5 Онтологія Проблема буття в філософіі. Мегасвіт Макросвіт та Мікросвіт

Вчення про буття низивається Онтологією

Проблема буття — одна з перших проблем, яка намагалась розв'язати філософія. Поняття «буття» дуже часто фігурує в нашій мові. Бо кожне речення можна, як це і робить логіка, звести до форми S є (не є) Р. Деякі речення, наприклад, «Троянда є червона», «Василь не є мільйонер» безпосередньо відповідають цій формі, інші, скажімо, «Дерево росте біля будинку» можна звести до неї («Дерево є таким, що росте біля будинку»). Зв'язка «є» означає «має буття». На цій підставі можна зробити висновок: все, про що ми ведемо

мову, ми підводимо під буття або небуття, надаємо йому статус буття чи небуття. Філософія, на відміну

від буденної свідомості, порушує проблему буття свідомо, намагається з'ясувати смисл, який людська культура вкладає в це поняття.

6Матерія рух час простір

З точки зору філософії, матерія не виникає і не зникає. Вона існує вічно. Матерія не може перетворюватися в ніщо. Які б зміни у світі не відбувалися кількість і якість матерії залишаються стабільними. Цей процесс детермінується об'єктивними законами природи. Так, із закону збереження маси і енергії випливає, що: які б зміни у природі не відбувалися, загальний баланс субстанціональної матерії залишається я незмінним (субстанція — це те, з чого складається світ).

Рух — суперечливе явище. Щось рухається лише тоді, коли воно знаходиться в данному місці і одночасно в ньому не знаходиться. По суті, рух — це сама існуюча суперечність (Гегель). Рух не лише переміщення, котре можна спостерігати візуально, а й внутрішня, невидима зміна

Простір - є форма буття матерії, що характеризує її протяжність, структурність, співіснування і взаємодію елементів у всіх матеріальних системах. Загальне розуміння простору формується у людини в емпіричному досвіді при характеристиці матеріального об'єкту або множини таких об'єктів, що займають різне положення в просторі.

Час - є форма буття матерії, що виражає тривалість ЇЇ існування, послідовність зміни станів у змінюванні

і розвитку всіх матеріальних систем. У природно-науковій літературі поняття час нерідко вживається як синонім поняття тривалість. На це звертав увагу англійський фізик і філософ Ісаак Ньютон. Поняття час виникає з порівняння різних станів одного і того ж об'єкту, який змінює свої властивості.

7.Гносеологія проблема пізнання в філософііСуб єкт та об єкт пізнання Ірраціональне та раціональне пізнання Інтуїція

Гносеологія— теорія пізнання, розділ філософії. Термін «гносеологія» був уведений і активно застосовувався у німецькій філософії XVIII ст. У гнессеологіі вивчаються проблеми природи пізнання і його можливостей, відношення знання до реальності, досліджуються загальні передумови пізнання, виявляються умови його достовірності та істинності. На відміну від психології, фізіології вищої нервової діяльності та інших наук, гносеологія, як філософська дисципліна аналізує не індивідуальні механізми, які функціонують в психіці, що дозволяють тому або іншому суб'єкту дійти певного пізнавального результату, а загальні підстави, які дають можливість розглядати цей результат як знання, що виражає реальний, дійсний стан речей.

Два основні напрями в теорії пізнання — матеріалізм та ідеалізм.

Суб'єктом пізнання є не ізольований індивід, а людина як суспільна, конкретно-історична істота

(колектив, суспільство, людство), яка опанувала вироблені форми пізнавальної діяльності, ( мову, категорії та ін.). Об'єктом пізнання є незалежна від людини дійсність, яка дається пізнанню не у формі споглядання первозданної природи, а у формі практичної взаємодії з олюдненими й олюднюваними фрагментами природи, на які спрямовується діяльність людини.Об'єктом пізнання може бути й сама людина та її суб'єктивний світ.

Відображення людиною об'єктивної реальності в процесі пізнання — це активний, творчий процес її відтворення у свідомості людини. Без нього зникає об'єктивний зміст наших відчуттів, сприйняттів, думок і ми неминуче приходимо до суб'єктивного ідеалізму.

Суб'єкт і об'єкт становлять єдність протилежностей пізнавального процесу. Вирішення суперечностей,які постійно виникають між суб'єктом і об'єктом, відбувається завдяки практичним змінам об'єкта суб'єктом, за допомогою підпорядкування його свідомій волі людини (суспільства, людства).

У процесі цієї взаємодії змінюються цілі суб'єкта, котрі визначають його волю, і виникають нові й нові суперечності Знання людини спочатку існує у вигляді певних образів свідомості. Але ці образи неоднакові по

характеру свого формування і по способах руху, мають свою специфіку. І отже виникає питання про те, як складається структура знання.У філософських системах Нового часу виділялися дві форми знання : чуттєве і раціональне (і відповідно до їх філософські напрями, що віддають пріоритет одному , або іншому - емпіризм і раціоналізм. Ці форми знання часто розглядалися як два послідовні етапи його формування.

В истории философии понятие Интуиции включало разное содержание. Интуиция понималась как форма непосредственного интеллектуального знания или созерцания (интеллектуальная Интуиция). Так, Платон утверждал, что созерцание идей (прообразов вещей чувственного мира) есть вид непосредственного знания, которое приходит как Интуиция понималась и как инстинкт, непосредственно, без предварительного научения определяющий формы поведения организма (А. Бергсон), и как скрытый,бессознательный первопринцип творчества (З. Фрейд). Интуиции бывает достаточно для усмотрения истины, но её недостаточно, чтобы убедить в этой истине других и самого себя. Для этого необходимо доказательство.