- •1 Філософія:сутність та функціональне призначення. Місце філософіі в індивідуальній та суспільній Свідомості.
- •2 Основні проблеми філософії. Структура філософського знання
- •3 Міфологічний та філософський світогляд.Релегійний та Філософський світогляд
- •4 Основне питання філософіі Ідеалізм ,Матеріалізм,Монізм Дуалізм Плюралізм
- •5 Онтологія Проблема буття в філософіі. Мегасвіт Макросвіт та Мікросвіт
- •6Матерія рух час простір
- •7.Гносеологія проблема пізнання в філософііСуб єкт та об єкт пізнання Ірраціональне та раціональне пізнання Інтуїція
- •8 Поняття, основні характеристики істини
- •9 Наука . Специфіка та роль наукового пізнання Структура наукового знання
- •10Діалектика Основні закони та категорії
- •11Філософська антропологія:проблема людини в філософії. Індивід. Людина. Індивідуальність
- •12. Вітальне, аксіологічне та рефлективне «я»
- •13. Життєвий світ та життєва позиція особистості. Екзистенціальний вибір.
- •14 Свобода як фундаментальна цінність особистості
- •15Любов як фундаментальна цінність особистості
- •16 Сенс життя як особистісний феномен
- •17Смерть та безсмертя.Душа:доля та карма
- •18 Соціальна філософія:проблема суспільства в філософіі. Людина та суспільство
- •19Філософія історіі.Лінійні циклічн і хвильові моделі історіі
- •21. Философия культуры. Культура: понятие, структура, функции. Культура. Антикультура.
- •22. Проблема Восток — Запад.Славянский мир.
- •23. Восточный путь. Буддийское восприятие мира. Идея страдания. Идея кармы.
- •24. Западный путь. Античное и христианское начала. Идея личности. Идея свободы.
- •25. Глобальные проблемы современности: особенности и пути их решения.
- •26. Философия Древнего Востока. Особенности индийской и китайской философии.
- •27. Древнегреческая философия. Ранняя классика. Милетская школа (Фалес, Анаксимен, Анаксимандр). Гераклит.Пифагорийский союз (Пифагор). Элейская школа (Парменид, Зенон
- •28. Древнегреческая философия. Зрелая классика. Протагор. Сократ.
- •29. Древнегреческая философия. Зрелая классика. Платон. Аристотель.
- •30. Эллинизм. Эллинистично-римская философия: скептицизм (Пиррон), стоицизм (Зенон из Китиона, Луций Анней Сенека), эпикуризм (Эпикур),неоплатонизм (Плотин).
- •31. Феномен средневековой философии. Христианство как мировоззренческое основание средневековой философии. Теоцентризм.
- •32. Патристика. Аврелий Августин. Псевдо-Дионисий Ареопагит.
- •33.Схоластика: комплекс проблем. Проблема універсалій. Номинализм и реализм. Фома Аквинский. У. Оккам. П. Абеляр.
- •34. Бог и природа в философии Возрождения. Пантеизм. Коперник. Д.Бруно. Г. Галилей. Кузанский.
- •35. Человек и общество в философии Возрождения. Антропоцентризм. Гуманизм. Данте Алигъери. Леонардо да Винчи. Томас Мор. Н. Макиавели. М. Лютер.
- •36. Философия Нового времени: гносеологизм, деизм, механицизм. Противостояние эмпиризма
- •37. Вопрос о субстанции. Монизм (спиноза). Дуализм (декарт). Плюрализм (ляйбниц).
- •38. Социально-политические концепции Локка и Гоббса.
- •39. Основные идеи Просвещения. Вольтер. Жан Жак Руссо. Шарль Луи. Монтескъе.
- •40. Немецкая классическая философия. Кант: границы ума и свободы. Абсолютный идеализм Гегеля.
- •41. Марксизм: человек, общество, история.
- •49. Экзистенциали́зм,
3 Міфологічний та філософський світогляд.Релегійний та Філософський світогляд
Для міфологічного світогляду характерним є, по-перше, усвідомлення роду як колективної особи, переконаної
у наявності спільного предка – тотема. За умов тогочасного суспільства тотемні вірування виявились надзвичайно практичними, через те, що цементували індивідів у родову цілісність, а отже, були життєвою силою. Власне в цьому і полягає головне призначення світогляду взагалі. По-друге, міфологічний
світогляд значною мірою обернений у минуле, адже тотемний предок був, до того ж був як ідеал діяльності. У цьому секрет міфологічного розуміння історичного часу. Формально майбутнє начебто обернене у минуле, але насправді ретроспективний ідеал є те належне та жадане, до чого прагне родова община. Але все ж
таки людське життя поки що не поділене чітко на теперішнє і майбутнє. І ця обставина допомагає зрозуміти силу традиції, а як наслідок – панування циклічної моделі історичного часу.
Релігія
Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства,а тому і більш дослідженою. Чітко розділяється суб'єкт і об'єкт. Долається характерна для міфу неподільність людини і природи. Закладаються основи специфічні для філос. Релігія відкриває світ ідеальних сутностей -пріоритет духовного над тілесним Зв'язок з Богом через культ та релігійну організацію(церкву) є критерієм наявності реліг. світогл. та належ, до певної
релігійної конфесії. Практичність релігійного світогляду – віра без справ мертва - віра в Бога, надприродний світ надає ентузіазм, життєву енергію, яка надає розумінню світа життєвого характеру.
Релігію творить народ - він об'єкт і суб'єкт реліг творчості, яка у історі ї виступала джерелом потужних суспільних зрушень. У релігії поряд із світовідчуттям добре розвинуте світорозуміння - є релігійна ідея, яка
добре обґрунтовується теологами. Для релігії головне обгрунтуванн я досягнення єдності з Богом, як втіленням святості та абсол. цінності.
4 Основне питання філософіі Ідеалізм ,Матеріалізм,Монізм Дуалізм Плюралізм
Чи можна пізнати світ?
Основне питання філософії має різне вирішення:матеріалістичне,ідеалістичне,моністичне, дуалістичне, плюралістичне.
Потрібно зазначити, що в рамках основного питання філософії по-різному вирішується і питання, що саме розуміти під матеріалістичним, а що під ідеалістичним
Матеріаліазм — один з основних напрямків філософії.
Популярніше термін також вживається для означення світських поглядів та поведінки. Це філософський напрям, який у вирішенні основного питання філософії стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне - вторинним.
Ідеалізм — протилежний матеріалізму напрям філософії, вихідним принципом якого є твердження, що в основі речей і явищ об'єктивної дійсності лежить не матеріальне, а ідеальне, духовне начало: світовий розум, ідея, відчуття і т. ін. При вирішенні основного питання філософії — про відношення мислення до буття — ідеалізм виходить з визнання первинності свідомості, духу і вторинності природи, матерії.
Монізм — теорія, згідно з якою різні типи буття або субстанції, що здаються різними, врешті зводяться до
єдиного джерела. Для розуму, що не рефлектує, у світі існує практично нескінченне число типів субстанції: камінь, дерево, скло, сіль, цукор здаються глибоко та очевидно різними речовинами.
Дуалізм — доктрина, яка твердить, що фізичні предмети є незалежними у своєму існуванні і природі від розумового акту пізнання і знання. Дуалізм теж вважає, що існує різниця між "ментальними" (розумовими) та " реальними" предметами і подіями, так що останні існують незалежно від того чи вони є пізнаними чи непізнаними спостерігачем.
Плюралізм — філософське вчення, згідно з яким існує кілька незалежних начал буття чи основ знання;
характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадських організаціях. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у суспільстві.