Міністерство освіти і науки України

Житомирський технологічний коледж

Циклова комісія економічних дисциплін,

бухгалтерського обліку та фінансів

Методичні вказівки по самостійному вивченню

дисципліни “Економіка підприємства”

для студентів спеціальності: 5.050107 “Економіка підприємства”,

5.050104 “Фінанси”,

5.050111 “Бухгалтерський облік”,

5.092002 “Технологія деревообробки”

Житомир 2008 р.

Затверджено

Заст. директора з навч. роботи ЖТК

_________________І.І. Бондар

“____”______________2008 р.

Розглянуто та схвалено цикловою комісією економічних дисциплін, бухгалтерського обліку та фінансів

Протокол № від “ ” 2008 року.

Голова циклової комісії Т.Г. Іванова

Склала: Іванова Т.Г. – голова циклової комісії економічних дисциплін, бухгалтерського обліку та фінансів, викладач.

Вступ.

Лекція № 1 Україна та ринок.

1. Сутність економіки. Предмет економічної науки

2. Ознаки ринкової економіки. Передумови переходу України до ринку.

3. Особливості економіки українських підприємств-виробників.

Історично склалося, що людство через технічні, економічні, технологічні знання вирішувало наступні проблеми: 1) як задовольнити власні потреби; 2) як ефективно використати обмежені ресурси, щоб задовольнити власні потреби. І почала розвиток економіка.

Завданням економіки - організація виробництва таким чином, щоб досягти максимальних успіхів в умовах обмежених виробничих факторів (праця, природні ресурси, капітал).

Економіка - це наука, як робити гроші для задоволення власних потреб. Вона складається з кількох розділів: макро- і мікро.

Макроекономіка - вивчає глобальні масштабні явища (інформація, державна політика).

Мікроекономіка - вивчає поведінку суб’єкта на рівні підприємства та домашнього господарства.

В процесі господарською діяльністю економічні відносини відбуваються між Державою, фірмою та домашнім господарством.

Держава

дотації, соцгарантії податки

податки

соцзабезпечення,

субсидії

Фірма робоча сила, ресурси Домашнє

зарплата, продукція господарство

Виходячи із взаємозв’язків, економіка повинна бути:

1. ефективною,

2. справедлива,

3. стабільна.

В залежності від ролі держави в вирішенні економічних питань розрізняють наступні економічні системи:

• ринкова - процес виробництва, розподіл здійснюється на основі економічних законів;

• адміністративна - стовідсотковий державний монополізм;

• традиційна - виробництво та розподіл на основі сімейних та історичних традицій.

ТИПИ економічних моделей: 1) японська модель розвитку - основується на зростанні продуктивності праці ніж зростання темпів заробітної плати; 2) шведська - традиційний розподіл доходів між населенням в рівних пропорціях на основі високого конкурентного рівня держави; 3) американська - особиста власність, контроль держави в системі оподаткування та ціноутворення.

Висновок: в ринковій економіці характерні два моменти:

1. наявність особистої власності,

бажання отримати більше прибутку в умовах зростання по тупу, та встановлення ціни, яку max спроможні заплатити споживачі.

Ринок - певний спосіб організації економічної діяльності суспільства, характерними ознаками якого є:

• самостійність учасників економічного процесу;

• комерційний характер їхньої взаємодії;

• конкуренція;

• опора на вільні ціни, які складаються на основі взаємодії попиту і пропозиції;

• обмежене втручання держави в діяльність суб'єктів ринку;

• прибуток, як головний результат економічної діяльності;

• широкий розвиток різноманітних форм власності і господарювання.

Ринок - саморегульована система відтворення, всі елементи і ланки якої знаходяться під постійним впливом платоспроможного попиту і пропозиції та ін.

Більш повно суть ринку розкривають його функції:

• відтворення - забезпечує безперервність за формулою економічних відносин:

виробництво - обмін - розподіл – споживання

• інформативна - через коливання цін надає учасникам виробництва об’єктивну інформацію про зміни в попиті, оптимальні витрати та іншу (як гігантський суперкомп’ютер);

• регулююча - вирішує проблеми: що виробляти, як виробляти і які ресурси використовувати, для кого виробляти (роль споживача, пропорції між потребами і виробництвом тощо.

Принципи поведінки господарюючих суб’єктів на ринку:

• соціального партнерства,

• свободи підприємництва,

• взаємо вигідність і рівноправність ділових стосунків,

• відповідальність перед кінцевим споживачем продукції всіх господарюючих суб’єктів, що беруть участь у виробництві та обігу товарів,

• самообмеження в особистому споживанні, добровільне прагнення до постійного виробничого інвестування, якісного задоволення нових суспільних потреб, створення додаткових робочих місць,

• чесність, порядність, дотримання слова, вимог контрактів, недопущення недобросовісної, неправдивої реклами, конкуренції,

• благодійницька діяльність та інші.

Причини економічної кризи та умови переходу до ринку.

1. Падіння темпів приросту промислової продукції і товарів народного споживання.

2. Відставання від науково-технічного прогресу.

3. Дефіцит держбюджету.

4. Неспіввідношення заробітної плати до кількісних та якісних показників.

5. Відсутність кваліфікованої робочої сили.

6. Велика кількість підприємств.

Реформи для виходу із кризи

1. змінити державну політику.

2. реформи в оплаті праці.

3. підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

4. приватизація державних підприємств, житла, землі.

5. зростання особистих доходів населення.

6. платне навчання, медичне обслуговування, паралельно з безкоштовним для малозабезпечених верств.

Умови переходу

1. впровадження нових форм та методів управління організації.

2. участь робітників в управлінні.

3. розвиток змагання та конкуренції.

4. вирішення житлової та харчової проблеми.

5. оплата праці у відповідності до внесків у роботу.

Лекція № 2 Промисловість як головна дільниця економіки. Характеристика галузі.

1. Промисловість – головна дільниця економіки, сутність промисловості.

2. Розміщення промисловості (принципи та фактори розміщення).

3. Склад лісообробної промисловості.

4. Сировинна база деревообробної промисловості.

Промисловість є основною ланкою народногосподарського комплексу України і вона являє собою велику галузь народного господарства, яка здійснює переробку сировинних ресурсів та випуск готових виробів. Провідна роль промисловості пояснюється її значенням у впровадженні в життя досягнень науково-технічного прогресу, у визначенні економічного потенціалу країни.

Галузь промисловості – це якісно однорідна сукупність підприємств, об’єднань та інших господарських одиниць різних форм власності, що виконують однакові функції в системі суспільного поділу праці.

Промисловість - сукупність підприємств, на яких застосовують машинну техніку, засоби праці, паливо, сировину, отримують товари народного вжитку.

Промисловість виконує наступні функції:

1. є основним джерелом надходження доходів в бюджет;

2. забезпечує задоволення потреб населення;

3. постійно оновлює засоби праці та предмети праці;

4. є основною для розвитку споріднених галузей;

5. є основою зміцнення боєздатності.

Групується галузь за наступними ознаками:

а) по економічному призначенню: 1) виробництва засобів праці, 2) виробництва предметів праці.

б) по виконуючій функції: 1) паливно-енергетична, 2) металургійна, 3)машинобудівна, 4) аграрна тощо.

в) по характеру впливу на предмети праці: 1) добувна, 2) переробна.

Для розміщення підприємства необхідно дотримуватися наступних принципів: 1) наближення до джерел сировини та споживання; 2) орієнтуватися на спеціалізацію регіону; 3) міжнародний розподіл праці.

Фактори, які впливають на розміщення:

1. природний - ґрунтується на кліматичних умовах, наявності водних ресурсів;

2. демографічний - наявність трудових ресурсів;

3. економічний - транспортне забезпечення, енергетичне, тип підприємства, спеціалізація;

4. технологічний - забезпечення технікою, вплив науково-технічного прогресу.

Особливого значення набувають форми організації виробництва: концентрація, спеціалізація, кооперація підприємств.

Концентрація - зосередження виготовлення продукції на великих підприємствах.

Буває трьох видів: 1) різнорідних виробництв - це концентрація підприємств, які не пов’язані між собою загальним технологічним процесом, 2)концентрація виробництв технологічно однорідної продукції, 3) концентрація на основі комбінування.

Спеціалізація - процес обособлення виготовлення однорідної однотипної продукції. Існує 4 форми: 1) предметна - спеціалізується на виготовленні цілого предмету, 2) подетальна - спеціалізується на виготовленні цілого предмету, виробу, 3) технологічна - спеціалізується на окремих технологічних операціях (1 функція), 4) функціональна - виділення за функціональною ознакою (здійснювати ремонтні дії тощо).

Кооперація - поєднання в одному підприємстві в зв’язку з іншими підприємствами, що виготовляють певну продукцію та використовуються в нашому підприємстві. Буває трьох типів: 1) предметна, 2) подетальна, 3)технологічна.

Комбінування - поєднання в одному підприємстві концентрації, спеціалізації та кооперації.

Лекція № 3 Підприємство – основна ланка народного господарства.

1. Підприємство – його ознаки та основні засади діяльності.

2. Види та об’єднання підприємств. Малі підприємства.

3. Структура підприємства.

1. Підприємство – його ознаки та основні засади діяльності.

Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою отримання прибутку (доходу).

Кожне підприємство (фірма) може здійснювати ряд конкретних видів діяльності, які класифікуються за певними ознаками.

Непересічне значення має соціальна діяльність, оскільки вона впливає істотно на ефективність усіх інших її загальних напрямків і конкретних видів. Соціальна діяльність повинна забезпечити нормальні умови життєдіяльності персоналу підприємства - житлові умови, медичне обслуговування, відпочинок, фізичне оздоровлення тощо.

Кожне підприємство має статут – повне зібрання правил щодо регулювання його діяльності та взаємовідносин з іншими господарюючими суб’єктами. Він має відповідати основним положенням Закону України “Про підприємства в Україні”. В статуті мають бути чітко визначені:

точне найменування та місцезнаходження підприємства;

власник (власники) або засновник (засновники);

місія і основні цілі діяльності;

органи управління та порядок їх формування;

джерела та порядок утворення майна;

умови реорганізації і припинення існування.

Важливе значення у господарській діяльності підприємства має політика оплати праці і соціальних гарантій, які визначаються в колективному договорі.

Колективний договір - угода між трудовим колективом, в особі профспілки, та адміністрацією підприємства, яке використовує найману працю. Він укладається (уточнюється) щорічно. Ним регулюються виробничі, економічні і трудові відносини працівників підприємства, визначаються заходи щодо умов та оплати праці, соціального захисту.

Кожне підприємство чи організація є складною соціально-економічною системою, яка поєднує у виробничому процесі різноманітні матеріальні елементи, людські ресурси та інформаційні зв'язки. Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою науково-технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Кожне підприємство має наступні риси:

1. має статус юридичної особи (статут, розрахунковий рахунок, печатки);

2. наявність трудового колективу;

3. наявність площі, обладнання, ресурсне забезпечення;

4) фірмовий знак.

Управління підприємством відображає сукупність взаємопов'язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування та досягнення цілей підприємства.

До управлінської системи входять:

адміністративні служби - технологічний відділ, конструкторський відділ, відділ техніки безпеки, охорони праці;

економічні служби - планово-економічний відділ, відділ по оплаті праці, бухгалтерія;

загально-господарські служби - відділ кадрів, юридичний відділ, адміністративно-господарська частина.