115. Кримінальний кодекс України

Прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. новий КК України, що набрав чинності з 1 вересня 2001 р., є знаменною віхою в становленні України як правової держави. Він є першим фундаментальним кодексом, прийнятим внаслідок проведення в Україні правової реформи, яка ставить своїм завданням кодификацію найважливіших галузей права. Новий КК є базовим для майбутніх Кримінальне-виконавчого і Кримінально-процесуального кодексів України. Кримінально-виконавчий кодекс має визначати порядок і умови виконання кримінальних покарань, система, підстави і порядок застосування яких встановлені саме в КК. Кримінально-процесуальний кодекс покликаний визначити ту процедуру, в ході якої встановлюється винність особи у вчиненні злочину.

Робота над проектом нового КК тривала більше восьми років, і він є результатом колективної праці вчених, практичних працівників, комітетів Верховної Ради України і, звичайно, народних депутатів України, що і прийняли цей кодекс. Положення КК цілком ґрунтуються на приписах Конституції України, відповідають потребам сучасного життя, відображують зміни, що сталися в політичній, економічній і соціальній сферах нашого суспільства. Він покликаний сприяти розвиткові України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Новий КК, прийнятий на перспективу, діятиме тривалий час, що, однак, не означає, що в нього не вноситимуться відповідні зміни і доповнення. Розвиток суспільства, поява якихось нових тенденцій у структурі злочинності, виявлення в ході правозастосування окремих недоліків конкретних норм КК можуть викликати необхідність у таких змінах і доповненнях. Законодавець не може допустити, щоб КК відставав від потреб реального життя, і повинен усувати такс відставання шляхом внесення в нього необхідних законодавчих новел.

116. Судова система, її структура.

Один із двох основних компонентів судової влади складається в тому, що

її здійснення довіряється тільки спеціально затвердженим державним органам

- судам, що відрізняються від органів, що виконують законодавчі і виконавчі

функції. Для формування органів законодавчої і виконавчої влади закон не встановлює детальних правил. Скажемо, офіційно встановлений перелік вимог до кандидатів у депутати Верховної Ради або місцевих представницьких органів значно скромніше, чим той, що існує для кандидатіва суддівські посади. До кандидатів на ті або інші (навіть найвищі) посади

у виконавчих органах закон теж не пред'являє жорстких вимог. Від судів же

потрібно високий рівень підготування і компетентність, оскільки судові

помилки чреваті дуже серйозними, часом необоротними наслідками для життя,

здоров'я, свободи, прав і що охороняються законом інтересів конкретних

людей.Істотним моментом, що характеризує побудову органів судової влади, є

забезпечення їхньої незалежності, огородження від стороннього впливу як

ззовні, так і усередині (із боку вищих інстанцій і судового начальства).

Цього не скажеш про законодавчі і виконавчі органи. Основна їхня ціль - забезпечити законне, обгрунтоване і справедливе рішення. Наріжним каменеем усіх судових процедур є гласність, колегіальність (із деякими винятками) , можливість участі представників народу у винесенні рішень, рівноправність сторін, що беруть участь у розгляді справ, і ряд інших, про які промове буде нижче. До дійсного часу склалося декілька варіантів процедур здійснення судової влади, що прийнято іменувати видами судочинства.До них відносяться: конституційне судочинство;. цивільне судочинство;. арбітражне судочинство;. карне судочинство; . адміністративне судочинство.

117.Законодавча система.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Він є представницьким органом, тому обирається безпосередньо народом на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.Парламент України має багатогранні відносини з іншими органами державної влади. Найтіснішими є відносини парламенту з Президентом. Це обумовлено їх функціями і повноваженнями, передбаченими Конституцією і законами, системою стримань і противаг один щодо іншого і іншими обставинами.Видне місце у взаємостосунках Президента з парламентом займає питання формування органів виконавчої влади. Так, парламент дає згоду на призначення Президентом Прем'єр -міністра.Крім того, Верховна Рада України ухвалює рішення про напрям запиту до Президента на вимогу народного депутата, групи народних депутатів або комітету Верховної Ради, заздалегідь підтриманого не менше, як третиною конституційного складу Верховної Ради; має право усунути Президента від поста у порядку імпічменту, встановленого Конституцією.Парламент, як орган законодавчої влади визначає законами України судовий устрій, судочинство, статус суддів, основи судової експертизи, організацію і діяльність прокуратури.