Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
History_Repack_by_Nazar.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
24.12.2018
Размер:
418.82 Кб
Скачать

3. Напад фашистської Німеччини на срср.Боротьба проти фашистських загарбників в 1941-1942 рр. На Україні.

Відповідно до так званої „Зеленої папки Герінга”, розрахованого на період війни передбачався економічний грабунок окупованих територій. Відповідно до довгострокового стратегічного плану „0ст”, розробленого ще в 1940 р. передбачалися забезпечення німецького домінування на окупованих територіях. Щодо України такі заходи передбачали:Германізація й колонізація районів Сходу, зокрема українських земель. Фізичне винищення слов'янського населення. Масове насильницьке переселення населення Західної України (65 %) до районів Сибіру. Переселення німців на українські землі протягом 30 років. 18 грудня 1940 року був прийнятий план Барбароса (блискавична війна), за яким Європейську частину СРСР планувалось захопити за 2 з пол. – 3 місяці. Сформували 3 групи армії:«Північ»- на Ленінград, «Центр»- на Москву, «Південь»- на Україну. В ніч з 21 на 22 червня 1941 року – напад Німеччини на СРСР. За 3 тижні воєнних дій було захоплено території Латвії, Литви, частину Естонії, Молдавії, Білорусії та Правобережної України. Причини і невдачі:фактор раптовості;повільне переозброєння армії;панування у військах жорстокої централізації системи управління;домінувала теза Сталіна про війну на чужій території;договори 1939 року зіграли негативну роль. Оборона Києва тривала 72 дні, Одеси – 73 дні, Севастополя – 252 дні. За 1 рік і 1 місяць Україна була повністю окупована до 22 липня 1942 року.

Білет №2

1. Походження східних слов’ян та їх розселення на території України.

Слов'яни своїм корінням належать до індоєвропейських народів; їх виділення в окрему групу відбувається в кінці бронзового - на початку залізного віку. Перші відомості про слов’ян, які мешкали на території між Дніпром та Віслою належать до Іст.н.е. У VІст.н.е., готський історик говорить про дві великі групи слов’ян, мешканців півдня Європи – склавинів і антів. Анти створили Сх.. гілку слов’янства і поселяли територію

від Дунаю до гирла Дону і Азовського моря. Анти заклали підвалини етносів СХ. і Пд.. слов’ян і були найбільшими племенами давніх слов’ян в ІV-VІІст. Слов'яни - автохтонне населення України.Багаточисельні племена слов'ян в своєму розвитку пройшли кілька етапів; в І тис. до н. е. частина слов′янських племен входила до Скіфії, пізніше - до Сарматії та готської держави (держави Германаріха); мали і свої союзи племен. Перші згадки про слов'ян (під назвою венедів) - «велике племя» (народ), що жили між Віслою та Карпатами, в межах Сарматії дають античні автори І-II ст. В їхніх працях венеди (Птолемей подає й спотворену самоназву — ставани) локалізуються в лісостеповій смузі від Дніпра до Вісли, між балтськими племенами і аланами. В середині І тис. візантійські автори згадують слов'ян під назвами венетів, антів і склавінів. На території, що за античними джерелами окреслюється як слов'янська, археологи виділяють декілька культур, серед яких найголовніші зарубинецька і черняхівська. В II ст. н. е. з заходу через землі венедів та сарматів у Північне Причорномор'я просуваються готи (германське плем'я); вони підкорили собі місцевіплемена, брали з них данину, утворили політичне об'єднання - так звану „державу Германаріха” (IV ст. н. е.).

2.Занепад феодально-кріпосницької системи в Україні та зародження товарно-грошових відносин в І половині ХІХ

Визначальною особливістю господарського розвитку був швидкий занепад

феодально-кріпосницької системи. Найбільш яскраво це виявилося в

розвиткові товарно-грошових відносин, проникненні капіталістичних

відносин у сільське господарство, занепаді кріпосницької мануфактури.

Наслідками цього процесу стали зростання товарності сільського господарства, поглиблення спеціалізації окремих районів України в сільськогосподарському виробництві. Починається технічний переворот у промисловості. Прискорюється процес створення та розвитку фабрично - заводського виробництва. Таким чином, у середині XIX ст. феодально-кріпосницька система господарювання перебувала в глибокій кризі. Нова ринкова система відносин ставала дедалі міцнішою та ефективнішою порівняно з феодально – кріпосницькою. У процесі розкладу феодально – кріпосницької системи, зміцнення капіталі- стичного укладу загострювались соціальні протиріччя, посилювалася анти- кріпосницька боротьба.

Посилення кріпосного гноблення супроводжувалося виступами селян. Серед виступів, спрямованих кріпосницьких порядків, набуло поширення подання скарг, адресованих особисто цареві. У скарзі селяни просили вря­тувати їх від знущань кріпосників. Не дочекавшись роз­в'язання наболілих проблем, вони піднімалися на бороть­бу: відмовлялися виконувати панщину, підпалювали маєт­ки, втікали на Південь, незважаючи на репресивні заходи з боку царизму. На початку XIX ст. відбулася низка селянських по­встань. Під час Кримської війни (1855 р.) царським урядом було оголошено про створення державного ополчення. Українські селяни, прийнявши цю звістку за відновлення козаччини, тисячами записувалися у «козачі» загони, відмовляючись виконувати кріпацькі повинності. У Київській губернії розгорнувся масовий антикріпосницький рух, який охо­пив понад 400 сіл із 180 тис. учасників, відомий під наз­вою «Київська козаччина». Повстання було придушене урядовими військами. Не менш грізним попередженням кріпосницькій систе­мі було повстання, відоме як «похід у Таврію за волею». Воно охопило 570 сіл з населенням 75 тис. чоловік. На­весні 1856 р., після поширення чуток, що ніби-то пересе­ленцям царський уряд пообіцяв землю і волю, люди ціли­ми селами кидали рідні домівки й рухалися до Криму.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]