9. Проблема духовності і культури в публіцистиці Шептицького.

Шептицький – ідеал національного та християнського. Сформував УГКЦ націоналістичною, його реформи зміцнили й оздоровили Церкву.

Стаття “Значення національного мистецтва” (1934 р.) – мистецтвово важливе для духовного розвитку людини.

Статтю «З філософії культури» 1935р. Шептицький пише на замовлення Огієнка, що збирався видавати журнал «Наша культура». Шептицький у статті:

• Війна і культура – речі несумісні.

• Справжня культура неможлива без моралі й добра, і головне – без віри в Бога. Тобто, істинна культура ґрунтується на християнській вірі.

Цитата: «світ тепер оцінює національну культуру так високо, що тільки під фірмою нац. к-ри можна здобути місце в світовій к-рі». Процес орієнтації на світову к-ру не можливий без збереження і вироблення національного стилю, національної самобутності. Нам необхідно орієнтуватися на культуру вселенську, бо орієнтація на себе самих сприятиме хуторянству з його гіпертрофованою самозакоханістю.

Твори: Про Російський Католицький Екзархат (1927), Про обрядові справи (1931), Вірність традиції (1931), Праця над з'єднанням Церков (1940), Про обряди (1941), Як будувати Рідну Хату (1941). 

10. Публіцистика Грушевського періоду 1 рос. Революції.

"Українство і питання дня в Росії" (1905):

    "По десятиліттях застою, заведеного нашими «культурниками», тільки останнім часом зачали ся якісь прояви розбудження, якогось руху. Приходиться гірко жалувати так змарнованих часів, тих, пропащих для України генерацій. З потроєною енергією прийдеться нинішній генерації працювати, щоб достроїтися до вимог часу і задач моменту.»

    Грушевський вважав, що революція в Росії 1905-1907 років застала український народ непідготовленим.

    Український рух став культурницьким у той час, коли Желябов, Кибальчич та сотні інших українців пішли на боротьбу за всеросійську революцію.

    Російська революція – питання не лише соціальне, а й національне. Україна й Польща вважали цю революцію можливістю владнати наболілі національні питання.

    Насильство і утиск не можуть бути вічними, вони гинуть від власної гіпертрофії, деморалізації й дезорганізації. Будь-яка імперія, побудована на костях і крові, розвалиться.

    Грушевський критикує львівських діячів і політиків, які вважали боротьбу з Росією безперспективною і зайвою.

    Вважав, що українцям потрібно відмовитися від традиційного культурництва, бо українське питання – це питання політичне. Грушевський закликав зробити все, аби укр. народ став нацією. Цього замість українців не зробить ніхто.

    "Гріхи наші", 1907, ЛНВ

Цитує Куліша: «народе без пуття, без чести, без поваги», пояснює, що ці слова Куліш написав з великої любові, з великого болю за свій народ.

Веде мову про гріхи інтелігенції. Всю відповідальність на ситуацію в державі Грушевський покладає на українську еліту. 

11. Основні ідеї та проблеми публіцистики Бандери. Актуальність.

"З москалями нема спільної мови" 1952 р., «Укр. Самостійник»

Бандера пише про агресивну зовнішню політику СРСР, оскільки союз мав атомну зброю. Американський уряд, що вів з союзом холодну війну, на національні інтереси поневолених СРСР народів не зважав, в них на 1 плані була боротьба з комунізмом.

Бандера виступив проти спроб російської еміграції підпорядкувати собі укр. нац-визвольний рух й укр. еміграцію, а також гостро критикував американську політику.

Пише про те, що Росія у всі часи ніколи не послаблювала своєї імперіалістської політики, жорстоко поневолювала й знищувала підкорені народи.

Бандера вважав, що Україна може створити спільний антибільшовицький фронт з такими чужими силами, які позитивно ставляться до укр. державності й не мають жодних ворожих намірів щодо України. Серед рос. еміграції не було ані таких сил, ані намірів, тож поки в рос. таборі не почнуть позитивно ставитись до укр. визвольного руху та інших поневолених народів, до того часу з москалями не може бути спільної мови.

"Первородний гріх проросійської концепції", «Укр. самостійник»

• роз’яснює й критикує проросійські напрями в американській політиці;

• американська політика – суміш реальних фактів з нереальними мріями;

• «коренем усіх помилок американської політики і планів супроти СРСР є теза, що московська нація, московський імперіалізм і більшовизм – це 3 окремі, а не зрослі явища, що ворогом інших народів є сам більшовизм, і що в боротьбі проти нього можна мати московський нарід за союзника».

"Відкриті карти", 1952, «Укр. самостійник»

• Бандера продовжує дуже гостро критикувати американську політику;

• Звинувачує амер. Політику в лицемірстві, в допомозі більшов. Росії, в завданні шкоди нац-визвольним рухам;

• Бандера декларує принципову, непохитну позицію укр. еміграції, котра висловила своє ставлення до проросійської політики амер. уряду;

• Наголошує на консолідації усіх сил проти СРСР, але враховуючи укр. нац. інтереси, а не потураючи московським імперіалістам;

• «Укр-ці ніколи не перестануть боротися, навіть якщо на зміну більшовикам прийдуть московські імперіалісти, і не залежно від того чи будуть якісь держави допомагати укр-цям чи ні».

"Ідея і людина в ідеологічному русі", 1954, «Шлях перемоги»

• пише про розкол в лавах ОУН, виступи проти Бандери;

• осн. складники кожного ідеологічного руху – ідея і людина;

• пише про високі моральні вимоги до людей, котрі хочуть брати участь у ідеологічній політичній боротьбі. Це не залежить від кольору цього руху – мораль єдина для всіх.

"Хоч які великі жертви – боротьба конечна", 1956, «Шлях перемоги»

    Проблема статті – проблема боротьби і жертовності. Пояснює, чому боротьба повинна тривати, що жертви були б значно більші, якби не було цієї самовідданої боротьби. Є тільки 2 варіанти: піддатися і чекати смерті або ж боротися. Пасивні і слабкі гинуть раніше, кожна свідома жертва сприяє самобутньому існуванню і розвитку укр. нації.

    "З невичерпного джерела", 1957, «Шлях перемоги»

    Невичерпне джерело – це віра в Бога. Ще Костомаров зауважив різницю віри росіян (ритуальність, зовнішній вияв) та українців, в яких переважає внутрішнє переконання.

    «Віра найбільш скріплює сили душі через правдиву і глибоку віру в Бога – Спасителя кожна людина і цілий народ має змогу безупинно черпати з вічно живого джерела стільки сили, скільки їхня душа спроможна прийняти».

    "Україна не буде спільницею Москви", 1957, «Шлях перемоги»

    Ми не повинні бути спільниками тих, хто нас поневолював.