3.В. 5.Мотиви класифікація мотивів,які керують поведінкою людини.

Мотив — це внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до діяльності. Мотиви діяльності та поведінки людини генетично пов’язані зїї органічними та культурними потребами. Потреби породжують інте-реси, тобто спрямованість особистості на певні об’єкти з метою пізнати їх, оволодіти ними.Спонуками до діяльності можуть бути матеріальні потреби (в їжі,одязі, житлі), духовні та культурні (пізнавальні, суспільно-політичні,естетичні). Мотивація діяльності буває близька (здійснити бажане інайближчим часом) та віддалена (здійснення.бажаного.планується.на.тривалий час).Розрізняють мотиви і за рівнем усвідомлення.Бувають яскраво й чітко усвідомлювані мотиви-обов’язки перед колективом,відповідальність, дисциплінованість та ін. Але в багатьох випадках діють неусвідомлювані спонуки, наприклад звички, упереджене ставлення до певних фактів життя, людей тощо. Проте незалежно від міри усвідомлення мотиву діяльності він є вирішальним чинником у досягненні поставленої мети. Цілі та мотиви діяльності людини визначаються суспільними умовами життя, виробничими, навчальними, ігровими відносинами. Між цілями та мотивами діяльності людей існує певний зв’язок.З.одного.боку, мета та мотиви спонукають кожну людину до діяльності, визначають її зміст і способи виконання, а з іншого вони й формуються у процесі діяльності, під впливом умов, за яких вона відбувається.У процесі діяльності виникають і розвиваються нові потреби та інтереси, ідеали та переконання виробничі, розумові, естетичні, спортивні.

3.В.6. Класифікація видів сприйняття.

Сприйняття́ (перцепція, від лат. perceptio) — психічнопізнавальний процес, який полягає у відображені людиною предметів і явищ, в сукупності всіх їхніх якостей при безпосередній дії на органи чуття. сприйняття..Класифікація сприйняття..За провідним аналізатором виокремлюють такі види сприйняття: зорове, слухове, дотикове, кінестезичне, нюхове і смакове.Навіть процес зорового сприйняття, коли зоровий аналізатор є провідним, потребує участі рухового аналізатора, без якого неможливі рухи очей. Те саме можна сказати про слухове сприйняття, в якому, крім слухового аналізатора, що є основним, великого значення набуває кінестезичний аналізатор.Відповідно виокремлюють такі види сприйняття: сприйняття простору, сприйняття часу і сприйняття руху.За активністю сприйняття поділяють на навмисне (довільне) і ненавмисне (мимовільне). Сприйняття простору - це відображення у психіці людини розташування, величини, форми, об´ємності, віддаленості один від одного предметів та явищ на землі й у небі.Воно є обов´язковою умовою її орієнтування в цьому середовищі.У процесі сприйняття простору розрізняють сприйняття величини, форми, об´ємності й віддаленості предметів.Через взаємодію зорового і кінестезичного аналізаторів забезпечується адекватне сприйняття розміру, форми, рельєфу предметів та їх віддаленості від нас.Сприйняття величини та форми залежить від попереднього досвіду людини. Чим краще людина обізнана з конкретною формою, тим легше вона вирізняє її серед інших форм.Сприйняття часу - це відображення об´єктивної тривалості, швидкості та послідовності явищ дійсності. Завдяки сприйманню часу відображаються зміни, що відбуваються в навколишньому світі.Сприйняття руху - це відображення зміни положення об´єктів у просторі. Воно дає змогу орієнтуватися у відносних змінах у взаємному розташуванні та взаємовідношенні предметів навколишньої дійсності.Сприйняття руху також здійснюється на базі висновків. Сприйняття руху здійснюється зоровим, слуховим і кінестезичним аналізаторами. Сприйманню руху допомагає осмислення змін у навколишньому середовищі на основі індивідуального досвіду і знань особистості.

4в.1. Галузі психології:

Соціальна психологія розділ, галузь психології, яка займається вивченням закономірностей діяльності людини в умовах взаємодії в соціальних групах. Основні проблеми соціальної психології: закономірності спілкування та взаємодії людей, діяльність великих (нації, класи) і малих соціальних груп, соціалізація особистості та розвиток соціальних установок.

Історична психологія алузь психології, яка вивчає розвиток психіки в соціально-історичному аспекті. Є підвид Культурно-історична психологія.Християнська психологія

Політична психологія наука, що вивчає психологічні компоненти і феномени (ціннісні орієнтації і певні судження, які пов'язані із політикою, погляди, настрої,почуття, волю, особливі риси характеру, потреби, мотиви, традиції та ін.), що формуються у людей в результаті соціально-політичних відносин і реалізуються в політичних діях індивідів, соціальних груп. Етнопсихологія Наука про психічну своєрідність людей, які належать до різних етнічних об'єднань (родоплемінних спільнот, народностей, націй).Педагогічна психологія галузь психологічної науки, яка досліджує психологічні проблеми виховання й навчання особистості — основних механізмів спрямованої соціалізації людини.Юридична психологія алузь психологічних знань та досліджень, яка включає в себе кримінальну, пенітенціарну, судову п. А саме, ця галузь пов'язана зі сферою правопорядку, застосування правових норм; відповідно, з впливом психологічних якостей учасників правовідносин на перебіг останніх, з мотивами та прогнозуванням поведінки, діагностикою та корекцією поведінкових розладів.

Позитивна психологія галузь психології, яка займається дослідженням позитивних аспектів психіки людини. На відміну від орієнтації класичної науки на психологічні проблеми та патології, основними темами досліджень галузі є щастя, оптимізм, потік, довіра, прощення та солідарність. Ця галузь досліджень намагається зробити досвід життя людини більш задовільним та розкрити природні здатності.Інженерна психологія розділ психології, в якому досліджується взаємодія людини та технічних пристроїв. Основними завданнями інженерної психології є дослідження процесів прийому, переробки та збереження інформації людиною, які здійснюються при проектуванні технічних простоїв та управлінні ними.

4в-3 Спрямованість особистості. Особистість і стать.

Спрямованість особистості - це сукупність стійких мотивів, поглядів, переконань, потреб та устремлінь, орієнтувальних людину на певні поведінку і діяльність, досягнення щодо складних життєвих цілей. У всіх цих видах людської активності спрямованість проявляється в особливостях інтересів особистості: цілях, які ставить перед собою людина, потребах, пристрастях і установках, які реалізуються на потягах, бажаннях, схильностях, ідеалах.Виділяють три основні види спрямованості особистості: особиста, колективістичних і ділова.Особиста спрямованість - створюється переважанням мотивів власного благополуччя, прагненням до особистого першості, престижу. Ділова спрямованість - відображає переважання мотивів породжуваних самою діяльністю, захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до пізнання, оволодіння новими навичками і вміннями. Зазвичай така людина прагне до співпраці і домагається найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленого завдання.Особистість – це конкретний людський індивід з притаманними йому своєрідними,розумовими. Інтелектуальними, емоційними та іншими якостями характеру які в кожного проявляються по різному.Стать — сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує продовження роду і дає змогу розрізнити у більшості організмів жіночі й чоловічі особливості. Поділ на чоловічу і жіночу статі зумовлений тривалою еволюцією та генетично запрограмований статевими хромосомами. Відмінності статей: генетичні, морфологічні, фізіологічні, психологічні.