12. Вітальне, аксіологічне та рефлективне «я»

Структуру людського Я, запропонував П єр де Шарден, який розглядав людину в контексті психічної еволюції. Виокремлюється 3 елементи: 1. Вітальне або Еговіт(життєве, природне, органічне Я); 2. Аксіологічне або ЕГОакс(цілісне Я); 3. Рефлексивне або ЕгоРефл.

Вітальне Я спирається на органічні потреби (певного оточення, продовження роду). Поєднує людину з іншими біологічними істотами.

АксіологічнеЯ, спирається на соціальні та пізнавальні потреби и систему цінностей. Система цінностей має компоненти: 1. Особистісний сенс життя(програма дії осоьистості) 2. Ідеал, зразки на які орієнтується особистість 3. Обов язки (перед ким-небудь або чим-небудь). 4. Концепція свободи 5. концепція душі 6. Концепція безсмертя(як людина уявляє продовження свого життя).

Рефлексивне Я(відзеркалювати) реалізується в комунікації. В комунікації порівняння ціннісних систем допомагая уточнювати власний простір.

13. Життєвий світ та життєва позиція особистості. Екзистенціальний вибір.

Уперше починає вивчення повсякденного життя людей, їх побуту німецький філософ Едмунд Гуссерль. І він вводить поняття життєвий світ. Поняття життєвий світ — сукупність усіх можливих або дійсних обріїв досвіду людського життя. Єдино реальний, даний у відчуттях, життєвий світ протиставляється світу природничо-наукових і математичних абстракцій. Життєвий світ — сукупність досвіду повсякденного життя, що включає сприйняття природних об'єктів і людських істот, матеріальних і символічних плодів людської діяльності. 

Суспільне середовище, потреби, інтереси, цінності, соціальні норми, а також певним чином спрямовані емоції зумовлюють формування та існування життєвої позиції особистості. Життєва позиція особистості включає в себе її орієнтацію у навколишньому світі, у навколишньому середовищі, у тому числі ціннісну орієнтацію, її ставлення до інших людей, установку і готовність до здійснення певних дій, форми і способи цього здійснення. Процес формування життєвої позиції особистості включає в себе великий комплекс об'єктивних і суб'єктивних умов та процесів, серед яких — засвоєння особистістю певного світогляду, різноманітних знань, вироблення переконань, соціальних і професійних навичок, розвиток міжособових відносин, прилучення її до трудової та громадсько-політичної діяльності.

Наукової класифікації життєвих позицій у філософській літературі поки що немає. Але в окремих дослідженнях згадуються: активна — пасивна, критична — некритична, істинна — хибна т. ін. Все це різновиди життєвої позиції особистості. Можуть мати місце різні поєднання тих чи інших життєвих позицій.

Екзистенціалізм або філософія існування, - одне з найбільших напрямків філософії 20 ст. Зазвичай розрізняють релігійний (К. Ясперс, Г. Марсель, М. Бердяєв та ін), і атеїстичний (М. Хайдеггер, Ж.-П. Сартр, А. Камю та ін) екзистенціалізм. Такий розподіл дуже умовно, бо для багатьох представників нерелігійною екзистенціалізму твердження, що Бог помер, пов'язане з визнанням неможливості і абсурдності життя людей без Бога.  Центральні питання екзистенціалізму - існування людини, сенс її життя і долі у світі - надзвичайно співзвучні кожному, замислюється над своїм буттям, людині. Центральним поняттям навчання є экзистенція — людське існування як нерозчленована цілісність об'єкта і суб'єкта. Осягаючи себе як экзистенцію, особистість знаходить волю, що є вибір самої себе, своєї сутності. Вибір волі накладає на індивіда відповідальність за все, що проісходить у світі. По екзистенціалізму, людина - це тимчасова, кінцева істота, призначена до смерті. Екзистенціалісти вважають, що людина не повинна тікати від свідомості своєї смертності, а тому високо цінувати всі те, що нагадує індивідові про суєтність його практичних починань. Цей мотив яскраво виражений у екзистенціалистському навчанні про "прикордонні ситуації" - граничних життєвих обставинах, у яких постійно попадає людська особистість. Прикордонні ситуації ставлять людину перед необхідністю вибору. Людина постійно повинна вибирати ту або іншу форму свого поводження, орієнтуватися на ті або інші цінності й ідеали. Для релігійного екзистенціалізму головний момент вибору "за" або "проти" Бога. "За" - виходить, шлях віри, любові, смиренності. У результаті людини чекає нескінченне блаженство. "Проти" - означає зречення від Бога, чревате божественною карою. У атеїстичного різновиду екзистенціалізму головний момент вибору зв'язаний з формою самореалізації особистості. Це самореалізація визначається фактом випадковості людського буття, його занедбаністю в цей світ. Занедбаність означає, що людина ніким не створений, не створений. Він з'являється у світі з волі случаючи, і йому не на що обпертися.