
- •1.Грецькі міста-поліси Чорноморського узбережжя: організація влади, джерела і основні риси
- •2. Трипільська культура
- •3. Кіммерійці
- •4. Виникнення та суспільно-політичний лад Скіфської держави
- •10. Походження словян. Роль антів у формуванні східнословянських народів.
- •11. Суспільний розвиток східних слов'ян. Формування державності у східних слов'ян
- •12.Виникнення державності у східних слов'ян
- •13. Походження слов'ян та їх розселення на території України
- •14. Дослов’янські поселення на території України
- •15. Походження давньоруської держави
- •16. Договір Київських князів Олега і Ігоря з Візантійською імперією
- •17. Право іі пол. Хіі-хііі
- •18. Суспільний лад кр
- •19. Державний устрій кр
- •20. Спадкове і сімейне право кр
- •21. Причини роздробленості кр
- •23. Цивільне право кр
- •24. Джерела Права кр
- •25. Політичний лад Галицько-Волинського князівства
- •26. Магдебурзьке право
- •27. Литовськи статут 1529.
- •28. Литовський статут 1589.
- •29. Судова система вкл
- •Судоустрій та судочинство на укр. Землях в часи вкл
- •32. Литовсько-польскі унії та їх наслідки для державності України
- •34. Білоцерківськіий договір 1651р.
- •37. Решетилные пункты д. Апостола
- •38. Коломацькі статті 1687р.
- •45. Кревська Унія 1569р.
- •49. Люблінська унія 1569р.
- •50. Джерела і основні риси права Речі Посполитої
- •53. Військово-адмін устрій Запор Січі
- •56. Зборівський договір 1649р.
- •57. Внутрішня і зовнішня політика і. Мазепи
- •58. Внутрішня і зовнішня політика Кирила Розумовського
- •62. Правова система Запорізької Січі
- •63. Державна Організація вкл
- •64. Внутрішня і зовнішня політика Виговського
- •65. Унр за часів Директорії
- •66. Цр: перші кроки державності
- •69. Конституція урср 1937р.
- •70. Кодекс законів про працю 1922р
- •71. Цивільний і кримінальний кодекс 1922р.
- •72. Конституція урср 1919 р.
- •75. Суспільно політ Лад Буковини, Галичини і Закарпаття
- •77. Ліквідація автономного устрою Лівобережжя і Слобожанщини
- •79. Земська і міська реформа іі пол.. Хіх ст.
- •80. Судова реформа іі пол. Хіх ст.
- •81. Реформи іі пол. Хіх ст. В Росії та їх вплив на Україну
- •82. Кримінальний і цивільний процес іі пол. Хіх ст.
- •84. Валуєвський та Емський укази
- •88. Вступ України до складу срср і його наслідки
- •89. Конституція унр 1918
- •91. Утворення зунр. Органи влади і управління
- •92. Державність Західної Українив 20—30-х роках.
- •93.Українська держава (період гетьманства)
- •94.Судові органи усрр.
- •95.І і іі Універсали
- •Умови і Універсалу
- •Умови іі Універсалу
- •96.3 І 4 універсали уп.
- •Умови ііі Універсалу
- •IV Універсал
- •Умови IV універсалу
- •97. Політика більшовиків в Україні в 1919-1920 рр.
- •98. Україна напередодні другої світової війни
- •100. Основні риси права
- •101.Надзвичайні органи.
- •102. Спроба демократизації політичного життя держави в 50-60рр.
- •104. . Десталінізація
- •105.Конституція урср 1978р.
- •106.Житловий кодекс 1983р
- •107. Трудове законодавство.
- •108. Трудове право.
- •109. Цивільний кодекс 1963 р.
- •111. Україна в період застою та загострення кризи радянської системи (1965-1985)
- •115. Кримінальний кодекс України
- •116. Судова система, її структура.
- •119. Права, свободи і обов’язки громадян
- •122. Верховна Рада – вищий законодавчий орган влади
- •123. Правоохоронні органи України 1991-2001рр
104. . Десталінізація
Стіталін був стрижнем тоталітарної системи. Після його смерті 5 березня 1953 р. почалося визволення народів Союзу РСР, у тому числі й України, від жорстокого режиму культу особи Сталіна. Це явище дістало назву десталінізації. Воно було головним змістом розвитку держави і права України, як і інших республік СРСР, приблизно упродовж десятиріччя.
Перші ознаки десталінізації стали очевидними незабаром після смерті Сталіна. Вже червневий пленум ЦК КПРС у 1953 р. проголосив курс на відбудову внутрішньопартійної демократії, припинення зловживань законністю. Пленум ЦК Компартії України, що відбувся 29—ЗО липня 1953 р., повністю підтримав рішення червневого пленуму ЦК КПРС.
Процес десталінізації особливо пожвавився після XX з'їзду КПРС (лютий 1956 р.). На ньому за доповіддю першого секретаря ЦК партії М. Хрущова було прийнято постанову про культ особи і подолання його наслідків. Уперше на весь голос було сказано правду про становище в країні та партії, про необхідність радикальних змін.
Через чотири місяці після з'їзду — ЗО червня 1956 р. — ЦК КПРС прийняв постанову «Про подолання культу особи та його наслідків», де висловлювалася рішучість держави і партії продовжувати боротьбу проти культу особи, тобто викривати й усувати негативні наслідки цього режиму1.
Викриття культу особи Сталіна — найграндіозніша подія в житті радянського суспільства в період, що розглядається, яка за своїм значенням виходить далеко за його межі. Вона вплинула на весь наступний розвиток радянського суспільства і держави, а також на подальший перебіг світової історії.
М. Хрущов виявив велику мужність, коли переконав або примусив членів ЦК партії, а згодом і делегатів XX з'їзду зрозуміти необхідність викриття культу особи, відмови від нього. Однак зараз, коли минуло більше сорока років з часу роботи з'їзду, не можна не бачити, що дії партії та уряду з розвінчування культу особи були половинчасті, непослідовні, суперечливі, особливо на місцях, у тому числі й в Україні. Причин цьому було немало. Одна з них — очевидний страх людей з оточення Сталіна, що у процесі боротьби з культом його особи буде виявлена й їхня причетність до сталінських злочинів; друга — відсутність у той час необхідних наукових і фактичних даних про режим культу взагалі й тоталітарний режим в СРСР особливо. Внаслідок цього на XX з'їзді культ особи пояснили як явище, пов'язане з особливостями характеру Сталіна, а також з тяжкими умовами становища Радянської держави (з капіталістичним оточенням, наприклад), і справа обмежилася засудженням зловживань владою, одіозних крайностей режиму, таких як масові незаконні репресії, девальвація моральних цінностей, ідеологічний тиск тощо.
Відповідно до цього намічалися заходи боротьби з культом особи, але вони не могли бути ефективними, бо не пов'язувалися зі справжніми причинами прояву культу особи, його природою. Культ особи є об'єктивним соціально-політичним явищем, що з'явилося в умовах позаринкової економіки, будівництва казарменого соціалізму, явищем, яке всіляко підтримує командно-адміністративна система. А на з'їзді модель соціалізму, що будувалася, стратегія і тактика її будівництва сумніву не піддавалися, навпаки, проголошувалися єдино правильними, були схвалені. Звичайно, що за такого підходу до культу особи питання про відповідальність осіб та організацій, винних у створенні і підтримці режиму культу, не ставилося.
Непослідовна позиція XX з'їзду виявилася і в тому, що матеріали з'їзду щодо культу особи приховувалися від громадськості. Повний текст таємної доповіді М. Хрущова був оприлюднений лише у 1989 р., тобто через 33 роки після з'їзду. Членів партії знайомили з ним спеціальним закритим листом. Проте і країна, і світ дізналися про доповідь тоді ж. Повідомлення про засудження культу особи в країни сприймалося неоднозначно, і в Україні також. Втім у постановах вищих партійних органів, які приймалися після XX з'їзду, відсутня будь-яка значна реакція на засудження культу особи. Тут лише з літа 1956 р. стали з'являтися окремі, досить стримані критичні висловлювання про культ особи1. Проте слід визнати, що XX з'їзд дав радянському суспільству могутній імпульс, який породив процес руйнування тоталітарного режиму, що дістав назву десталінізація.
Згодом зміни і доповнення внесено і до цивільного законодавства України.
Особливе значення у цивільному законодавстві надавалося регулюванню зобов'язальних відносин, суть яких полягала у забезпеченні найсуворішої планової та договірної дисципліни, підвищенню ролі прямих договорів з метою стимулювання господарської ініціативи підприємств. Зокрема, на це спрямовувалося Положення про соціалістичне державне виробниче підприємство, затверджене Радою Міністрів СРСР у 1965 р. Підвищені вимоги до договору поставки знайшли своє відображення в Положенні про поставки виробничо-технічного призначення і Положенні про поставки товарів народного споживання, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 10 лютого 1981 р.