4. Параметри запасів. Методи визначення поточного і страхового запасів

Управління запасами є ключовою активністю, що становить найважливішу сферу логістичного менеджменту фірми як з точки зору трудомісткості, так і пов'язаних з нею витрат. Запаси в тому чи іншому вигляді присутні на всій довжині логістичних ланцюгів і каналів, іммобілізуючи значну частину оборотного капіталу підприємства.

Основною проблемою логістичного управління запасами є узгодження (координація) часто протилежних цілей різних сфер діяльності підприємства (маркетингу, виробництва і фінансів) по відношенню до запасів. Укрупнено ці цілі полягають в наступному. Маркетинг зацікавлений в якомога більш високому рівні задоволення споживачів за рахунок запасів, що ефективно поповнюються та здатні швидко і комплексно реагувати на зміни попиту.

З позицій виробничого менеджменту запаси повинні перш за все забезпечувати безперервність виробничо-технологічного циклу, запобігати збоям через відсутність необхідних матеріальних ресурсів і готової продукції, в той же час мінімізувати витрати, пов'язані з постачанням.

Фінансовий менеджмент зацікавлений в якомога меншому рівні запасів у логістичній мережі підприємства з точки зору оборотного капіталу, прискорення оборотності запасів, зменшення загальних витрат, пов'язаних з управлінням запасами і підвищення віддачі на вкладені в запаси інвестиції.

У зв'язку з різним цільовим призначенням і підходом до запасів зазначених сфер менеджменту між ними можуть виникати конфлікти, згладжування яких є однією з ключових завдань логістичного менеджменту. Зазвичай це завдання вирішується на основі критерію мінімальних загальних витрат, пов'язаних з формуванням і управлінням різними видами запасів в логістичній системі.

Процес руху запасів (їх поповнення і витрачання) графічно може бути зображений у вигляді так званої пилкоподібної діаграми (sawtoothdiagram), яка представляє собою графік, по осі абсцис якого відкладається час, а по осі ординат – відповідний рівень запасу. На рис. 8.2 наведено приклад такої діаграми, на якій цифрами позначені параметри запасів.

Час

Рівень

запасу

Рис. 8.2. Діаграма зміни розміру запасу:

1 - страховий запас; 2 - підготовчий запас; 3 - середній запас; 4 - максимальний запас; 5 - дефіцит; 6 - поточний запас; 7 - наднормативна поставка; 8 - мінімальний запас (страховий + підготовчий); 9 - недопоставка; 10 - точка замовлення; 11 - період між замовленнями; 12 - час виконання поставки; 13 - період між поставками

Дамо визначення деяким параметрам запасів.

Максимальний рівень запасу являє собою суму страхового, підготовчого запасів і максимального рівня поточного запасу. Максимальний рівень поточного запасу звичайно приймається рівним розміру партії поставки.

Середній рівень запасу – це сума страхового, підготовчого запасів і половини поточного запасу.

Мінімальний рівень запасу (гарантійний запас) дорівнює сумі страхового та підготовчого запасів.

Інтервал поставки (цикл постачання) – це період часу між двома суміжними постачаннями.

Час виконання замовлення – період часу між моментом подання замовлення і моментом надходження замовленої продукції на склад.

Точка замовлення або перезамовлення (reorderpoint – ROP) – це такий рівень запасу, при якому слід зробити замовлення для поповнення запасів. Точку замовлення можна виразити в одиницях запасів або в днях поставки. У загальному випадку для визначення ROP в одиницях запасу необхідно помножити інтенсивність попиту (витрати) на середній час виконання замовлення.

Час упередження – це період поповнення запасів, який потрібен для завезення економічного розміру партії поставки предметів постачання чи виготовлення економічної партії деталей.

Економічний розмір партії поставки – це така кількість предметів постачання, які закуповуються, що мінімізує витрати, пов’язані з відновленням та збереженням виробничих запасів.

Економічний обсяг партії виробництва – це така кількість виготовлюваної продукції, яка мінімізує витрати, пов’язані з відновленням та збереженням незавершеного виробництва.

Форма пилкоподібної діаграми буде залежати від характеру процесів поповнення та витрачання запасів. Приклади таких діаграм представлені на рис. 8.3.

Рис. 8.3. Види пилкоподібної діаграми витрати запасів:

а - миттєва поставка і поступова витрата; б - накопичення запасів з подальшим миттєвим споживанням; в - немиттєва поставка і поступова витрата; г - немиттєва поставка і одночасна витрата; Q - Рівень запасу: Т – час

Як видно з рис. 8.2, ситуації, відображені на діаграмах, розрізняються за характером поставки (миттєва і поступова) і витрати (поступова і миттєва). Також існує варіант з накладенням періодів поставки і витрати.

Існує велика кількість методів, що дозволяють визначити параметри запасів. В узагальненому вигляді методи розрахунку показників запасів представлені в табл. 8.1.

Таблиця 8.1

Класифікація методі в і моделей розрахунку показників запасів

Методи, моделі, джерела інформації			Тип вирішуваних завдань
Статистичні (дані складського, бухгалтерського обліку, результати спеціальних спостережень про постачання і витрати на складах різних рівнів)	Визначення параметрів і закони розподілу	Розрахунок показників поточного і страхового запасів, оцінка дефіциту
Аналітичні (економічні показники, експертні оцінки, теоретичні передумови та ін.)	Економіко-імовірнісні (статичні)	Одноциклові завдання ("газетяра", "булочника" і т.п.); розрахунок кількості запасних частин з урахуванням надійності; оцінка страхового запасу і дефіциту
	Економіко-математичні	Розрахунок поточного запасу - оптимальна партія замовлення (EOQ); розрахунок страхового запасу
	Ймовірносно-статистичні	Розрахунок страхового запасу на основі теорем про числові характеристики випадкових величин; визначення взаємозв'язку між поточним і страховим запасами
Дослідження операцій (всі види інформації)	Імітаційне моделювання	Оцінка і розрахунок різних видів запасів
	Теорія масового обслуговування	Розрахунок запасних частин (автомобілі, спецтехніка)
	Прогнозування	Оцінка показників поточного, страхового та сезонного запасів
	Прийняття рішень	Комбіновані методи оцінки показників запасів

Статистичні методи розрахунку показників запасів ґрунтуються на статистичній інформації. За допомогою даної групи методів можна розрахувати розмір і періодичність поставок, величину поточного та страхового запасів.

В умовах планової економіки вітчизняні фахівці в галузі управління запасами велику увагу приділяли саме статистичним методам, головним чином з метою нормування запасів. Під нормою запасу розуміється розрахункова мінімальна кількість сировини, матеріалів, готової продукції, яка повинна знаходитися у підприємств і постачальницько-збутових організацій для забезпечення безперебійного постачання виробництва або реалізації продукції. Норми запасу можуть бути розраховані в днях і в натуральних показниках.

В управлінні запасами існує тип завдань, які відносяться до розряду одноциклових, або одноетапних, тобто які не припускають повторного поповнення запасу. Такі моделі управління запасами в літературі часто зустрічаються під назвою завдань «газетяра», «булочника» та ін. Це статичні завдання управління запасами, які застосовуються в ситуації, коли попит може бути задоволений за допомогою одного замовлення на закупівлю товару. При цьому значення попиту є випадковою величиною з відомим розподілом ймовірностей, а повторні замовлення для поповнення запасу вважаються неможливими або пов’язаними зі значними витратами. У ряді випадків розглядається можливість нового циклу попиту, але вже з іншими характеристиками розподілу, наприклад, непроданий товар продається але за зниженими цінами, іноді меншими ніж закупівельна ціна. Новий цикл попиту може виникнути через віддалений проміжок часу, до настання якого товар може зберігатися, наприклад, це характерно для товарів сезонного попиту. Також можливий розгляд статичної задачі без зберігання і нового циклу продажів, тоді передбачається знищення (утилізація) товару або повернення його постачальнику.

Статичні моделі можуть застосовуватися в ситуації закупівель запасних частин для спеціального устаткування, військових і транспортних суден і т.п. Запасні частини можуть бути поставлені разом з основним обладнанням чи іншим об'єктом за відносно низькою ціною і зберігатися протягом досить тривалого періоду часу, а пізніше – тільки за високою ціною через необхідність повторного запуску виробництва, який вимагає великого підготовчого періоду. У результаті обладнання, судно, станція в очікуванні ремонту простоюють значний час, що обходиться великими втратами.

Крім пошуку рішення для класичних одноетапних завдань статичні моделі дозволяють знайти відповідь на питання встановлення початкових рівнів запасів для нових продуктів, подальше управління запасами яких буде здійснюватися за допомогою динамічних моделей.

Ймовірнісно-статистичні методи засновані на теоремах про числові характеристики випадкових величин і перетвореннях випадкових процесів. Випадковість параметрів поставок і попиту, а також різні логістичні ризики є основними причинами створення страхових запасів. Модель витрачання і поповнення запасу відображає невизначеність попиту і випадковий характер часу виконання замовлення для поповнення запасу. Даний процес характеризується рядом особливостей, які важливі для розуміння причин формування страхового запасу:

1. У загальному випадку витрачання поточного запасу являє собою дискретний, незростаючий випадковий процес, якому властива нестаціонарність і стохастичность попиту.

2. Величини обсягів поставок є випадковими величинами і підкоряються будь-яким законам розподілу; в окремому випадку поставка – детермінована величина.

3. Момент закінчення реалізації поточного запасу також випадковий, в одних реалізаціях залишок запасу в момент поставки більше нуля, в інших – дорівнює нулю. У ситуації нульового залишку поточного запасу і при відсутності страхового запасу настає дефіцит. Якщо є страховий запас, то ситуація з нульовим залишком поточного запасу може бути названа «псевдодефіцітом», оскільки попит задовольняється за рахунок страхової частини запасу. 

4. При визначенні основних параметрів системи управління запасами використовується модель оптимальної величини замовлення, відповідна формулі Харріса-Уїлсона, і формула для розрахунку часу між замовленнями.

5. У ситуації дефіциту, коли в певний момент часу сумарна щоденна витрата досягає початкового запасу на складі, передбачається, що незадоволені заявки накопичуються до випадкового моменту – часу надходження нового замовлення. Іншими словами, при мова йде не про реальний, а про прогнозований процес накопичення заявок. Випадкові накопичені величини дефіциту є основою для розрахунку страхового запасу.