27.Види маркетингу в залежності від стану попиту.

Відповідно до хар-ру попиту виділяють декілька типів М. кожний з них передбачає конкретну програму, спрямовану на досягнення конкретної марк.мети.

1) Конверсійний М. – мета – створити попит, програма передбачає різні заходи жормування попиту та стимулю­вання збуту.

2) Стимулюючий М. мета – стимулювати попит. За­ходи різноманітні – від ознайомлення спживачів з можли­востями товару до зміни об’єктивних умов, що стимулю­ють його викор-ня.

3) Синхромаркетинг. Мета – регулювання попиту при його коливаннях (пільгові ціни на туристичні путівки взимку).

4) Підтримуючий М. Мета –підтримати задовільний попит. Інструмени– продумана політика цін, контоль витрат на М.

5) Ремаркетинг. Мета – відновити попит, що знизився. Методи: надання товару ринкової новізни, переорієнтація під-ва на нові ринки.

6) Демаркетинг. Мета – зменшити надмірний попит. Програма реалізується через підвищення цін, скорочення або припинення реклами, продаж ліцензій на право в-ва товарів.

7) Протидіючий М. Мета – звести нанівець попит, який суперечить інтересам сус-ва, п-ва припиняють в-во таких товарів, контрольні органи вилучають їх із торговлі , через засоби масової інф-ії кампанії проти споживання товару (алкогольні напої, тютюнові вироби).

47. Сутність та задачі стимулювання збуту.

Стимулювання збуту – комплекс захо-дів, звернутих до споживача, особисто ознайомленого з даним товаром, а також до продавців, посередників комерційних операцій: демонстрація товару, виставки, каталоги, фільми, су­веніри, вікторини, видача купонів тощо.

Об’єктами уваги, як видно з визначення, можуть бути покупці, посередники і торговий персонал фірми. Покуп­ців за-кликають безпосередньо до здійснення купівлі, посередників і продав-в спону-кають до активної і професій-ї вправ-ності заради досягнення найвищого рівня продажу.

Завданням СЗ є прискорення чи поси-лення відповідної реакції ринку за доп. різноманітних засобів активізованого впливу.

До сфери завдань стимул-ня спож-в входить:

1) заохочення до інтенсивних покупок і застосування товару;

2) привернення уваги до товару тих, хто користу-ся ідентич-м тов-м конкурентів.

Стимул-ня посер-в спрямоване на:

1) включення пропонованих фірмою товарів до нового асортименту;

2) підтримку більш потрібного рівня запасів товару;

3) проникнення у нові сегменти ринку;

4) збільшення частки товару порівняно з конкурентами.

Стимул-ня працівників торгівлі спря-моване: на за­охочення їх підтримувати актуальність нового товару, чутливо реа-гувати на зауваження клієнтів, залучати якомога більше відвідувачів, підвищува-ти рівень позасе­зонного продажу.

54. Особливості маркетингу послуг.

Одним із специфічних видів товару є послуга — нематеріальні блага, які одна сторона (продавець) передає іншій (клієнту) без передачі права власності на них. останні десятиріччя позначені зростанням сфери послуг у валовому внутрішньому продукті, що, своєю чергою, обумовлює інтерес до цього виду діяльності.

Усі послуги можна поділити на три класи залежно від того, хто (люди) або що обладнання, устаткування) використовується для надання певної послуги. Перший клас представляють послуги, пов'язані з товарами (гарантійний ремонт, профілактика обладнання). До другого класу відносять послуги, основані на використанні обладнання: автоматизовані (торгові автомати, автоматизовані мийки); основані на використанні порівняно кваліфікованого персоналу (хімчистка);основані на використанні кваліфікованого персоналу (послуги авіа­компаній).

Третій клас представляють послуги, основані на праці людей. їх також можна поділити на три групи: некваліфікована праця (прибирання приміщень), кваліфікована праця (малярні роботи), фахівці (лікарі, адвокати).

Що нематеріальнішою є послуга (міра матеріальності найбільша для послуг, віднесених до першого класу, найменша —для послуг, віднесених до третього класу), то більшою є відмінність маркетингу послуг від маркетингу товарів.

Зазначене зумовлює актуальність наступного запитання: Можна виділити чотири аспекти:

• управління якістю послуг;

• управління продуктивністю послуг;

• управління обслуговуючим персоналом;

• управління диференціацією.