3.Розпад срср. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав (снд) і Україна.

Радянська держава влітку 1991 р. опинилась на межі розвалу.

Останню спробу врятувати імперію мирним шляхом зробив М.С.Горбачов, запропонувавши проект нового союзного договору.Керівники республік повинні були підписати його наприкінці серпня 1991 р. в урядовій резиденції в Ново-Огарьово.Однак консервативне оточення президента вирішило повернути до диктатури сталінського типу. ДКНС заявив про свій нвмір відновити в країні порядок і не допустити розпаду СРСР. Призупинялась діяльність політичних партій, громадських організацій і масових рухів. Заборонялося проведення мітингів, демонстрацій, страйків. Встановлювався контроль над засобами масової інформації. В деяких регіонах СРСР на 6 місяців запроваджувався надзвичайний стан. Попередньо у столицю були введені танки та бронетранспортери.

Невдала спроба державного перевороту прискорила розпад СРСР.

9 вересня 1991 р. було офіційно визнано незалежність Литви, Латвії і Естонії. Та все ж М.Горбачов та його найближче оточення прагнули зберегти Союз від подальшого розвалу.

14 листопада в Ново-Огарьово 7 республік заявили про намір створити конфедеративний Союз Незалежних Держав (СНД).

1 грудня відбувся референдум про незалежність України (яка відмовилась від у часті у формуванні СНД) – понад 90 % виборців виявили прагнення жити в незалежній державі.

На Україні на основі прийнятих Верховною Радою УРСР 5 липня 1991 р.,відбулися президентські вибори,які проходили під знаком боротьби старої партійно-державної бюрократії і національно-демократичної опозиції.Лідером першої був Л.Кравчук, а другої -В.Чорновіл. Президентом України став Л.Кравчук,котрий одержав 61.59% голосів виборців,що взяли участь у голосуванні.7-8 грудня 1991 р. відбулася зустріч в Бєлавезькій пущі (Білорусь) керівників Білорусі,РРСФР і України, на якій було підписано" Угоду про створення СНД ", відкритого для всіх колишніх республік СРСР.

21 грудня 1991 р. на зустрічі в Алма-Аті лідери Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Молдови, Росії, Туркменістану та України підписали Декларацію про Співдружність Незалежних Держав.

Після цього , 25 грудня 1991 р. М.С. Горбачов склав свої повноваження.

Отже, СРСР припинив своє існування, а колишні його республіки стали незалежними юридично.

Білет №21

1.Становище Української держави в роки гетьманування і. Мазепи. Північна війна та Україна.

26 липня 1687 р. козацькою радою на р. Коломак генеральний писар І. Мазепа обирається гетьманом. Тут же підписується нова угода з Москвою - Коломацькі статті: гетьман не мав права змінювати генеральну старшину без дозволу царя, у Батурині розміщувався полк московських стрільців, для захисту від татар на півдні будувалися міста - фортеці. За рахунок обмеження гетьманської влади зміцнилися позиції козацької старшини. І. Мазепа був високоосвіченим політичним діячем. Він знав декілька мов, зібрав багату бібліотеку, ввійшов в історію як великий меценат. У кінці XVII ст. Мазепа зі своїм військом бере участь у походах Петра І проти Туреччини. У 1708 р. перед Україною виникла загроза нападу Польщі та Швеції. На прохання Мазепи про допомогу Петро І відповів відмовою.Він обіцяє Карлові XII зимові квартири в Україні для шведської армії, запаси їжі та фуражу та військову допомогу в обмін на звільнення України від впливу Москви. Петро І здійснює рішучі заходи. Збирається Глухівська рада, де обирається новий гетьман - І. Скоропадський, Було зруйновано козацьку столицю Батурин, а її мешканці повністю винищені. Вирішальний бій між супротивниками стався 27 червня 1709 р. під Полтавою. Війська Карла XII і Мазепи були розбиті, і вони відступили у Молдавію під владу Туреччини. Тут 22 вересня 1709 р. І. Мазепа помер. Спілка зі Швецією і поразка у війні з Росією безумовно відіграли фатальну роль в історії України. Головними причинами провалу політики Мазепи можна вважати передусім вузькість соціальної бази, на яку він спирався, і переоцінка сил Швеції. Це й зумовило неможливість збереження оптимального варіанту української автономії у найскладніших внутрішньо - і зовнішньополітичних умовах. на початку гетьманування І. Мазепа вважав що може втілити свої задумки щодо укр. тільки в спілці з Москвою. Мазепа сподівавсь поширити територію гетьманщини на відвойовану від Польщі правобережну укр. а також на степову смугу вздовж чорного та азовського морів, якою володіли Крим і османська імперія. Він брав участь у активній зовніньополіт діяльності царя. Так козацькі загони надавали допомогу царській армії у походах проти Криму. Визначальною рисою внутр. Політ Мазепи було прагнення об’єднати ліво бер, право бер, Запорожжя, Слобожанщини в єдиній укр. козаки змушені були, обстоюючи московські інтереси, воювати на теренах Московії, Прибалтики, речі посполитої. Дуже часто козаків викор як дешеву роб силу. Справжнім лихом стала півн війна і для ін. верств укр. насели. Плекаючи мрію вивести гетьманщину з – під царя мазепа в 1704-1705 удався до таємної дипломатії з противниками Москви. Так восени 1705 він налагодив зв’язки з польським кор. Стан. Ліщинським. У 1706 мазепа й справді завдяки посередництву короля розпочав таємні відносини з шведським королем Карлом XII