19.Запорізька Січ у другій половині 17 ст

• Запорозька Січ у другій половині XVII ст. залишалася, як і за давніх часів, потужною військовою силою, невтомно боронила рідну землю від руйнівних набігів ординців та визволяла з полону тисячі українських бранців.

• Іван Сірко - найвидатніший кошовий отаман за всю історію Запорозьких Січей.

Запорозька січ у складі гетьманщини

Перед початком Національно-визвольної війни Запорозька Січ містилася на Микитиному Розі. Саме там Богдан Хмельницький готував повстання проти Речі Посполитої.

Запорозька Січ під час Національно-визвольної війни

• Запорозькій Січі належала провідна роль у підготовці та розгортанні Національно-визвольної війни українського народу проти польського панування.

• Досвід державного життя, що впродовж віків нагромаджувався на Запорожжі, був творчо використаний Богданом Хмельницьким.

• На визволених територіях впроваджувався козацький устрій. Запорожці брали участь у воєнних діях проти Речі Посполитої.

• Одначе за умовами Зборівського договору 1649 р. багато запорожців опинилося поза козацьким реєстром.

• Це спричинило невдоволення січовиків та загострення їхніх стосунків із гетьманською владою.

• Не оминув запорожців і тяжкий для України Білоцерківський договір. Не випадково січовики брали участь у виступах козацтва проти старшини й гетьмана.

• Напружені відносини Запорозької Січі з гетьманським урядом призвели до зміни місця її розташування.

• У 1652 р. запорожці перенесли свою столицю з відкритого перед степом Микитиного Рогу ближче до Дніпрових плавнів, неподалік гирла р. Чортомлик.

Запорозька Січ, закладена в гирлі р. Чортомлик, існувала протягом 1652-1709рр. В історичній літературі її називали Чортомлицькою.

• Проте й надалі стосунки Запорозької Січі з гетьманською владою складалися непросто, часом загострювалися аж до збройних виступів.

• Особливо виразно це виявилося після смерті Богдана Хмельницького, коли посилилося втручання інших держав у внутрішні справи України, розгорілася боротьба за гетьманську булаву та почала зміцнюватися влада старшини, яка часто нехтувала інтересами козацьких низів.

Участь запорожців у війнах проти польщі, османської імперії та кримського ханства

• Попри суперечливі дії Січі у внутрішньоукраїнських справах запорожці ніколи не зраджували свого покликання - боротися проти загарбників українських земель.

• У другій половині XVII ст. Запорозька Січ уславилася своєю участю в численних воєнних операціях.

• Особливо сприятливі умови для боротьби проти турецько-татарських завойовників склалися після Андрусівського перемир'я. Керівником та організатором більшості тогочасних походів був Іван Сірко.

• Своїми блискучими походами Іван Сірко зажив слави непереможного полководця. Вважалося, що ніхто краще не може протидіяти турецько-татарським загарбникам.

• Не випадково, коли 1672 р. Івана Сірка за намовою недоброзичливців було ув’язнено й відправлено до Сибіру, про його звільнення клопотався сам польський король Ян ІІІ Собеський.

• Повернувшись із заслання, кошовий отаман з головою поринув у вир воєнних дій козацтва й невдовзі навіть оволодів молдавським престолом.

• Залишивши Молдавію, Сірко й надалі завдавав дошкульних ударів турецько-татарським загарбникам.

• Проводячи численні воєнні операції проти Туреччини й Криму, Іван Сірко ніколи не відкидав можливості мирного розв’язання проблем міждержавних відносин. Джерела свідчать про гнучку дипломатичну діяльність кошового отамана, який особисто листувався з найвпливовішими тогочасними політиками.

• Збагатившись досвідом переможних походів, очолюваних Іваном Сірком, запорожці гідно продовжили справу легендарного кошового й після його смерті (Іван Сірко помер 1 серпня 1680 р.).

• Вже через два роки вони відзначилися блискучими перемогами на теренах Європи. Запорозькі козаки брали участь у битві під стінами Відня, де німецько-польське військо боронило столицю Австрійської імперії від турецьких нападників.