30.Культура, побут і вірування стародавніх словян

Основним заняттям східних слов'ян було землеробство. Людина в ті часи ототожнював життя з ріллею і хлібом, звідси і назва зернових культур "жито", що збереглося до наших днів. Південні землі слов'ян обганяли у своєму розвитку північні. Це пояснювалося і більше родючими грунтами на півдні, і стародавніми землеробськими традиціями, що йшли ще від скіфської пори, давніми зв'язками з рабовласницькими державами Північного Причорномор'я.

З природно-кліматичними умовами тісно пов'язані основні системи землеробства східних слов'ян. На півночі, в районі тайгових лісів (залишком яких є Біловезька пуща), панівною системою землеробства була підсічно-вогнева.

Основними знаряддями праці були сокира, мотика, соха, борона-суковатка і заступ, якими скородили грунт. Серпами збирали врожай. Молотили ціпами. Розмелювали зерно кам'яними зернотерками і ручними жорнами,У південних районах провідною системою землеробства був "переліг". Там родючих земель було багато, і ділянки землі засівали протягом двох-трьох і більше років. З виснаженням грунту переходили на нові ділянки. В якості основних знарядь праці тут використовували соху, рало, дерев'яний плуг із залізним лемешем, тобто знаряддя, пристосовані для горизонтальної оранки.

З землеробським заняттям було тісно пов'язане скотарство. Слов'яни розводили свиней, корів, дрібна рогата худоба. В якості робочої худоби використовували на півдні волів, в лісовій смузі - коней. З інших занять слов'ян слід назвати рибальство, полювання, бортництво, що мали велику питому вагу в північних регіонах. Вирощувалися і технічні культури (льон, коноплі).

1.2 Громада

Низький рівень продуктивних сил при веденні господарства вимагав величезних затрат праці. Роботи, які треба було здійснювати в певні терміни, міг виконати тільки великий колектив, в його завдання входило також стежити за правильним розподілом і використанням землі. Тому велику роль в житті давньоруської села набувала громада - світ, вервь (від слова "мотузок", якою вимірювали землю при розділах).До моменту утворення держави у східних слов'ян на зміну родовій общині прийшла територіальна, або сусідська, громада. Общинників об'єднувало перш за все не спорідненість, а спільність території і господарського життя. Кожна така громада володіла певною територією, на якій жили кілька сімей. Усі володіння громади ділилися на громадські й особисті. Будинок, присадибна земля, худоба, інвентар становили особисту власність кожного общинника. У загальному користуванні знаходилися земля, луки, ліси, водоймища, промислові угіддя і т.п. Орна земля і покоси підлягали розподілу між сім'ями.

Поступово складалися феодальні відносини. В результаті передачі князями права на володіння землею феодалам частина громад потрапила під їхню владу. Іншим шляхом підпорядкування сусідських громад феодалам було захоплення їх дружинниками і князями. Але найчастіше в бояр-вотчинников перетворювалася стара родоплемінна знати, що підкоряє собі общинників.

Громади, що не потрапили під владу феодалів, пізніше зобов'язані були платити податки державі.Селянські господарства і господарства феодалів носили натуральний характер. І ті, і інші прагнули забезпечити себе за рахунок внутрішніх ресурсів і ще не працювали на ринок. Однак повністю без ринку феодальне господарство прожити не могло. З появою надлишків стало можливим обмінювати продукти землеробства на ремісничі товари; почали складатися міста як центри ремесла, торгівлі та обміну й одночасно як опорні пункти влади феодалів і оборони від зовнішніх ворогів.

1.3 Місто

Місто, як правило, виникав на пагорбі, на місці злиття двох річок, так як це забезпечувало надійний захист від нападу ворогів. Центральна частина міста, захищена валом, навколо якої зводилася кріпосна стіна, носила назву кремля, крома або дитинця. Там знаходилися палаци князів, двори найбільших феодалів, храми, пізніше і монастирі. З двох сторін кремль захищала природна водна перешкода. З боку підстави кремлівського трикутника викопували рів з водою. За ровом під захистом фортечних стін розташовувався торг. До кремлю примикали поселення ремісників. Реміснича частина міста називалася посад, а окремі її райони, населені ремісниками певної спеціальності, - слободами.

У більшості випадків міста будувалися на торгових шляхах. Одним з найважливіших шляхів того часу був великий водний торговий шлях "із варяг у греки", щозв'язувала Північну і Південну Європу. Він виник наприкінці IX ст. З Балтійського (Варязького) моря по р.Неве каравани купців потрапляли в Ладозьке озеро(Нево), звідти по р.Волхов в озеро Ільмень і далі по р.Ловать до верхів'їв Дніпра. З Ловаті на Дніпро в районі Смоленська і на дніпровських порогах переходили "волоковимі шляхами". Західним берегом Чорного моря доходили до Константинополя (Царгорода). Від Царгорода можливо було дійти до Риму, а від Риму - уморе Варязьке. Найбільш розвинені землі слов'янського світу Новгород і Київ контролювали північну і південну ділянки Великого торгового шляху. Іншим торговельним шляхом, одним з найдавніших на території Східної Європи, був Волзький торговий шлях, що зв'язував Русь з країнами Сходу. Зв'язок із Західною Європою підтримувалася також по сухопутних дорогах.

До моменту виникнення Давньоруської держави на її території було вже кілька великих міст. Точні дати їх підстави невідомі, але багато з них існували до часу першої згадки в літописі вже значне число років. Серед них Київ (літописне свідоцтво про його заснування сходить до кінця V - VI ст.), Новгород, Чернігів, Переяслав Південний, Смоленськ, Суздаль, Муром та ін За підрахунками істориків, вже у IXв. на Русі було не менше 24 великих міст, які мали фортечні укріплення.