. Андропов помер.На чолі держави став К. Черненко — партапаратчик з багатолітнім стажем

роботи в ЦК КПРС.В березні 1985 p. K. Черненко помер.

На чолі держави став М. Горбачов — член Політбюро, секретар ЦК, який

впродовж тривалого часу працював першим секретарем Ставропольського

крайкому КПРС.

М. Горбачов був представником тієї частини партії і керівництва країни,

яка прагнула до радикального реформування радянської системи шляхом

розвитку ринкових відносин, сприйняття демократичних цінностей.

Закінченої програми у М. Горбачова і його прибічників у 1985 р. не було,

тому йшов постійний пошук шляхів виходу з кризи, мали місце імпровізації

у вирішенні кардинальних проблем суспільного життя

М. Горбачов і пошук шляхів виходу з кризи

М. Горбачов в квітні 1985 р. виступив на Пленумі ЦК КПРС з ініціативою

розпочати в СРСР реформи.

М. Горбачов вважав за необхідне шляхом реформ прискорити

науково-технічний прогрес, поліпшити управління народним господарством,

зміцнити виконавчу дисципліну.

Білет №14

Загарбання земель України іноземними державами в XIV-XVI ст.Українські землі під владою Великого князівства Литовського.

Час перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського можна поділити на декілька періодів:І етап (1340р.-1362р.) „оксамитове” литовське проникнення.

За князя Міндовга (1230-1263) було приєднано частину білоруських земель. За князя Гедиміна (1316-1341) починається процес приєднання українських земель до Литви, у ході звільнення від влади монголів.ІІ етап (1362-1385) – „ослов′янення” литовських правителів.Руська мова була державною, православна церква, освіта та культура розвивалися без перешкод. Українські князівства були майже самостійними напівдержавами, які були пов'язані з великим князем васальними відносинами. На території українських земель існували Київське, Волинське, Подільське та інші князівства.

ІІІ етап (1385-1480) – втрата українськими землями залишків автономії.

Згідно Кревської унії (1385 р.) Велике князівство Литовське повинно було об'єднатися з Польським королівством, литовський князь Ягайло (1377-1392) мав одночасно стати польським королем, одружившись з польською королевою Ядвігою, прийняти католицьку віру і навернути до неї все населення. Противниками унії були українські магнати і частина литовської знаті. Об'єднавшись навколо двоюрідного брата Ягайла Вітовта, вони розпочали боротьбу, яка закінчилася компромісом: Ягайло визнав за Вітовтом статус великого князя литовського, в Вітовт визнав себе васалом польської корони. Князівство зберігало автономію. Після смерті Вітовта литовським князем став Свидригайло, якому не вдалося зберегти залишки української державності.ІV етап (1480-1569) – посилення литовсько-московської боротьби за право бути центром „збирання земель Русі. У XVI ст. Московська держава відвоювала у Великого князівства Литовського Чернігівську землю і почала будувати на Дону і Сіверському Донці захисні лінії проти кочовиків.