79. Земська і міська реформа іі пол.. Хіх ст.

Земська реформа. 1864 р.

Запровадження у повітах та губерніях земського (місцевого) самоврядування, що складалося з розпорядчих (повітових і губернських земських зборів) та виконавчих (повітовий і губернських земських управ) установ. До повітових зборів обирали гласних (депутатів) від різних станів: землевласників, міських власників і селян. Гласні губернських земських установ обиралися повітовими зборами. У Наддніпрянщині дія земської реформи до 1911 р. не поширювалася на Правобережжя, оскільки царизм побоювався, що діяльність земств спричинить там пожвавлення польського національно-визвольного руху

Міська реформа. 1875 р.

У містах створювалися міські думи і міські управи. Виборче право надавалося чоловікам віком від 25 років, які були власниками нерухомості. Більшість міського населення усувалася від участі в самоуправлінні. Постійно діючим виконавчим органом була міська управа, що обиралася міською думою. Обидві установи очолював міський голова

80. Судова реформа іі пол. Хіх ст.

СУДОВА РЕФОРМА 1864

- одна з найпослідовніших бурж. реформ 60—70-х рр. 19 ст. у Рос. імперії, яка змінила її судову систему, крим. і цив. судочинство. Зміст суд. реформи відображено в суд. статутах, проекти яких затверджено в лист. 1864 (Устрій судових установлень, Статут цивільного судочинства, Статут кримінального судочинства, Статут про покарання, які накладали мирові судді). Суд. статути запровадили систему незалеж. судів, в яких засідали професійно підготовлені судді. Суди було відокремлено від адміністрації; згідно з суд. статутами утворено загальний і формально рівний для всіх суд: суди мирової юстиції (мировий суддя — повітовий з'їзд мирових суддів — сенат) та заг. суди (окружні суди — судові палати — сенат). В окруж. судах для розгляду більшості крим. справ запроваджено інститут присяжних засідателів. Проголошувалися дем. принципи судочинства: виборність мирових суддів і присяжних засідателів; незалежність і незмінність суддів, презумпція невинуватості; рівність усіх перед законом, гласність, усність і змагальність судового процесу, вільна оцінка доказів судом тощо. Проведено також реорганізацію прокуратури, запроваджено адвокатуру. Водночас реформа зберегла залишки станового судочинства (станові суди — церковні, військові, волосні, суди для інородців, окр. порядок розгляду справ про служб, злочини, станових представників при судових палатах, адм. юстицію, дворян, склад суддів тощо). В Україні суди обох ланок створено тільки в Полт., Херсон., Катериносл. і Таврійській губерніях. В ін. губерніях України дозволено утворення судів мирової юстиції, та й то через кілька років після оголошення змісту реформи (напр., у Черніг. губ. — з 1869). В Правобереж. Україні С. р. 1864 було проведено у два етапи. На першому запроваджено мировий суд (з 1872), на другому (з 1880) — заг. суд (окружні суди та суд. палати). При цьому мирові судді у Київ., Волин. і Подільській губерніях не обиралися, а призначалися міністром юстиції.