Завдання №12

Питання №1 Філософсько-правові концепції стародавнього Китаю.

Відповідь:

Найбільш помітний внесок в розвиток державно-правових поглядів в Стародавньому Китаї зробили школи даосизму, конфуціанства і легізму.

Засновником даосизму вважається Лао-цзи (VI-V ст. до н.е.), хранитель придворного архіву Чжоуських імператорів, який виклав свою морально-правову концепцію в трактаті з п’яти тисяч слів “Дао де цзін” (“Книзі про шлях до благодаті”).

Означена система державно-правових поглядів за змістом наближалася до уявлень буддизму про ці суспільні феномени. Її прихильники обстоювали ідею, що всесвіт, а також суспільство і держава з її атрибутами, розвиваються відповідно до вічного закону “Дао”, який визначає конкретні закони неба, природи й суспільства. За суттю “Дао” є уособленням справедливості, всебічного порядку й доброзичливості. Якщо відносини в державі будуються згідно з приписами “Дао”, там панують справедливість і порядок, а значить – добробут і щасливе життя; якщо ж ці приписи не виконуються, то в суспільстві виникають нерівність, насилля та інші вади.

В умовах розпаду родових структур в Стародавньому Китаї сформувалось вчення школи Конфуція (Кун-цзи) (541-479 до н.е.), що увібрало в себе багато уявлень про державу і право тогочасного суспільства. У книзі Конфуція “Лунь юй” (“Бесіди і міркування”), записаній з його слів учнями, проповідувалась необхідність збереження вічного та незмінного порядку, закладеної попередніми поколіннями жорсткої соціальної ієрархії, здійснення управління за умови дотримання ритуалів, обрядів, етичних та моральних норм.

Роблячи спробу з'ясувати сутність цих суспільних феноменів, прибічники означеної концепції порівнювали державу з великою сім'єю, де влада імператора розглядалася як влада голови сімейства.

Легісти ж відкидали морально-правову доктрину конфуціанства. Навпаки, стверджував, що моральні норми, патріархальні традиції і звичаї не можуть здійснювати ефективне соціальне регулювання, оскільки відносини значно ускладнились, до того ж збільшилась кількість злочинів.

Головним принципом встановлення порядку, повинен бути принцип сили.

Держава за своїм змістом і призначенням повинна бути органом насилля, а її головною метою – цілісність і єдність. Любов до ближнього повинна бути витіснена любов’ю до держави.

Задля встановлення в суспільстві порядку держава повинна суворо карати порушників, більше карати ніж заохочувати. Покарання, породжують силу, сила породжує могутність, могутність породжує величність, а величність веде до доброчинності.

Питання№2 Правова держава історія і сучасність.

Відповідь:

Правова держава як певна філософсько-правова теорія і відповідна практика організації політичної влади і забезпечення прав і свобод людини є одним із великих досягнень людства і цивілізацій. Україна як ціль констатувала цей факт у своїй конституції.

Становлення теорії і практики правової держави має свою довгу історію.

Сам термін "правова держава" сформувався в німецькій юридичній літературі у першій третині ХІХ ст. (в роботах К. Велькера, Р. Моля).

В англомовній літературі цей термін не використовується, його еквівалент – "правління права". Ланцюг ідей правової держави з'явився у період переходу від федералізму до капіталізму, в період становлення нового світського юридичного світорозуміння, утвердження ідей гуманізму, принципів свободи і рівності людей (Велика Французька буржуазна революція, Американська революція). Саме тоді з'явилися праці Д. Локка, Ш. Монтеск'є (поділ влади), Адамса, Канта, Джефферсона, Гегеля. Великий вплив на них зробили Давня Греція та Рим, античний досвід демократії, республіканізму. У цей період особливо досліджувалися питання політичних відношень, насамперед, справедливість устрою, влади і її законів, розумний розподіл повноважень між органами влади, правильні і неправильні форми правління і т.п. Право при підтримці держави стає владною силою (закон Хаммураппі).

У своєму проекті ідеальної держави Платон говорить про розподіл праці між трьома станами: філософами, охоронцями та ремісниками. Це вплинуло на теорію розподілу влади в Новий час (Монтеск'є). У Платона філософи – це правителі. Разом з тим Платонівське вчення в цілому обґрунтовує вчення про "державу законності", про панування законів, які жорстоко регламентують всі сторони життя людини.

Ідеї античних авторів суттєво вплинули на теорію Монтеск'є, вчення якого про розподіл влади відіграло велику роль у становленні концепції правової держави.

Історія розвитку філософсько-правової думки в цілому свідчить про те, що для правової держави необхідне не тільки панування права і правових законів, але й належна правова організація самої системи державної влади, чітке визначення компетенції державних органів, способів формування форм діяльності.

Отже, правовою є така держава, у якій система права надійно захищає громадян, їхнє життя, свободу, власність і особисту гідність від сваволі влади. Чим ефективніший такий захист, тим вищий ступінь цивілізованості правової держави.