- •1.Філософія як світогляд – поняття і структура.
- •2. Специфіка філософського світогляду
- •3.Предмет філософії. Суперечливий характер відношення філософії і науки.
- •4.Функції філософії: світоглядна, методологічна, гносеологічна, аксіологічна.
- •5.Cтруктура філософського знання
- •6. Методи філософії
- •7. Культурно-історичні передумови виникнення філософії
- •8.Мілетська філософія
- •9.Діалектична філософія Геракліта
- •10. Вчення піфагорійців про числа та душу
- •11.Вчення про буття в егейській школі філософії.
- •12.Філософські погляди софістів
- •13. Етичний раціоналізм Сократа
- •14.Філософія Аристотеля
- •15.Стоїцизм
- •16.Епікуреїзм
- •17.Античний скептицизм
- •18.Неоплатонізм
- •19. Філософське вчення Стародавньої Індії
- •20. Філософія стародавнього Китаю
- •21.Основоположні принципи філософії Середніх віків
- •22. Проблема співвідношення віри та розуму Середніх віків
- •23. Гуманістичний антропоцентризм філософії Відродження
- •24. Натурфілософія доби Відродження
- •25. Проблема науки і методів наукового пізнання філософії Нового часу. Емпіризм і раціоналізм
- •26. Філософський аналіз суспільства теорія суспільного договору в філософії Нового часу
- •27. Філософсько світоглядні ідеї доби Київської Русі
- •28. Філософія г. Сковороди
- •29. Філософіясерця Юркевича
- •30. Ноосферна концепція Вернадського
- •31. Філософія нац.. Ідеї Донцова, Липинського
- •32. Трансцендентальна філософія і. Канта
- •33. Філософія Фіхте
- •34. Філософія Шеллінга
- •1. Принцип тотожності свідомості і буття.
- •2. Принцип полярності.
- •3. Принцип історизму.
- •4. Принцип системності і єдності сил природи.
- •5. Органицизм.
- •35. Філософія Гегеля. Система та метод
- •36. Позитивізм, його історичні форми
- •37. Філософія життя (Ніцше, Шпенглер)
- •38. Екзистенціалізм
- •39. Феноменологічна філософія в хх ст.
- •40. Філософські аспекти психоаналізу
- •41. Проблема несвідомого в психоаналізі
- •42. Проблема буття і основні шляхи її вирішення
- •43. Поняття матерії, руху, простору і часу
- •44. Діалектика як філософська концепція розвитку
- •45. Закони діалектики
- •46. Пізнання як предмет філософського аналізу. Субʼєкт і обʼєкт пізнання
- •47. Форми чуттєвого і раціонального пізнання. Сенсуалізм і раціоналізм
- •48. Проблема істини та її критеріїв
- •49. Наука, закономірності її розвитку
- •50. Методологія наукового пізнання
- •51. Поняття про соціально-економічну формацію
- •52. Теорія постіндустріального та інформаційного суспільства
- •53.Поняття культури і цивілізації, проблема їх співвідношення.
- •54. Проблема соціального прогресу
- •55. Глобальні проблеми сучасності
- •56. Антропосоціогенез, його основні чинники
- •57. Цінності та їх роль в розвитку суспільства
- •58. Сутність і структура свідомості
- •1. Базовим і найбільш давнім рівнем свідомості є чуттєво-афективний пласт, до якого належать:
- •2. Ціннісно-вольовий рівень, до якого належать:
- •3. Абстрактно-логічне мислення. Це найважливіший пласт свідомості, який виступає в таких формах:
- •4. Необхідним компонентом свідомості можна вважати самосвідомість і рефлексію:
- •59. Свідомість і самосвідомість
- •60. Філософська концепція творчості
53.Поняття культури і цивілізації, проблема їх співвідношення.
Цивілізація виражає щось загальне, раціональне, стабільне. Вона являє собою систему відносин, закріплених у праві, у традиціях, способах ділової і побутової поведінки. Вони утворюють механізм, що гарантує функціональну стабільність суспільства. Цивілізація визначає загальне в співтовариствах, що виникають на базі однотипних технологій.
Культура - це вираження індивідуального початку кожного соціуму. Історичні етно-соціальні культури є відображення і вираження в нормах поведінки, у правилах життя і діяльності, у традиціях і звичках не спільного в різних народів, що стоять на одній цивілізаційній ступіні, а того, що специфічно для їх етносоціальної індивідуальності, їхньої історичної долі, індивідуальних і неповторних обставин їх минулого і сьогоднішнього буття, їхньої мови, релігії, їхнього географічного місця розташування, їхніх контактів з іншими народами і т.д. Якщо функція цивілізації - забезпечення загальнозначущої, стабільної нормативної взаємодії, то культура відбиває, передає і зберігає індивідуальний початок у рамках кожної даної спільності.
Таким чином, цивілізація - це соціокультурне утворення. Якщо культура характеризує міру розвитку людини, то цивілізація характеризує суспільні умови цього розвитку, соціальне буття культури. Саме сьогодні проблеми і перспективи сучасної цивілізації набувають особливого сенсу, унаслідок протиріч і проблем глобального порядку, що здобувають усе більш гострий характер. Мова йде про збереження сучасної цивілізації, безумовному пріоритеті загальнолюдських інтересів, унаслідок чого соціально-політичні протиріччя у світі мають свою межу: вони не повинні руйнувати механізмів життєдіяльності людства. Запобігання термоядерної війни, об'єднання зусиль у протистоянні екологічній кризі, у рішенні енергетичної,продовольчої і сировинної проблеми - усе це необхідні передумови збереження і розвитку сучасної цивілізації.
Що спільного між цивілізацією та культурою?
Культура та цивілізація нерозривно пов’язані та переплітаються один з одним. По мірі розвитку людського суспільства, культура здатна переростати у цивілізацію, а остання може переходити у культуру. Вони являють своєрідний цикл розвитку людства від його розвитку до занепаду і навпаки.
Що відмінного між цивілізацією та культурою?
Першим різницю між цими двома поняттями помітив І. Кант. Він стверджував, що культура слугує духовному розвитку соціуму і вона за своєю суттю є гуманістичною. Вона сприяє самореалізації особистості. А цивілізація навпаки, створює самі лише умови для вільного та духовного розвитку людини. Оскільки вона сама по собі позбавлена всього духовного, то врешті-решт цивілізація породжує небезпеку самознищення всього живого.
54. Проблема соціального прогресу
Соціальне зміна, як уже говорилося, - це досить ши-рокое поняття, яке означає просто зміну руху соці-ального буття в соціальному часі і соціальному просторі. В даному понятті не фіксується напрямок (вектор) соці-ального руху, ні оцінка його якості. У цьому сенсі у соціо-логів немає яких-небудь розбіжностей. Вони з`являються, коли заходить мова про соціальний прогрес і його ставлення до соціального через трансформаційних змін.
Поняття «суспільний прогрес» означає результат соціального розвитку, що передбачає підвищення на-учного і технологічного знання, економічної виробник-ності та складності соціальної організації. Ці досягнення включаються до розуміння прогресу як його складові елементи і підстави в тій мірі, в якій вони сприяють встановленню більш досконалих форм суспільного життя та розвитку особисто-сті. Таким чином, сьогодні все більше утверджується гуманітарних стіческіе концепція соціального прогресу, головним критерієм і метою якого є людина, його добробут, розвиток і самоактуалізація.
Концепцію соціального прогресу сьогодні підтримують і різні теорії індустріального і постіндустріального суспільства. Критерієм прогресу в них виступають такі фактори, як рівень технологічного розвитку, ступінь модернізації, перетворення науки в продуктивну силу суспільства і т. д.
В кінець XIX - початок XX в. можна назвати тріумфом ідеї про-гресу. У цей час панує дух оптимізму, віри в те, що успіхи наукового і технологічного знання приведуть до добробуту людей, покращення всього суспільного життя, людство освоєння-бодітся від неуцтва, злиднів і несправедливості.
До критеріїв прогресивних процесів слід віднести і якос-жавної поліпшення основних чинників соціальних змін:
- Навколишнього середовища;
- Структури народонаселення;
- Економічного фактора ;
- Підвищення рівня і якості життя людини;
- Ступінь поширення інновацій у всіх сферах життєдіяльності діяльності товариства;
- Поліпшення соціокультурних умов життя людини і т. д.