Завдання №10

Питання №1 Поняття та функції громадського суспільства.

Відповідь:

Громадянське суспільство являє собою складну, багатомірну, самоорганізовану систему соціальних відносин, що складаються між людьми, де кожний виступає не як підданий держави, а як приватна особа, яка має свої особисті цілі і має можливість їх реалізації.

У формально структурному аспекті громадянське суспільство представляє сукупність добровільних об'єднань, союзів, організацій, що дозволяють індивідам спілкуватися на ґрунті практично-духовних інтересів. Особливу роль відіграють органи місцевого самоврядування.

Функції громадянського суспільства.

1. Ауторегулятивна функція. Певна частка владно-управлінських функцій держави переходить до самоврядних асоціацій громадян. Соціальні ініціативи йдуть знизу і реалізуються.

2. Гомеостатична функція. Громадянське суспільство виступає в якості рівновеликої противаги державі, що дозволяє підтримувати соціальну систему в стані динамічної рівноваги. Для нього характерні переговори, консультації, угоди, але й протести.

Держава виконує батьківську функцію. Громадянське суспільство – материнську функцію, тому вони в союзі.

3. Правозахисна функція. Таке суспільство виступає гарантом прав і свобод особи. Воно захищає громадянина від диктату і сваволі, природне право людини, від тотального контролю держави. Широкі дискусії у суспільстві навколо найбільш важливих соціальних і політичних проблем, референдуми, круглі столи.

4. Інтегративна (консолідуюча) функція. Культивує органічну солідарність, на відміну від державної механічної. Заохочує кооперацію, об'єднання на ґрунті спільних інтересів.

5. Культуротворча функція. Зусиллями громадянського суспільства формується духовна атмосфера у суспільстві. Художники, філософи, поети виростають не в коридорах влади, а в громадянському суспільстві, в його союзах, об'єднаннях. Громадянське суспільство активно формує правосвідомість особистостей, його культуру.

6. Субліматична функція. За З. Фрейдом, поняття "сублімації" означає трансформацію життєтворчої енергії людини у соціокультурну енергію творчої діяльності. Вона дозволяє людині направляти надлишок своєї енергії у легітимне русло цивілізованого спілкування. Вона не дозволяє такій надлишковій енергії накопичуватися до критичного рівня і трансформуватися у деструктивну силу. Це особливо стосується молоді.

Питання №2 Поняття правової онтології.

Відповідь:

ОНТОЛОГІЯ ПРАВА – філософське вчення про суще, про буття в цілому і про місце правової реальності в соціальному і світовому порядку. Основними поняттями онтології є категорії буття і небуття, які охоплюють космос, природу, соціум, людину з усією різноманітністю форм їх існування.

Буття являє собою загальну властивість усіх речей, у тому числі правових реалій. Поняття буття фіксує цю їхню властивість як фундаментальну ознаку, не стосуючись особливих якостей.

Бути в бутті для правової реалії означає:

1. просто існувати, перебувати окремо від усього іншого;

2. існувати поряд з усім іншим;

3. існувати у взаємодії з іншими реаліями;

4. існувати в єдності з світовим цілим.

Бути (існувати) не в спокої, а в динаміці змін. З різноманіття окремих явищ складається гармонія єдиного світопорядку, з окремих правових феноменів – єдина правова реальність, де буття і небуття переходять одне в одне. Універсальною онтологічною основою різноманітних форм сущого і правової реальності є також взаємодія протилежних начал, або протиріч. Існує багато соціально-правових протиріч, які виникають і вирішуються аби знову виникнути. Логіка цих виникнень та руйнувань і є онтологією права, внутрішнім пульсом її буття.