Завдання №9

Питання№1 Стародавні правові цивілізації.

Відповідь:

Цивілізація правова означає, що право у цивілізованому суспільстві охоплює весь простір цивілізованого існування людей. Без права не може бути цивілізації.

Право виступає як механізм цивілізованих відносин між соціальними суб'єктами, які керуються нормами права. Право встановлює своєрідну демаркаційну лінію, що відокремлює цивілізованість від нецивілізованості, волю від сваволі, належне від неприпустимого.

Що стосується історії розвитку правових цивілізацій, то найдавнішими з них є: греко-римська, конфуціанська, мусульманська.

Давньогрецька правова цивілізація. Вона виникла в "Осьовий час" (VIII – II ст. до н.е.). Людство здійснило великий прорив до нових культурних рубежів, створило нові ідеї і образи, релігійні філософські системи, які стали підґрунтям для духовного розвитку наступних 2-х тисячоліть.

Древні греки являють світові небувале за яскравістю сузір'я геніїв –Платон, Аристотель, Сократ.

"Осьовий час" став епохою історичної появи особистості, виділення індивідуального "Я" з колективного "МИ". Це час зародження грецької демократії, де кожен громадянин мав право голосу, панував принцип формальної рівності. Почалася кодифікація права. З ініціативи Солона (639 – 599 р.р. до н.е.) афінське право було приведено в систему...

Римська правова цивілізація продовжувала правові традиції грецької цивілізації. Великий вклад в її розвиток вніс Цицерон, Сенека, школа юристів. У їх трактуванні держава – це публічно-правова спільність. Їх зусилля були направлені насамперед на зміцнення Римської держави. Значне досягнення – створення самостійної науки "юриспруденції", загальної теорії держави і права, співвідношення природного і позитивного права.

Конфуціанська правова система (Китай). Конфуцій (551 – 479 р.р. до н.е.). Сутність його вчення – це проблеми людини, її розумових і моральних якостей – поважне ставлення до патріархальних традицій, древніх моральних принципів і норм родового права.

Питання №2 Право і релігія.

Відповідь:

Не потребує доказування вплив релігії не тільки на всі сторони поведінки і життя окремої людини, а на суспільство в цілому. Людина не може цього усвідомлювати.

Будучи найбільш догматичною ідеологією, релігія поступово все більше впливала і стала основним компонентом духовного життя людини. Римська імперія протягом трьох століть мечем і кров'ю боролася з християнством, але так і не перемогла. Християнство стало поступово державною релігією. Безумовно, християнська релігія суттєво вплинула і на формування права у цій державі.

У епоху Середньовіччя вплив релігії на формування права був особливо значним (хрестові походи).

В ісламських державах (Афганістан, Пакистан, Саудівська Аравія) сьогодні ісламська релігія і право фактично співпадають. В їх основі лежить Коран. Релігія в цих країнах в значній мірі визначає не тільки право, а й всю державну політику.

Що стосується впливу релігії на право, то між ними існують певні взаємовідносини, з'ясуванням яких займається філософія права насамперед з таких питань:

1. Чи є спільні духовні джерела у релігії і права?

2. Чи можливе право як релігійна настанова?

3. Чи можлива релігія як правова настанова?

4. Які наслідки взаємодії релігії та права в умовах релігійного плюралізму?

5. Чи можливі колізії між релігією та правом, і як вони вирішуються? (Армія).

6. Чи можливе використання релігії як засобу вирішення державно-правових проблем?

7. Який вплив чинять на релігію держава і право? (СРСР).

Вирішення цих питань має практичне значення для формування законодавства про свободу совісті і віросповідання, для правоохоронних органів та для філософії права в цілому.

Чим же відрізняються правові і релігійні норми, що між ними спільного?

Що стосується релігійних форм, то їх влада не в санкціях, а обмежена сферою духу, санкція лише одна – анафема.

Важливе значення має тлумачення проблеми перетворення релігії, як первісної форми духу, в право. За певних умов релігія може перетворитися в право (мусульманське право). Релігійні вимоги безпосередньо перетворюються на правові за допомогою примусу.

Власне не було жодної системи давнього писаного права, яка б не мала окремих норм, що виникли на основі релігійних приписів.