Завдання №11

Питання№1 Етичні основи християнської правосвідомості.

Відповідь:

Ісус Христос у своїх притчах і проповідях, переданих євангелістами, сформулював найважливіші принципи і вимоги свого етичного вчення.

Він не заперечував моральний досвід Старого Завіту і вимагав неухильного виконання Мойсеєвого права: "Не подумайте, що я прийшов скасувати закон або пророків" (Матф. 5.17.).

Але Мойсеєве право містило в собі для Христа усього лише етичну "програму-мінімум". Це була система заборон і поведінок, що лише ставили перепони на шляху до пороків і злочинів, але не давали людині моральних сил для перемоги над злом у середині себе і зовні.

Не заперечуючи заповідей Тори, а лише відштовхуючись від них, Христос поставив перед людьми нові етичні надзадачі. Він часто починає словами: "Сказано древніми", а потім продовжує: "а Я говорю вам...". А потім йдуть моральні вимоги.

Так, заповідь "Не вбий" Христос доповнює вимогою, що забороняє покушатися не тільки на життя, а й на гідність людини: "Хто скаже брату своєму "пуста голова", підлягає суду".

До заповідей "Не прелюбодійствуй" і "Не кради" додається нова: "Якщо праве око спокушає тебе, то вирви його...".

Відштовхуючись від традиційної сентенції "Люби ближнього свого і ненавидь ворога твого", Христос формулює принципово нову моральну імперативу, що руйнує всю систему звичних уявлень – "Любіть ворогів ваших".

Стародавньому таліону "око за око, зуб за зуб" Христос протиставляє "зносити зло, не противитися йому, виявити терпіння і смиренність". "Не протився злому. Але хто вдарить тебе в праву щоку твою, поверни до нього ліву". Це означає: будь вище зла.

Христос закликає: "Не судіть, та неосудні будете". "Хто принижує себе, той підніметься, а хто підносить себе, той принижений буде".

Нові моральні вимоги набагато складніші старих Мойсеєвих.

Найважливіші із заповідей Христа зосереджені в його Нагорній проповіді. У ній він говорить про перешкоди на шляху до любові та добра. Одна із них – тяга до багатства.

У проповіді мова йде також про схильність людей судити ближніх.

Нагорна проповідь формулює ідеал моральної поведінки.

Християнство запропонувало нову шкалу соціально-етичних цінностей: любові, всепрощення, непротивлення злу.

Найвище у Євангелії – це уміння прощати ближньому його злочини і гріхи. Христос не заперечує ідею суду. Для нього суд – це насамперед суд Божий як суд власної совісті.

Питання№2 Свобода та її види.

Відповідь:

Свобода. Під свободою слід розуміти не можливість робити все, що хочу, а можливість робити свідомий вибір і здійснювати на його основі ті чи інші дії або вчинки. Подібно до того, як людина у своєму розвитку проходить три основні іпостасі – вітальну, соціальну і духовну, так і свобода може бути розглянута у цьому ракурсі.

• Вітальна свобода. За Павловим, це природний "рефлекс свободи" і означає здатність переміщуватися, долати перешкоди і т.п. В основі вітальної свободи лежить інстинктивне прагнення до виживання і продовження роду, або воля до життя. Вітальна свобода споконвічно дана живій істоті з метою допомогти їй вижити;

• Соціальна свобода властива тільки індивідам, які живуть у суспільстві. Вона являє собою можливість задоволення своїх соціальних потреб. Суб'єктивною основою соціальної свободи є також воля, але це вже не воля до життя, а воля до самоствердження: влади, успіху, багатства. Соціальна свобода нормативна, оскільки вона передбачає наявність морально-правових обмежень, що регулюють її прояви в рамках існуючих у державі вимог. Людина, щоб бути вільною, повинна знати ці вимоги, рахуватися з ними. Соціум дає стільки свободи, скільки вважає за потрібне;

• Духовна свобода – це можливість людини жити, рухатися у просторі і часі світової культури, у світі пізнавальних, художніх, моральних, естетичних цінностей. В основі цього різновиду свободи лежить воля до духовного удосконалення. Духовна свобода наднормативна, тобто передбачає необмежену перспективу для духовного розвитку.

Власність. Право володіння речами настільки ж природне, як і право їсти, пити, дихати. Але людина має право привласнити собі ті природні предмети, які ще не встигли стати нічиєю власністю. Будь-яка спроба порушити принцип першоволодіння чревата відкритими зіткненнями соціальних суб'єктів. Право власності містить у собі 3 компоненти:

• право придбання;

• право користування;

• право відчуження.