3. Класифікація інновацій

Першу класифікацію інновацій, як і термін «інновація» запровадив австрійський економіст Й.Шумпеттер, який в 1912р. у своїй роботі «Теорія ек.розвитку» вжив словосполучення інновація, маючи на увазі нову якість засобі в-ва,що досягалася шляхом певних поліпшень існуючих засобів

Шумпеттер виділив 5 типів інновацій:

1) В-во невідомого споживачам нового продукту чи продукту з якісно новими властивостями;

2) Впровадження нового засобу в-ва, в основу якого покладено нове наукове відкриття або новий підхід щодо комерційного використання.

3) Освоєння новго ринку збуту певною галуззю промисловості, незалежно від того чи існував цей ринок раніше.

4) Залучення нових джерел сировини і напівфабрикатів, незалежно від того існували ці джерела раніше чи ні.

5) Впровадження нових організаційних форм.

На сучасному етапі відомі різні підходи до класифікації інновацій: класифікація Пригожина (9 ознак), Інєнкової (4 ознаки), Завліна (7озн.). Основними критеріями класифікації інновацій є такі, які враховують комплексність набору класифікаційних ознак, можливість кількісного чи якісного визначення критеріїв, які враховують наук.новихну і практичну цінність ознаки.

Найпоширеніші класифікаційні ознаки:

1. за сферою д-ті п-ва

2. за змістом д-ті (економічні, технологічні)

3. за інтенсивністю інноваційних змін (змінюються від інновацій 0 порядку до 7-го)

4. за рівнем об’єктивного і суб’єктивного сприйняття (абсолютн, відносна, умовна новизна)

5. за причинами виникнення (реактивні, стратегічні інновації)

Кодування інновацій проводиться для спрощення упр-ня інноваційною д-тю; може бути укрупненим (з 1 знаком для ознаки) і детальним (2 і більше). Кодування можливе в рамках країни і в світовому масштабі.

В США найбільше уваги приділяється продуктовим інноваціям, в Яп. – іннов.процесів, в Європі – власні наукові дослідження, направлені на удосконалення продукту за рахунок використання більш ефективних компонентів і матеріалів.

4. Життєвий цикл інновацій

ЖЦІ – це період від зародження ідеї створення новинки і її практичного використання до моменту зняття з в-ва.

За характером ЖЦІ відповідає типовому ЖЦТ і проходить етапи:

1) етап розроблення

2) просування на ринок

3) етап зростання

4) зрілості

5) занепаду

Ці етапи хар-ся різним співвідношенням затрат, пов’язаних із розробленням і виведенням новинки на ринок та доходів від її продажу.

Етап розроблення – включає стадії зародження ідеї, проведення наук-досл і досл-конструкторських робіт розробленн технології. (приб.відсутній)

Етап виведення на ринок – це налагодження технол.процесу, випуск пробної партії, ринкова апробація, формування стратегії збуту. (приб.відсутній)

Етап зростання – це період швидкого сприйняття нового товару ринком і швидкого ↑ прибутку.

Етап зрілості – товар перестає бути новинкою, прибуток стабілізується або ↓. Цим етапом ЖЦІ практично завершується.

Етап занепаду – різкий спад прибутку, зменшення збуту, товар знімають з в-ва.

Тривалість ЖЦІ залежить від внутр.чинників, що обумовлюють здатність фірми-інноватора прискорити процес перетворення ідеї на матеріалізований продукт. ЖЦІ включає час її перебування в межах фірми-інноватора та час поза її межами, коли інновація використовується іншими.

Слід розрізняти ЖЦІ в окремо взятій орг.-ї, у галузі до якої належить під-во-інноватор або у економіці загалом (стосується технологічних інновацій).

Продовження ЖЦІ є доцільним лише стосовно тих стадій, які передбачають її пром.використання чи споживання, а термін впровадження інновації повинен скорочуватися.