2. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-ті роки. Утвердження сталінського тоталітарного режиму.

Термін «тоталітаризм»– повний контроль держави над усіма сферами суспільного життя.Цей термін почали застосовувати для характеристики політичного режиму СРСР. Отже, про зміцнення тоталітаризму в Україні, як і в СРСР загалом, у 20—30-х роках свідчать утвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології; монополізація влади більшовицькою партією, усунення з політичної арени інших політичних партій; зрощення правлячої партії з державним апаратом; одержавлення суспільства, блокування державою розвитку громадянського суспільства; встановлення партійно-державним апаратом монопольного контролю над економічною сферою, зміцнення централізованого керівництва економікою. Масові репресії, що набули в 20—30-х роках різних форм (розкуркулення, депортації, голодомор, викриття «шкідницьких організацій» та ін.), були важливою умовою функціонування тоталітарного режиму, оскільки вони в політичній сфері придушували опозиційні сили, нейтралізували потенційних противників системи, блокували розвиток громадянського суспільства, давали змогу майже повністю контролювати розвиток суспільних процесів; в економічній сфері — сприяли підтриманню основного стимулу до праці — страху, забезпечували систему дармовою робочою силою; у соціальній сфері — розколювали суспільство, протиставляли його верстви одну одній, створювали атмосферу взаємної підозри та недовіри, шляхом перманентних пошуків ворога (хто не з нами, той — проти нас) забезпечували збереження важливих функціональних якостей системи — дисципліни та єдності.

3.Насильницька колективізація сільського господарства в Україні. Голод 1932-1933 рр., його трагічні наслідки

1927 рік – рішення радянського керівництва про початок колективізації.

Колективізація – це процес об’єднання дрібних одноосібних селянських господарств у великі соціалістичні господарства.Причини:З допомогою колгоспів село ставили під повний контроль держави.Знищення одноосібних господарств, які були джерелом нерівності на селі.Основні етапи:1929 р. – в Україні вирішено колективізацію завершити восени 1931 р. – на весні 1932 р.Сталінське керівництво приймає рішення про ліквідацію куркульських господарств в районах суцільної колективізації.(куркулі – всі, хто не хотів вступати до колгоспів).1931р. – повернення до примусових темпів колективізації, 200 тисяч українських селянських родин були знищенні як куркульські.1933р. – колективізацію в Україні завершено.Наслідки:Голодомор 1932 – 1933 р.Повне фізичне знищення куркулів привело до того, що в українському селі було знищено справжніх хазяїв.

Голодомор 1932-1933 р. був страшним злочином сталінського режиму. Голодомор був спровокований радянським керівництвом з метою масового вступу селян до колгоспів. Селяни, позбавлені продуктів харчування, були приречені на мученицьку смерть. Найвище керівництво країни знало про голод в Україні, але замовчувало цей факт.Голодомор став національною катастрофою.

Білет №26

Причини, характер і рушійні сили визвольної війни українського народу середини XVII ст. під керівництвом Б. Хмельницького.

1. У середині XVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув що суттєво вплинув на геополітичний розвиток усієї Європи. Ця подія була глибоко закономірним явищем. Причини боротьби:

- Зміцнення феодальної земельної власності, посилення кріпацтва та експлуатації селян.

- У складній ситуації опинилося міщанство, право самоврядування міст постійно обмежувалося.

- Селянсько-козацьке повстання 1 пол. XVII сприяли накопиченню воєнного досвіду, зростання національної самосвідомості.

- Посилення та розширення сфери впливу Запорозької Січі.

- Особиста образа і бажання помститися за розорений польськими панами хутір та збезчещену сім'ю Богдана Хмельницького.

Усе це й зумовило національно-визвольний характер війни, рушійною силою якої стали козацтво, селяни, міщани, православне духовенство.

Перший етап війни 1648р. – рік найбільших успіхів та найбільшого розмаху повстання. Перемоги під Жовтими водами (6-8 травня 1648), Корсунем (15-16 травня 1648р.) Пилявці (13 червня 1648р.). Повна перемога Хмельницького. Українська територія, що була під владою Польщі перейшла до Хмельницького.

Другий етап 1649 – 1653, коли точилась напружена боротьба між ворогуючими сторонами з перемінним успіхом. Поразки під Збаражем і Зборовим. Як наслідок – Зборівський мир.( 8 серпня 1649 ). Умови (реєстр 40 тис. козаків, польському війську та жидам заборонялось перебувати на Київщині, Чернігівщині, та Брацлавщині там розповсюджувалась влада гетьмана). Нова поразка під Берестечком(червень 1651 р.). 18 вересня 1651 р. – Білоцерківський мир.(20 тис. реєстр, влада гетьмана на Київщині).

Третій етап 1654 – 1655рр. – Війна України проти Польщі в союзі з Росією. Переможному завершенню війни стали на перешкоді перемир’я Росії та Польщі. Перемога Укр. Рос. над поляками війська під м. Городок 1655р. Віленське перемир’я Росії та Польщі.

Четвертий етап 1656 – 1657, союз України з Семигородським князівством і спільні дії козаків із Шведською Армією. Об’єднаний Укр.Семигородський похід на Польщу закінчився страшною поразкою для України, та смертю Б. Хмельницького. Цей етап вважається завершальним для визвольної війни.

Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького призвела до відновлення української державності, справила вирішальний вплив на її наступний соціально-економічний і політичний розвиток, формування національно-державницької ідеї та її практичної реалізації.