39. Феноменологічна філософія в хх ст.

Помітний вплив на сучасну філософську культуру має феноменологія. Цей філософський напрям започаткував німецький філософ і вчений, професор Галльського і Фрейбурзького університетів Едмунд Гуссерль (1859-1938). Суть його вчення можна звести до трьох головних ідей:

1. Гуссерль прагне відмежувати філософію від природознавства, що стихійно стоїть на матеріалістичних позиціях, відвести їй якусь цілком ізольовану від всіх інших наук галузь. Такою галуззю має бути "трансцендентальний світ чистої свідомості". Чиста свідомість - це самоочищення свідомості від схем, догм, шаблонних ходів мислення, що нав'язують їй. Така свідомість має справу з феноменами, тобто з тими, що нам надано, що перед нами з'явилося ("феномен" із давньогрецької - явище, з'явлення).

2. Феномени розуміються не як психічні явища, а як деякі абсолютні сутності, що мають всезагальне значення, незалежні від індивідуальної свідомості, але одночасно знаходяться тільки у ній і не в змозі існувати поза нею.

3. Вказані сутності не пізнаються шляхом абстрагуючої діяльності розуму, а інтуїтивно осмислюються.

Протягом західної філософії 20 ст. Хоча сам термін Ф. використовувався ще Кантом і Гегелем, широке поширення він отримав завдяки Гуссерля, який створив масштабний проект феноменологічної філософії. Цей проект зіграв важливу роль як для німецької, так і для французької філософії першої половини - середини 20 ст. Такі філософські твори, як «Формалізм в етиці і матеріальна етика цінності» Шелера (1913 - 1916), «Буття і час» Хайдеггера, «Буття і ніщо» Сартра, «Феноменологія сприйняття» Мерло-Понті є програмними феноменологічного дослідження.

Ф. тоді - це наука про феномени свідомості. Її гаслом стає гасло «Назад до самих речей!», Які в результаті феноменологічної роботи повинні безпосереднім чином явити себе свідомості. Інтенціональний акт, спрямований на предмет, повинен бути наповнений (erfiiehllt) буттям цього предмету. Наповнення інтенції буттєвих вмістом Г. називає істиною, а її Переживання у судженні - очевидністю. Поняття інтенціональності і інтенціонального свідомості пов'язуються в Ф. Гуссерля спочатку з завданням обгрунтування знання, досяжного в рамках якоїсь нової науки або наукоученія.

40. Філософські аспекти психоаналізу

Однією з найвпливовіших ідейних течій XX ст. став психоаналіз. Засновником психоаналізу в його класичній формі був австрійський психолог, невропатолог, психіатр Зігмунд Фрейд (1856–1939 Психоаналіз З.Фрейда був спробою синтезу двох напрямків дослідження природи людини: 1) розкриття психічних поривань внутрішнього світу, смислу людської поведінки; 2) аналізу впливу культурного та соціального середовища на формування психічного життя людини та її психічних реакцій

Головним у психоаналізі стало виявлення несвідомого, його філософське осмислення та тлумачення. З.Фрейд, висуваючи свою концепцію несвідомого, підкреслював, що воно не було предметом дослідження класичної філософії та психології, а причину цього вбачав у культі розуму та свідомості. Спочатку психіка у 3.Фрейда була представлена трьома інстанціями: несвідоме, передсвідоме і свідомість. Несвідоме – це та частина психіки, де концентруються несвідомі бажання та витіснені із свідомості ідеї. Передсвідоме – це зміст душевного життя, який у даний час не усвідомлюється, але легко може стати усвідомленим (пам'ять, мислення та ін.). Свідомість Фрейд пов'язував в основному із сприйманням зовнішнього світу.

Створивши теоретичну систему психіки, З.Фрейд мав довести її правомірність. З цією метою він виділяв певні приклади психічної діяльності, а саме: сновидіння, асоціативне мислення, гіпнотичне навіювання, дотепність, психопатологія буденного життя (забування імен, прізвищ, гублення речей тощо). Теорія З.Фрейда про свідоме та несвідоме і стала основою психоаналітичної системи.