1. Предмет та метод історії економічної думки..

2. Періодизація історії економічної думки.

3. Економічних погляди епохи Стародавнього світу.

4. Особливості формування економічних поглядів в період Середньовіччя.

5. Особливості становлення та розвитку меркантилізму.

6. Економічні погляди П. Л. Буагільбера (1646-1714).

7. Економічні погляди В. Петті (1623-1687).

8. Р. Кантильон – фундатор наукового етапу ґенези класичного напрямку

9. Загальна характеристика економічних поглядів школи фізіократії.

10. А. Сміт (1723-1790) про капітал, його нагромадження та застосування. Вчення про продуктивну та непродуктивну працю. Економічна політика в

11. А. Сміт (1723-1790) про складові частини ціни товару. «Догма» Сміта. Фактори, що визначають рівень зарплати, прибутку, ренти. Про природну і ринкову ціну товарів.

12. Вчення Д. Рікардо про земельну ренту, заробітну плату та прибуток.

13. Дж. С. Мілль (1806-1873) – систематизатор та класифікатор вчення

14. Наукові надбання Ж. Б. Сея (1776-1832).

15. Наукові здобутки Т. Р. Мальтуса (1766-1834).

16. Ж. Ш. Л. Сімонд де Сісмонді (1773-1842) як перший критик основ класичної буржуазної політекономії.

17. Марксизм: загальна характеристика та історична доля.

18.Система національної політичної економії в Німеччині. Основні етапи розвитку та провідні положення старої і нової історичної шкіл.

19. Найновіша історична школа. В. Зомбарт (1863-1941) та М. Вебер

20. Загальна характеристика маржиналізму.

21. Розвиток А. Маршаллом (1842-1924) теорії попиту та пропозиції. Зрівноважена модель. Вплив фактору часу на рівноважну ціну.

22. Розвиток кембриджської школи в працях А. С. Пігу (1877-1959).

23. Американське відгалуження неокласики. Дж. Б. Кларк (1847-1933).

24. Соціалізація інвестицій і теорія зайнятості Дж. М. Кейнса (1883-1946). Рекомендації щодо державного регулювання економіки.

25. Старий інституціоналізм початку ХХ ст.

26. Економічні погляди представниківнеоінституціоналізму.

27. Теорія соціального ринкового господарства. Л. Ерхард(1897-1977).

28. Теорія «економіки пропозиції». Вплив фіскальної політики на ділову активність. Крива Лаффера.

29. Теорія «раціональних передбачень». Р. Лукас (1937).

30. Причини виникнення монетаризму у 70-х рр. ХХ ст. М. Фрідмен. Кількісне рівняння грошей. Монетарне правило щодо держ регулювання.

31. Економічні погляди представників австрійської школи:Л. Мізес (1881-1973) та Ф. Хайек (1899-1992).

32. Економічна теорія М. І. Туган-Барановського (1865-1919).

1. Предмет та метод історії економічної думки..

Вивчення будь-якої науки передбачає спочатку визначення предмета дослідження. Всі сучасні науки умовно поділяються на природничі та суспільні. Серед суспільних наук особливе місце займають науки, що отримали назву економічних. Історія економічної думки належить до загальних суспільних наук.

Слід пам'ятати, що економічна думка це відображення економічної дійсності. Вона – пам'ять економічної теорії. Однак в предметі "Історії, економічних навчань", акцент зроблений не тільки на самі теорії, але і їх реальний вплив на хід економічного розвитку. Вони - об'єктивний фактор економічного розвитку.

Таким чином, предметом науки «Історії економічної думки» є історичний процес виникнення, розвитку, боротьби та зміни економічних ідей у зв'язку із вирішенням завдань господарської практики.

Метод дослідження визначається специфікою об'єкта, що досліджується. Історія економічної думки як одна з фундаментальних економічних наук має свій власний метод в основі якого лежить закон заперечення заперечень, який найбільш повно проявляє себе в еволюційному підході. Іншими словами, завдання цієї науки полягає в поясненні причин зміни однієї економічної думки іншою. Також методи:

1. Історико-генетичний метод дослідження дає можливість виявити історичні умови розвитку економічних ідей, їх спадковість, загальні закономірності та історичну специфіку в економічних теоріях, взаємозв'язок економічних навчань з політикою та господарською практикою.

2. Системно-структурний метод дослідження сприяє розумінню еволюції економічної науки як цілісного системного процесу у всій різноманітності його внутрішніх і зовнішніх зв'язків, структурних елементів і рівнів. Іншими словами, розвиток економічної теорії трактується як складний процес, що:

– має певні рівні, підсистеми, елементи і структурні взаємозв'язки;

3. Проблемно-логічний метод дослідження розкриває глибинні характеристики історії економічних учень на основі виявлення внутрішньої логіки економічних теорій, їх категоріального апарату. Така побудова аналізу дає можливість представити історію економічних навчань як об'єктивно обумовлену історію постановки та вирішення проблем.

4. Компаративний (порівняльно-історичний) метод дослідження дає можливість виявити загальне і особливе в різних економічних вченнях, простежити взаємодію загального, особливого і одиничного в той чи інший період розвитку економічної науки.

2. Періодизація історії економічної думки.

Існують найрізноманітніші періодизації науки. Однак найбільш фундаментальними є періодизації науки за К. Марксом та Р. Барром.

Марксизм виділяє такі етапи у розвитку економічної науки.

1. Знаходження економічної думки у філософії. Сюди належать економічні погляди Арістотеля, каноністів, В. Петті та т. ін.

2. Розвиток поверхневих (вульгарних поглядів). Особливість полягала в з'ясуванні зовнішніх залежностей, які фіксувалися на поверхневому рівні. Цей етап відрізнявся збором і початком осмислення фактів дійсності. Поверхневий етап економічної думки вперше відобразив меркантилізм.

3. Дослідження теорії багатства. З'являються теорії багатства. Сюди можна віднести вчення А. Сміта, Д. Рікардо та багатьох інших економістів.

4. Після досить глибокого аналізу природи багатства завдання конкретизується у бік пояснення законів функціонування суспільства. Економістом, який відкрив цей етап, був Д. Рікардо. Вінцем же застосування даного підходу став «Капітал» К. Маркса.

5. Після з'ясування законів розвитку суспільства з'являється необхідність у більш тісній прив'язці результатів науки до практики. Дане завдання вирішилось із появою економікс, автором якого є А. Маршалл.

Періодизація за Раймоном Барром виділяє 4 етапи розвитку:

1. Донауковий етап (від часів виникнення економічної думки до 1750 року).

Його особливістю був розгляд суспільства з точки зору окремих його сторін, коли було відсутнє цілісне уявлення про суспільство як про живий організм. До даного етапу віднести праці стародавніх греків та римлян, каноністів, В.Петті, П.Буагільбера. Завершується розглядом Р. Кантильона.

2. Народження економічної науки (1750-1870 роки).

На даному етапі суспільство вже розглядається як органічна цілісність, коли всі його сторони постають як частини єдиного цілого. До цього етапу відносяться фізіократи, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж. Б. Сей. Завершений Дж. С. Міллем. Економічна теорія К. Маркса теж належать до напряму.

3. Відкриття і розробка основоположних теоретичних принципів (1870-1930 роки). Відбувається інтенсивна розробка нових методів дослідження дійсності для тіснішого її зв'язку з практикою. Найбільш значними напрямками були: історична школа в Німеччині, австрійська школа граничної корисності, Лозаннська – з її теорією загальної рівноваги, Кембриджська – з теорією часткової рівноваги.

4. Сучасні дослідження. Поглиблення і розвиток економічної науки після 1930 року. Тут можна умовно виділити ряд підетапів: а) Макроекономічний підхід (Дж. М. Кейнс). б) Дослідження недосконалої конкуренції (Дж. В. Робінсон і Е. Чемберлін). в) Динаміка: коливання, росту та рівноваги. г) Теорія добробуту. д) Конвергенція методів аналізу. Економетрика.