Тема 4. Організація як об’єкт управління

1. Поняття та загальні характеристики організації. Нині поняття «організація» широко вживається в багатьох науках (філософії, математиці, економіці, соціології та ін.) і в практичній діяльності. Це поняття багатозначне.

Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної цілі чи цілей. Будь-яка організація складається з елементів, їхніх ролей і відносин, визначених ієрархією, поліархією, писаними і неписаними правилами (кодексами) поведінки.

Загальні характеристики організації:

- ресурси;

- залежність від зовнішнього середовища;

- горизонтальний та вертикальний розподіл праці;

- підрозділи;

- необхідність управління тощо.

2. Внутрішнє та зовнішнє середовище організації. Внутрішнє середовище кожної організації формується під впливом перемінних, що роблять безпосередній вплив на процес перетворень (виробництва продукції, послуг).

Внутрішні змінні - це ситуаційні фактори всередині організації, що постійно знаходяться в полі зору менеджерів: цілі, структура організації, її завдання, технологія і люди. Всі внутрішні змінні фактори діють у взаємозв´язку, що дозволяє досягти цілей організації.

Зовнішні фактори - це сили, зовнішні стосовно до організації, які впливають на її результативність.

Зовнішній вплив на організацію можна представити як сукупність трьох основних сфер: віддаленого, виробничого і оперативного впливу.

3. Типи організацій в Україні.

Загальновідомі три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності :

- індивідуальне підприємництво;

- партнерство;

- корпорація.

Індивідуальне підприємництво. Суть його полягає в тому, що все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі забов’язання фірми.

Партнерство. Така організаційно-правова форма підприємницької діяльності передбачає об´єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності; спільного контролю результатів бізнесу; активній участі в його веденні. Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір. За ступенем участі засновників (партнерів) у діяльності підприємства прийнято розрізняти товариства: повні (з повною відповідальністю); командитні; товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю.

Корпорація є зараз домінуючою формою підприємницької діяльності. її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску до акціонерного капіталу корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам.

Тема 5. Планування в організації

1. Сутність планування як функції управління. Планування – процес визначення цілей організації та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення.

Планування є первісною з-поміж решти функцій управління, оскільки прийняті в процесі її реалізації рішення визначають характер здійснення всіх інших функцій управління.

Схематично процес планування в організації можна представити як послідовність таких етапів:

- встановлення цілей діяльності організації;

- розробка стратегії діяльності організації (шляхів досягнення цілей);

- надання стратегії конкретної форми (впровадження стратегії у конкретні дії організації). Цей етап здійснюється шляхом розробки забезпечуючих планів та бюджетів.

На практиці існує багато критеріїв класифікації планів організації. Найчастіше з них використовують такі:

- за критерієм широти охоплюваної сфери розрізняють стратегічні й оперативні плани;

- за критерієм часового горизонту планування плани поділяють на довгострокові й короткострокові;

- за ступенем конкретизації виділяють завдання й орієнтири.

2. Цілі управлінського планування. Правильно сформульовані організаційні цілі мають відповідати наступним вимогам:

- конкретність та вимірюваність;

- орієнтація у часі;

- реалістичність, досяжність, не перевищення можливостей організації;

- несуперечливість, узгодженість, взаємопов’язаність;

- сформульованість письмово.

Цілі, сформульовані з урахуванням зазначених вимог, виступають своєрідними нормативами, за допомогою яких менеджер може робити висновки про ефективність своєї майбутньої практичної діяльності.

Будь-яка організація має багато різноманітних цілей, сукупність яких утворює складну структуру. Це передбачає необхідність класифікації цілей.

Глобальна мета – характеризує погляд на причину існування організації з точки зору суспільства (уявлення про суспільне призначення організації).

Місія організації – характеризує погляд на причину існування організації з точки зору самої організації. Місія деталізує статус організації, надає орієнтири для визначення її задач.

Задачі організації – це заяви організації про те, як, за допомогою чого вона збирається виконувати свою місію. Задачі організації формулюються у конкретних показниках діяльності і розраховані на певні строки. Організації, як правило, встановлюють декілька задач.

Одним з широко розповсюджених на практиці способів встановлення цілей та оцінки діяльності керівників є так зване «управління за цілями» (MBO – management by objectives).

3. Сутність стратегічного планування. У широкому розумінні стратегія – це взаємопов’язаний комплекс заходів щодо підвищення життєздатності організації.

У практичному плані найчастіше використовується таке визначення стратегії. Стратегія – це генеральна довгострокова програма дій та порядок розподілу пріоритетів та ресурсів організації для досягнення її цілей.

Основними елементами стратегії є:

- сфера стратегії;

- розподіл ресурсів;

- конкурентні переваги;

- синергія.

Вирізняють три основні рівні стратегій:

- загальнокорпоративна стратегія;

- стратегія бізнесу;

- функціональна стратегія.