- •1. Вуглеводи та ліпіди:
- •1.1. Йодометричний метод визначення глюкози.
- •1.2. Йодометричний метод визначення лактози.
- •1.3. Визначення крохмалю поляриметричним методом за Еверсом.
- •1.4. Визначення йодного числа.
- •1.5. Визначення кислотного числа.
- •2. Властивості амінокислот, методи їх кількісного визначення.
- •2.1. Визначення амінокислот методом тонкошарової хроматографії (тшх)/
- •2.2. Визначення азоту амінних груп методом формольного титрування
- •3. Властивості білків, методи їх кількісного визначення.
- •3.1. Ізоелектрична точка білків.
- •3.2. Кількісне визначення білка на основі біуретової реакції.
- •3.3. Осадження білків.
- •4. Якісне та кількісне визначення вітамінів.
- •4.1. Кількісне визначення каротинів.
- •4.2. Якісне визначення вітаміну д2 (ергокальциферолу).
- •4.3. Якісне визначення рибофлавіну.
- •4.4. Кількісне визначення вітаміну с у рослинній сировині.
- •4.5. Визначення вітаміну с в молоці.
- •5. Ферменти: специфічність та активність дії.
- •5.1. Визначення специфічності дії ферментів
- •5.2. Визначення залежності дії ферментів від температури і рН середовища
- •5.3. Вплив активаторів та інгібіторів на активність амілази.
- •5.4. Якісне визначення β-фруктофуранозидази.
- •5.5. Визначення амілолітичної активності.
- •5.6. Визначення протеолітичної активності.
- •5.7. Визначення активності каталази (за о.М.Бахом та о.І.Опаріним).
4.2. Якісне визначення вітаміну д2 (ергокальциферолу).
Кальцифероли – вітаміни групи Д – складаються з двох підгруп:
1) природних: Д2 – ергокальциферол,
Д3 – холекальциферол;
Д4 – дегідроергокальциферол;
2) синтетичних: Д5, Д6, Д7.
Природні та синтетичні кальцифероли є аналогами природного вітаміну Д3 відрізняються від нього боковим аліфатичним ланцюгом у 17-му положенні.
Апаратура: газови пальник.
Лабораторний посуд: пробірки, піпетки.
Матеріали та реактиви: 1. концентрована соляна кислота; 2. анілін; 3. вітамінізований риб'ячий жир.
Принцип методу.
При нагріванні хлороформного розчину вітаміну D або риб’ячого жиру із сумішшю аніліну та концентрованої соляної кислоти розчин забарвлюється у червоний колір.
Хід роботи. В суху пробірку наливають 1 мл вітамінізованого риб’ячого жиру, додають до нього 5 мл аніліну і 0,5 мл концентрованої соляної кислоти. Після перемішування утворюється емульсія жовтого кольору. Вміст пробірки нагрівають на відкритому полум’ї до кипіння протягом 0,5 хв. Емульсія забарвлюється в червоний колір.
4.3. Якісне визначення рибофлавіну.
Рибофлавін (вітамін В2) за хімічною природою являє собою диметилзаміщену похідну ізоалоксазину, зв'язаного в положенні 9 із залишком п'ятиатомного спирту рибіту. Рибофлавін, зв’язаний з фосфорною кислотою, входить до складу флавінових ферментів.
При відновленні вітамін В2 (має жовтий колір) спочатку переходить в проміжну сполуку червоного кольору, а потім – у безбарвний лейкофлавін. У кислому середовищі вітамін В2 стійкий, а у лужному середовищі – руйнується
Лабораторний посуд: пробірки, піпетки.
Матеріали та реактиви: 1. Концентрована соляна кислота; 2. Металевий цинк; 3. 0,025%-й розчин вітаміну В2 (суспензія рибофлавіну у воді).
Принцип реакції. Водень, що утворюється при додаванні металевого цинку до концентрованої соляної кислоти, відновлює жовтий рибофлавін спочатку в родофлавін (проміжна сполука) червоного кольору, а потім у безбарвний лейкофлавін.
Хід роботи. В пробірку налити 1,5 мл 0,025%–го розчину рибофлавіну і 1 мл концентрованої соляної кислоти, потім опустити кілька гранул металевого цинку. Водень, що виділяється, реагує з рибофлавіном, відновлюючи його, і рідина поступово забарвлюється в рожевий колір, а потім знебарвлюється. Якщо рідина залишається червоною, необхідно ще додати гранулу металевого цинку.
При збовтуванні знебарвленого розчину лейкофлавін знову окисляється киснем повітря в рибофлавін.
4.4. Кількісне визначення вітаміну с у рослинній сировині.
Апаратура: ваги лабораторні.
Лабораторний посуд: ступка порцелянова, лійки скляні, колби конічні, бюретки для титрування, скляні палички, піпетки.
Матеріали та реактиви: 1. 2,0%-й розчин соляної кислоти; 2. 0,0005 М розчин дихлорфеноліндофенолу; 3. Скляний пісок; 4. Фільтрувальний папір.
Принцип методу грунтується на здатності аскорбінової кислоти окислюватися 2,6-дихлорфеноліндофенолом до дегідроаскорбінової кислоти. За кількістю 2,6-дихлорфеноліндофенолу, витраченого на титрування, визначають кількість аскорбінової кислоти в дослідному матеріалі. Як тільки вся кількість вітаміну С окислиться, розчин, що відтитровують, здобуває рожеве забарвлення за рахунок утворення недисоційованих молекул 2,6-дихлорфеноліндофенолу (у кислому середовищі). У лужному середовищі 2,6-дихлорфеноліндофенол має синє забарвлення, у кислому – червоне, а при відновлення знебарвлюється.
Хід роботи. 1 г продукту (картопля, капуста тощо) старанно розтирають у фарфоровій ступці із скляним піском. До розтертої маси додають 9 мл 2,0%–го розчину соляної кислоти. Через 10 хв вміст перемішують і фільтрують.
Для кількісного визначення відбирають 3 мл фільтрату .у конічну колбу і титрують розчином 2,6–дихлорфеноліндофенолу до появи рожевого забарвлення, яке зберігається протягом 30 с.
Кількість аскорбінової кислоти розраховують за формулою:
де Q – кількість аскорбінової кислоти, що відповідав 1 мл 0,0005 М розчину 2,6–дихлорфеноліндофенолу – 0,088 мг; А – кількість 0,0005 М розчину 2,6–дихлорфеноліндофенолу, що пішов на титрування, мл; Vo – загальний об'єм екстракту, мл; V1 – об'єм екстракту, взятий для титрування, мл; a – кількість продукту, г.