Тема 2. Розвиток науки управління

1. Передумови та історія виникнення науки управління. Хоча організації як форма об’єднання людей для досягнення спільної мети існують не одне тисячоліття, але до середини ХІХ століття практично ніхто не замислювався над тим, як управляти нею системно. Ідея про те, що організацією можна управляти на науковій основі почала формуватися саме у середині 19 століття. Причиною тому були зміни, які внесла промислова революція у виробничий процес та середовище функціонування організацій. Остаточно ідея управління як наукової дисципліни, професії та галузі досліджень сформувалася у США. На відміну від інших наук розвиток управлінської думки не був системою знань, які накопичувалися послідовно. Навпаки, на першому етапі (до середини ХХ століття) наука управління розвивалася одразу за кількома відносно самостійним напрямкам (або, як кажуть, підходам до управління), кожний з яких концентрував увагу на різних аспектах менеджменту.

2. Школи управлінської думки. Вирізняють три ранні підходи до менеджменту: класичний підхід; поведінковий підхід; кількісний підхід.

Класична теорія (підхід) менеджменту включає дві школи:

- школу наукового управління;

- адміністративну школу (класичну теорію організації).

Поведінковий підхід до менеджменту включають в себе дві школи:

- школа людських відносин;

- школа організаційної поведінки.

В центрі уваги кількісної школи знаходиться математична модель, тому що саме за її допомогою управлінську проблему можна відобразити (передати) у вигляді основних її цілей та взаємозв’язків.

Зазначені недоліки ранніх теорій менеджменту певною мірою долаються інтегрованими підходами до управління (процесний, системний, ситуаційний).

3. Сучасні принципи менеджменту. Успіх сучасного менеджменту забезпечують професійні знання, досвід і вміння робити конкретні справи; розширення і поглиблення зв´язків фірми із зовнішнім оточенням. Чим більше зв´язків, тим більше гармонії, узгодженості, продуктивності в діях менеджера. Систематизувавши вищезазначене можна виділити наступні принципи менеджменту:

- цілеспрямованість;

- урахування потреб та інтересів;

- ієрархічність;

- взаємозалежність;

- динамічна рівновага;

- економічність;

- активізація;

- системність;

- єдиновладдя.

Тема 3. Прийняття управлінських рішень

1. Основи теорії прийняття рішень. У науковій літературі зустрічається як розширене, так і вузьке розуміння процесу прийняття рішень в управлінні. Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль результатів його реалізації. У вузькому розумінні прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблеми та завершується вибором дії, що спрямована на її усунення. В теорії управління виділяють три основні моделі прийняття рішень:

- класична модель;

- поведінкова модель;

- ірраціональна модель.

2. Процес прийняття рішень. В теорії прийняття рішень розрізняють дві основні технології прийняття управлінських рішень – інтуїтивну та раціональну.

Найпростішою технологією прийняття рішень є інтуїтивна. Вона складається з наступних етапів:

- реєстрація змін;

- селекція рішень, які містить пам’ять суб’єкта управління;

- прийняття рішення.

Спрощена раціональна модель прийняття управлінських рішень має вигляд наступних етапів:

- діагноз проблеми;

- накопичення інформації стосовно проблеми:

- розробка альтернативних варіантів;

- оцінка альтернативних варіантів;

- прийняття рішення.

3. Методи творчого пошуку альтернатив. Одним з найскладніших етапів раціональної технології прийняття рішень є пошук альтернативних варіантів. В управлінській практиці використовуються різноманітні методи творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяють на три групи:

- методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);

- методи колективного творчого пошуку (“мозковий штурм”, конференція ідей, метод колективного блокноту);

- методи активізації творчого пошуку (метод контрольних запитань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу).