- •Підготовка до екзамену по «ісотрії україни»
- •1.Берестейська церковна унія та утвердження греко-католицької церкви
- •Утвердження греко-католицької церкви
- •2.Видатні політичні й військові діячі часів Визвольної війни
- •3.Виникнення Запорозької Січі. Боротьба з турками й турками
- •4.Виникнення козацтва.Заняття, побут, звичаї, військове мистецтво
- •5.Зовнішня та внутрішня політика Мазепи
- •6.Зовнішня політика України на сучасному етапі
- •7.В.Великий.Запровадження християнства
- •8.Галицько-Волинське князівство в 12-14ст.Данило Галицький
- •9.Гетьманування Кирила Розумовського
- •10.Голодомор 1932-1933 рр. В Україні та його наслідки
- •11.Горбачовська перебудова в 1985-1991 роках та її прояви на Україні
- •12.Грецькі колонії у Північному прчиноморї
- •13.Громадівський рух на Україні в другій половині 19ст. Українофіли
- •14.Громадянська війна на Україні
- •15.Діяльність українських політичних партій
- •16.Другий етап другої світової війни на Україні
- •17.Жовтневий переворот у Петрограді 1917р. Та його прояв на Україні
- •18.Занепад Київської Русі та причини її політичної роздробленості
- •19.Запорізька Січ у другій половині 17 ст
- •Запорозька січ у складі гетьманщини
- •Запорозька Січ під час Національно-визвольної війни
- •Участь запорожців у війнах проти польщі, османської імперії та кримського ханства
- •20.Запровадження антинародного колгоспного ладу в Україні
- •22.2 Період Визвольної війни українського народу проти Польщі
- •23.Індустріалізація України в 30-ті роки та її соціальні наслідки
- •[Ред.]Позитивні і негативні наслідки індустріалізації в Україні
- •[Ред.]Позитивні наслідки
- •[Ред.]Негативні наслідки індустріалізації
- •24.Київська Русь за часів Ярослава Мудрого
- •25.Кирило-Мефодіївське братство, його діяльність. Т. Г. Шевченко
- •27.Культура та вірування стародавніх людей
- •28.Культура Київської Русі
- •[Ред.]Прийняття християнства
- •29.Культура України в другій половині 17ст.
- •30.Культура, побут і вірування стародавніх словян
- •1.2 Громада
- •1.4 Суспільний лад
- •Глава 2
- •2.1 Етапи розвитку слов'янського язичництва
- •31. Ліквідація російським самодержавством автономного устрою України
- •32.Люблинська та Берестейська унії
- •34.Переяславська угода 1654р.Входження України у склад Московської держави
- •Переговори
- •[Ред.]Підготовка
- •[Ред.]Проведення
- •[Ред.]Наслідки
- •35.Перший етап другої світової війни на Україні
- •36.Північна війна й участь у ній українського народу. Полтавська битва
- •37.Поділ речі Посполитої Поділи Речі Посполитої [ред.]Перший поділ
- •[Ред.]Другий поділ
- •[Ред.]Третій поділ
- •38. Політичне становище гетьманщини після смерті богдана хмельницького
- •39.Політичне становище України у 1654-1657рр. Березневі статті
- •40.Початок визвольної війни українського народу проти Польщі під проводом Богдана Хмельницького
- •41.Початок зближення Литви і Польщі. Крувська унія
- •42.Правобережжя і Галичина у 18ст. Гайдаччина. Коліївщина
- •43.Причини та наслідки скасування Запорозької Січі
- •44.Проголошення Західноукраїнської Республіки
- •45.Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року
- •Референдум
- •46.Родоплемінний лад та його особливості
- •47.Розвиток культури України у 20-х роках 20ст.
- •48.Розвиток промисловості України України у другій половині 19 ст.
- •49.Скасування кріпосного права.Реформи 60-70-х років 19 ст.
- •50.Чорнобильська катастрофа та її наслідки
- •51.Хрущовська реформаторська діяльність у другій половині 50-х на початку 60-х років
- •[Ред.]Лібералізація суспільно-політичного життя
- •53.Утворення Київської держави. Перші Київські князі
- •55.Український національний рух на західноукраїнських землях в 19 ст.
- •[Ред.]Громадська діяльність
- •[Ред.]Політична діяльність
- •[Ред.]«Нова ера»
- •[Ред.]Поширення
- •56.Українське суспільне життя у 20-х роках 20 ст. Політика «українізації»
- •[Ред.]Українізація робітництва, населення
- •57.Україна після скасування кріпосного права
- •57.Україна на шляху розбудови самостійної держави
- •58.Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр.
- •59.Україна в період першої світової війни Україна в роки Першої світової війни
- •60.Трипільська культура
- •Ранній етап
- •[Ред.]Середній етап
- •[Ред.]Пізній етап
- •61.Східні словяни на території України. Антське царство
- •62.Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях у 19 ст.
- •63.Сталінські репресії в Україні. Розстріляне відродження
- •[Ред.]Розгром троцькістської опозиції
- •[Ред.]Ліквідація куркульства як класу
- •[Ред.]Процес проти «Спілки Визволення України»
- •[Ред.]Боротьба зі «шкідництвом»
- •[Ред.]Літературні об'єднання
- •[Ред.]Новаторство
14.Громадянська війна на Україні
Сучасна пострадянська укр. істор. наука відмовилася від трактування Г.в. в У. як часу найгостріших класових зіткнень, відмовилася вона також і від парадигми «трьох походів Антанти», на якій концептуально базувалася рад. історіографія єдиної громадян. війни 1918–21 на тер. колиш. Російської імперії. Укр. історіографія, не відокремлюючи Г.в. в У. від громадян. війни в Росії, бачить у феномені Г.в. в У. 1917–21 низку характерних особливостей, що дають змогу визначати її як окреме істор. явище, в основі якого лежала боротьба за укр. нац. самовизначення та держ. суверенітет.
Однією з особливих ознак Г.в. в У. є те, що її початок збігся із закінченням Першої світової війни, сх. театр дій якої простягався через укр. територію. I світ. війна прискорила крах Рос. імперії та Австро-Угорщини, до яких входили укр. етнічні землі, та започаткувала творення принципово ін. політ. карти Центр. і Сх. Європи переважно на засадах права націй на самовизначення.
Г.в. в У. була боротьбою українців за консолідацію своїх етнічних тер. в модерну нац. д-ву; відбувалася ця боротьба в гострій протидії рос. та польс. впливів, мобілізованих на реалізацію рос. і польс. держ. проектів. У цих проектах Україна чи певна її ч. розглядались як власна тер. відповідних країн. Рос. інтереси в Україні приховувалися під політ. та соціальними ідеологемами більшовизму або Білого руху. Хоча в Росії «червоні» та «білі» діяли як дві визначальні антагоністичні сили громадян. війни, в Україні вони обидві становили гол. загрозу укр. державності. Велика кількість етнічних росіян в Україні, зрусифікованість значної ч. укр. і єврейс. етносів, використання, особливо більшовиками, популістських соціальних гасел значно посилювали рос. вплив в Україні.
Міжетнічний та ідеологічний характер Г.в. в У. робив її надзвичайно жорстокою й кровопролитною, спрямованою не лише на знищення політ. супротивника, а і його ймовірної соціальної опори. Для цього широко застосовувалося ідеологічне чи політ. насилля, найвідомішим проявом якого був т. зв. червоний терор, піднесений до принципу виправданої необхідності. Характерною особливістю Г.в. в У. було поширення погромів, коли захоплені у ворога міста, м-ка й села віддавалися військам на грабежі, в результаті яких гол. жертвами ставало мирне нас., особливо його етнічно неспоріднена військам частина. За роки громадян. війни Україною не раз прокочувалися хвилі єврейс. погромів, ініціаторами яких виступали військ. підрозділи Червоної армії (див. Радянська армія), Білого руху та Армії Української Народної Республіки, хоч офіційно і публічно жоден зі згаданих таборів не виступав із гаслами антисемітизму. Політично не санкціоновані єврейс. погроми були, однак, свідченням того, що міжетнічні форми боротьби набули в роки громадян. війни значного поширення.
Переважно селянська структура та політ. недозрілість нації української не тільки створили непереборні труднощі на шляху становлення укр. державності, а й породили специфічну форму ведення громадян. війни – масовий повстанський рух (див. Повстанський рух в Україні 1918–1922), який став наскрізною ознакою Г.в. в У., а після остаточної поразки Армії УНР та Російської армії ген.-лейтенанта П.Врангеля – своєрідною формою продовження масового опору більшовицькому режимові. Повстанський рух – це стрижневе явище Г.в. в У., її найістотніша риса, яскравий вияв укр. нац. стихії та анархохутірської ментальності. Він займає чільне місце в історії нац.-визвол. рухів 20 ст.
Чергування політ. режимів, надзвичайно часта зміна влади свідчили не лише про запеклий та динамічний характер Г.в. в У., а й про відсутність у політ. сил масової соціальної бази або, ін. словами, про відстороненість осн. маси нас. від політ. діяльності та воєн. дій. Останнє підтверджується постійним впровадженням усіма владами військ. мобілізацій, а також гігантськими масштабами дезертирства з усіх без винятку воюючих армій, постійною міграцією рядового і командного складу з одного військ. табору до ін. На специфіці Г.в. в У. позначилася також присутність на укр. тер. та участь у воєн. діях армій Німеччини й Австро-Угорщини (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918), а також обмеженого франц. військ. контингенту (груд. 1918 – квіт. 1919) (див. Антанти військова присутність на півдні України 1918–1919). У перебігу Г.в. в У. можна виділити кілька періодів та локальних конфліктів.
Початок Г.в. в У. слід датувати війною Радянської України за підтримки РСФРР проти УНР 1917–1918. Помітне місце в громадян. війні займає протигетьманське повстання 1918, очолене Директорією УНР, проти режиму П.Скоропадського (листоп.–груд. 1918). Практично одразу ж після завершення повстання Директорії УНР довелося вступити у воєн. конфлікт із більшовицьким режимом (січ.–серп. 1919; див. Війна РСФРР і УНР 1918–1919), восени 1919 Армія УНР вела бої зі Збройними силами Півдня Росії ген.-лейтенанта А.Денікіна. Самостійне значення й вагомі політ. наслідки мало протистояння весною–літом 1919 на пд. Лівобережної України білих та червоних. Воно закінчилося падінням рад. влади в Україні у серп. 1919. Окреме місце в історії громадян. війни належить українсько-польській війні 1918–1919 на тер. Східної Галичини та Зх. Волині, в ході якої Українська Галицька армія намагалася відстояти Західноукраїнську Народну Республіку, але зазнала поразки. 1920 хід Г.в. в У. визначався двома військ. кампаніями: насамперед, спільним походом Армії УНР та армії 2-ї Речі Посполитої проти більшовиків (див. Польсько-радянська війна 1920) і спробою Рос. армії (команд. – ген.-лейтенант П.Врангель) продовжити опір більшовикам і переламати хід громадян. війни на тер. колиш. Рос. імперії (черв.–листоп. 1920). Затухання повстанського руху восени 1921 та мовчазний компроміс між селянством України й рад. владою (зовн. виявом останнього були, з одного боку, припинення масового сел. опору владі, з ін. – відмова більшовиків від політики «воєнного комунізму» й збереження укр. державності у формі «квазі-держави» – УСРР; див. Українська Радянська Соціалістична Республіка) можна розглядати як завершення Г.в. в У.
Наприкінці 1921, коли між більшовизмом і селянством – принаймні зовні – зникла гострота протистояння, з’ясувалося, що обидві ці антагоністичні сили, хоч із різних ідеологічних міркувань, але вирішували спільне завдання: нищили ті нові бурж.-капіталіст. відносини, які повільно набирали сили в економіці Рос. імперії після 1861 (див. Селянська реформа 1861, Земська реформа 1864, Міська реформа 1870). Більшовики насамперед громили паростки демократ. політ. системи та великий капітал у містах. Селяни викорінювали капіталізм у с. госп-ві, віддавши перевагу зрівняльному поділові землі. Вони брали в облогу (і війсьК., і екон.) міста, оголосили справжню війну залізницям, спиртовим та цукровим з-дам, практично знищивши їх.
У цьому сенсі Г.в. в У. може розглядатись як соціальний протест проти надзвичайно жорстких форм капіталіст. модернізації села. Тотальне заперечення капіталістичних реформ супроводжувалося руйнаціями, хвилями жорстокості та морального занепаду, на які 1921 наклався масовий голод (див. Голод 1921–1923 в УСРР). Завершення Г.в. в У. було тимчасовим вимушеним компромісом між укр. сусп-вом і більшовицькою владою, зумовленим їхнім крайнім знесиленням. Розв’язання суперечностей було відкладене: спочатку до 1929–33 (див. Колективізація сільського господарства), а потім до 1990-х років.