- •5.050104 “Фінанси”,
- •5.050111 “Бухгалтерський облік”,
- •5.092002 “Технологія деревообробки”
- •Розглянуто та схвалено цикловою комісією економічних дисциплін, бухгалтерського обліку та фінансів
- •2. Види та об’єднання підприємств. Малі підприємства.
- •3. Структура підприємства.
- •Типова структура бізнес плану
- •1. Кадри підприємства, їх ознаки та класифікація.
- •Основні фонди поділяються на основні виробничі та основні невиробничі
- •Функціонують в сфері відтворення робочої сили.
- •В процесі експлуатації зношуються, але не переносять своєї вартості на продукцію.
- •Не приймають участь в виробничому процесі.
- •Утримання, ремонт здійснюється за рахунок прибутку.
- •Показники використання оф
- •1. Сутність, склад та структура оборотних засобів.
- •2. Джерела формування оборотних засобів.
- •3. Показники ефективності використання оборотних засобів.
- •7. Облікова ціна:
- •1. Виробничий процес та його склад.
- •2. Типи виробництва.
- •3. Виробничий цикл та його розрахунок.
- •4.Організація поточного виробництва.
- •Умови для створення безперервно-поточного виробництва:
- •Основні характеристики поточних ліній:
- •Поточна лінія характеризується:
- •5. Організація підготовки виробництва.
- •Сутність, функції та принципи заробітної плати.
- •Нормування витрат праці на підприємстві.
- •3. Тарифна система.
- •4. Форми та системи оплати праці, структура заробітної плати.
- •Кошторис виробництва на ___________ рік
- •1. Сутність прибутку, його види та функції.
- •Прибуток використовується для створення фонду розвитку виробництва, фонду соціального розвитку, фонду матеріального заохочення, резервного.
- •3. Рентабельність та її показники.
- •1. Сутність та функції цін.
- •2. Фактори, що впливають на розрахунок ціни.
- •3. Класифікація системи цін.
- •4. Податки та їх види.
- •Принципами побудови системи оподаткування є:
- •Основні види податків
- •1. Поняття економічної ефективності.
- •2. Класифікація видів і форм прояву ефекти.
- •4. Система показників ефективності виробництва.
- •Система показників економічної ефективності діяльності та виробничих інвестицій:
- •5. Інвестиційна діяльність підприємства.
- •Показники використання робочого часу
- •Види норм витрат праці
- •Література
Основні фонди поділяються на основні виробничі та основні невиробничі
ОФ
ОВФ ОНВФ
Х
арактеристика
Функціонують в сфері відтворення робочої сили.
В процесі експлуатації зношуються, але не переносять своєї вартості на продукцію.
Не приймають участь в виробничому процесі.
Утримання, ремонт здійснюється за рахунок прибутку.
Функціонують
в сфері матеріального виробництва.
В
процесі експлуатації зношуються та
переносять свою вартість на продукцію.
Неодноразово
приймають участь в виробничому процесі.
Постійно
оновлюються за рахунок капітальних
вкладень.
Класифікація ОВФ
-
Будівлі (виробничо-технічні, службові). Наприклад, майстерні...
-
Споруди (інженерно-будівельні, обслуговуючі об’єкти).
-
Передаточні пристрої (тепло-енерго, каналізаційні мережі).
-
Машини та обладнання (верстати, парова машина).
-
Вимірювальні та регулюючі прилади (лабораторне обладнання) - мікроскоп..
-
Обчислювальна техніка - комп’ютер, калькулятор...
-
Транспортні засоби (внутрішнього та зовнішнього сполучення).
-
Виробничий та господарський інвентар (холодильник, пилосос, кофеварка) > 500 грн.
-
Інструменти та пристрої.
-
Внутрішньо-під’їздні шляхи.
-
Інші засоби.
Крім того поділяються на ОФ активної та пасивної частини. До активної частини належать: ОФ, які приймають участь у виготовленні продукції безпосередньо. До пасивної частини належать: ОФ, які забезпечують нормальне функціонування активної.
Наприклад: швейне виробництво - активна частина - передаточні пристрої, електромережа, машинка, праска, комп’ютер; пасивна частина - будівлі, споруди.
Розрізняють наступні види оцінок ОФ:
1) балансова (первісна) вартість - визначається як сума вартості покупки (Впок) + вартості транспортування (Втр) + вартості установки та монтажу з врахуванням заробітної плати (Вмон)
-
відтворена (комерційна) вартість (ОФВ) - це вартість відтворення об’єкта у сучасних умовах
3) залишкова вартість (ОФзал) - вартість первісна, зменшена на розмір зношення.
х - процент зноса.
В процесі експлуатації ОВФ зношуються - ЗНОС - це втрата споживчої вартості товару в процесі експлуатації
Фізичний знос - поступова втрата ОФ своєї первісної вартості, яка викликана використанням, а також під впливом зовнішнього середовища. Він залежить від: 1) терміну використання; 2) особливостей технологічних процесів; 3) від якості ОФ; 4) ступеня захисту від впливу навколишнього середовища; 5)якості обслуговування; 6) кваліфікації працівника.
Фізичний знос може бути повним та частковим. При повному зносі ОФ ліквідуються та змінюються новими ОФ. При частковому зносі - відновлюються шляхом ремонтів: поточного - без зупинки ОФ і незначної заміни вузлів і деталей; капітальний - при зупинці роботи ОФ та з заміною 80% складових.
Моральний знос - зменшення вартості під впливом скорочення суспільно-необхідних затрат на їх відтворення (знос І-го ступеня - рік тому за аналогічну модель комп’ютера заплатили 2500 тис.грн., тепер - 2000 грн. через скорочення затрат на виготовлення) або зменшення вартості в результаті впровадження більш прогресивних, ефективних машин (знос ІІ ступеня).
Технічний стан ОФ показують ряд показників: 1) процент зноса (% зн) = сума амортизаційного відрахування поділити на балансову вартість і все це помножити на 100; 2) коефіцієнт оновлення; 3) коефіцієнт вибуття.
Амортизація - це процес відшкодування зносу основних засобів через перенесення балансової вартості на продукцію, що виготовляється. Акумуляція коштів для їх відтворення.
Норма амортизації - процент перенесення балансової вартості.
Амортизаційні відрахування - грошовий вираз зноса.
Ремонт основних фондів – це відновлення фізичного зношення окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основних фондів. У працездатному стані протягом всього терміну їх служби.
За економічним змістом ремонти можна поділити на:
-
поточний,
-
капітальний,
-
відносний.
Поточний ремонт породжується випадковими поломками, що принципово не впливають на нормальне використання, основних фондів. Має характер дрібних налагоджувальних робіт.
Капітальний ремонт породжується закономірним зношенням основних фондів і направлений на відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик.
Відновний ремонт – особливий вид ремонту основних фондів, що породжується їх зруйнуванням в результаті стихійних лих, тривалості бездіяльності.
Загальна вартість ремонтів (Врем) певного виду обладнання за рік обчислюється за формулою:
Врем=Взам.елем+Взар.плат, грн.,
де Взам.елем – вартість заміню вальних елементів на проведення ремонтів, грн./рік;
Взар.плат – витрати на заробітну плату при проведенні ремонтів, грн./рік.
Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.
Основними напрямками збільшення часу функціонування устаткування є: скорочення та ліквідація внутрішньозмінних простоїв шляхом: підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями); підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування; скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи. На підприємствах України з дискретним характером виробництва кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15 — 20%, коефіцієнт змінності в середньому в промисловості становить 1,4 (з урахуванням внутрішньозмінних простоїв ще менше — 1,2), що свідчить про значні резерви кращого використання засобів праці.
Важливим напрямком підвищення ефективності використання основних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними.
Слід підкреслити, що екстенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей хоча повністю на сьогодні не реалізоване, все ж воно має межі.
Набагато ширші можливості має інтенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей, яке передбачає підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу. Підвищення інтенсивного завантаження устаткування може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, установлення оптимального режиму їх роботи.
Інтенсивне використання основних фондів підвищується також через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.
Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення випуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимальну виробничу структуру підприємства — важливий напрямок кращого використання основних фондів.
Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей — швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п'ять-шість і більше років. Разом з тим технічно й економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства.