Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metodichka_sam_Yekonomika.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
07.12.2018
Размер:
589.82 Кб
Скачать

Основні фонди поділяються на основні виробничі та основні невиробничі

ОФ

ОВФ ОНВФ

Х

  1. Функціонують в сфері відтворення робочої сили.

  2. В процесі експлуатації зношуються, але не переносять своєї вартості на продукцію.

  3. Не приймають участь в виробничому процесі.

  4. Утримання, ремонт здійснюється за рахунок прибутку.

арактеристика

  1. Функціонують в сфері матеріального виробництва.

  2. В процесі експлуатації зношуються та переносять свою вартість на продукцію.

  3. Неодноразово приймають участь в виробничому процесі.

  4. Постійно оновлюються за рахунок капітальних вкладень.

Класифікація ОВФ

  1. Будівлі (виробничо-технічні, службові). Наприклад, майстерні...

  2. Споруди (інженерно-будівельні, обслуговуючі об’єкти).

  3. Передаточні пристрої (тепло-енерго, каналізаційні мережі).

  4. Машини та обладнання (верстати, парова машина).

  5. Вимірювальні та регулюючі прилади (лабораторне обладнання) - мікроскоп..

  6. Обчислювальна техніка - комп’ютер, калькулятор...

  7. Транспортні засоби (внутрішнього та зовнішнього сполучення).

  8. Виробничий та господарський інвентар (холодильник, пилосос, кофеварка) > 500 грн.

  9. Інструменти та пристрої.

  10. Внутрішньо-під’їздні шляхи.

  11. Інші засоби.

Крім того поділяються на ОФ активної та пасивної частини. До активної частини належать: ОФ, які приймають участь у виготовленні продукції безпосередньо. До пасивної частини належать: ОФ, які забезпечують нормальне функціонування активної.

Наприклад: швейне виробництво - активна частина - передаточні пристрої, електромережа, машинка, праска, комп’ютер; пасивна частина - будівлі, споруди.

Розрізняють наступні види оцінок ОФ:

1) балансова (первісна) вартість - визначається як сума вартості покупки (Впок) + вартості транспортування (Втр) + вартості установки та монтажу з врахуванням заробітної плати (Вмон)

  1. відтворена (комерційна) вартість (ОФВ) - це вартість відтворення об’єкта у сучасних умовах

3) залишкова вартість (ОФзал) - вартість первісна, зменшена на розмір зношення.

х - процент зноса.

В процесі експлуатації ОВФ зношуються - ЗНОС - це втрата споживчої вартості товару в процесі експлуатації

Фізичний знос - поступова втрата ОФ своєї первісної вартості, яка викликана використанням, а також під впливом зовнішнього середовища. Він залежить від: 1) терміну використання; 2) особливостей технологічних процесів; 3) від якості ОФ; 4) ступеня захисту від впливу навколишнього середовища; 5)якості обслуговування; 6) кваліфікації працівника.

Фізичний знос може бути повним та частковим. При повному зносі ОФ ліквідуються та змінюються новими ОФ. При частковому зносі - відновлюються шляхом ремонтів: поточного - без зупинки ОФ і незначної заміни вузлів і деталей; капітальний - при зупинці роботи ОФ та з заміною 80% складових.

Моральний знос - зменшення вартості під впливом скорочення суспільно-необхідних затрат на їх відтворення (знос І-го ступеня - рік тому за аналогічну модель комп’ютера заплатили 2500 тис.грн., тепер - 2000 грн. через скорочення затрат на виготовлення) або зменшення вартості в результаті впровадження більш прогресивних, ефективних машин (знос ІІ ступеня).

Технічний стан ОФ показують ряд показників: 1) процент зноса (% зн) = сума амортизаційного відрахування поділити на балансову вартість і все це помножити на 100; 2) коефіцієнт оновлення; 3) коефіцієнт вибуття.

Амортизація - це процес відшкодування зносу основних засобів через перенесення балансової вартості на продукцію, що виготовляється. Акумуляція коштів для їх відтворення.

Норма амортизації - процент перенесення балансової вартості.

Амортизаційні відрахування - грошовий вираз зноса.

Ремонт основних фондів – це відновлення фізичного зношення окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основних фондів. У працездатному стані протягом всього терміну їх служби.

За економічним змістом ремонти можна поділити на:

  • поточний,

  • капітальний,

  • відносний.

Поточний ремонт породжується випадковими поломками, що принципово не впливають на нормальне використання, основних фондів. Має характер дрібних налагоджувальних робіт.

Капітальний ремонт породжується закономірним зношенням основних фондів і направлений на відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик.

Відновний ремонт – особливий вид ремонту основних фондів, що породжується їх зруйнуванням в результаті стихійних лих, тривалості бездіяльності.

Загальна вартість ремонтів (Врем) певного виду обладнання за рік обчислюється за формулою:

Времзам.елемзар.плат, грн.,

де Взам.елем – вартість заміню вальних елементів на проведення ремонтів, грн./рік;

Взар.плат – витрати на заробітну плату при проведенні ремонтів, грн./рік.

Успішне функціонування основних фондів та виробничих потуж­ностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтен­сивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення ви­користання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всьо­го устаткування, наявного на підприємстві.

Основними напрямками збільшення часу функціонування устат­кування є: скорочення та ліквідація внутрішньозмінних простоїв шля­хом: підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забез­печення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями); підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування; скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи. На підприємствах України з дискретним характе­ром виробництва кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15 — 20%, коефіцієнт змінності в середньому в промисло­вості становить 1,4 (з урахуванням внутрішньозмінних простоїв ще мен­ше — 1,2), що свідчить про значні резерви кращого використання за­собів праці.

Важливим напрямком підвищення ефективності використання ос­новних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виве­дення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними.

Слід підкреслити, що екстенсивне поліпшення використання основ­них фондів та виробничих потужностей хоча повністю на сьогодні не реалізоване, все ж воно має межі.

Набагато ширші можливості має інтенсивне поліпшення викорис­тання основних фондів та виробничих потужностей, яке передбачає підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу. Підви­щення інтенсивного завантаження устаткування може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, установлення оптимального режиму їх роботи.

Інтенсивне використання основних фондів підвищується також че­рез технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, ско­рочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удоско­налення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищен­ня кваліфікації та професійної майстерності робітників.

Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення ви­пуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важ­ливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростан­ня фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробниц­тва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому не­обхідно встановлювати оптимальну виробничу структуру підприєм­ства — важливий напрямок кращого використання основних фондів.

Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного викорис­тання основних фондів та виробничих потужностей — швидке освоєн­ня проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний пе­ріод освоєння виробничих потужностей становить п'ять-шість і більше років. Разом з тим технічно й економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]