Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Питання з історії педагогіки 4 курс (2).doc
Скачиваний:
46
Добавлен:
06.12.2018
Размер:
595.97 Кб
Скачать

13.Порівняйте ідею загальнолюдського виховання в працях ж.Ж.Руссо та г.Сковороди

Головними факторами виховання дітей Ж. Руссо вважав природу, людей і предмети навколишнього світу. Природа розвиває органи чуття і людські здібності, люди вчать ними користуватися, а зіткнення з речами збагачує особистий досвід дитини. Головне завдання вихователя — пристосувати виховання до природного розвитку дитини. Важлива роль належить вихователю, який тактовно, непомітно для дитини спрямовує всю її діяльність, формує ЇЇ інтереси і погляди. В "Емілі" зроблено спробу виділити основні періоди в розвитку людини від народження до повноліття і намітити завдання виховання для кожного з них.

Перший період — від народження до появи мови, тут виховання зводиться в основному до піклування про нормальний фізичний розвиток дитини. Руссо поставив вимоги, щоб немовля годувала сама мати, про загартування організму, про те, щоб не прискорювати розвитку мови у дітей, бо це призводить до дефектів у вимові.

Другий період — від появи мови до 12 років. Головні завдання вихователя в цей період — це вправи, які розвивають органи чуття, практичне засвоєння елементарних знань, моральне виховання на прикладах.

Третій період — від 12 до 15 років, коли діти сповнені сил і енергії та підготовлені до засвоєння знань. Учити треба тільки корисному із галузі природознавства та математики, навчання потрібно будувати на власному досвіді дітей та їх самодіяльності. У педагогічній системі Руссо праця займає важливе місце, є засобом і метою виховання. Кожна дитина повинна оволодіти якимось корисним ремеслом.

Із 15 років до повноліття формується моральне обличчя молодої людини, яка знайомиться з життям людського суспільства. Моральне виховання — це розвиток добрих почуттів, доброї волі, добрих переконань, цнотливості. Важливими засобами морального виховання Руссо вважав читання історичних творів, біографій видатних людей давнини. Доросла людина, на думку Руссо, може приєднатися до будь-якої релігії.

Погляди Руссо на виховання чоловіків мали прогресивний характер, а на виховання жінок — традиційний: жінка підкоряється чоловікові, вона повинна готуватися стати дружиною і матір'ю, тому їй потрібно давати не широку розумову освіту, а піклуватися про її фізичний розвиток, естетичне виховання, привчати до ведення домашнього господарства.

Педагогічні ідеї Ж.-Ж. Руссо відіграли важливу роль у розвитку поглядів на цілі, завдання і методи виховання в кінці XVIII — на початку XIX ст. Ідея Руссо про виховання дитини, перш за все як людини, пройнята духом гуманізму і демократизму. Руссо вказав шлях для розвитку передової теорії і практики виховання в поглядах І. Г. Песталоцці, Л. М. Толстого, Г. Спенсера, Дж. Дьюї. Педагогічна система Ж.-Ж. Руссо була популярною серед кращих домашніх учителів-вихователів.

 Григорій Сковорода (1722 - 1794) - виразник ідей гуманізму і просвітництва, видатний діяч минулого, який збагатив українську педагогіку і шкільництво, духовну культуру України. Метою виховання вважав формування (через самопізнання) мислячої, освіченої, чуйної людини. Основними принципами виховання називав принцип народності та природовід-повідності. Г. Сковорода засуджує штучне, суто зовнішнє виховання, яке застосовували тоді в українських шляхетських родинах. Філософ зазначав, що основою розвитку дитини має бути праця, діяльність і в ній необхідно якомога повніше врахувати природні, індивідуальні особливості вихованця. Його іди знайшли свій подальший розвиток у творах Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, К. Д. Ушинського, Б. Д. Грінченка, А. С. Мака-ренка, В. О. Сухомлинського та інших видатних педагогів.

Григорій Сковорода проблеми виховання заторкнув у притчах "Благодарний Еродій", "Убогий Жайворонок", "Байки харківські". Визначальними в системі його педагогічних поглядів є ідеї демократизму, гуманізму, народності та патріотизму. Ідеал людяності був метою всього його життя, а також метою виховання. Г. Сковорода був переконаний, що у вихованні треба зважати не на соціальне становище дітей, а на їхню природу, нахили, інтереси, обдарування.

Як прихильник принципу народності у вихованні, стверджував, що воно має відповідати інтересам народу, живитися з народних джерел і зберігатися в житті кожного народу, висміював дворянсько-аристократичне виховання, плазування перед усім іноземним. На його думку, мета виховання полягає у підготовці вільної людини, гармонійно розвиненої, щасливої, корисної для суспільства, людини, спроможної жити і боротися.

Провідне місце у всебічному розвитку особистості, на його думку, належить розумовій освіті, яка допомагає пізнати себе, навколишній світ, сутність щастя. Особливу роль у всебічному розвиткові особистості відіграє, переконаний філософ, формування таких моральних якостей, як любов до вітчизни і праці, людяність, дружба, правдивість, чесність, скромність, сила волі, почуття гідності.

Значну увагу приділяв "тілесному здоров'ю", тобто фізичному вихованню. Естетичне виховання засобами поезії, музики, народної пісні, краси природи, образотворчого мистецтва має облагороджувати людей, допомагати їм у житті.

У вихованні Г. Сковорода пропонував використовувати бесіди, поради, приклади, радив виховувати не тільки словом, а й ділом, переконанням, привчати дітей критично аналізувати свої вчинки, дотримуватися суворого режиму, уникати надмірностей. Високо цінуючи працю вчителя, стверджував, що він повинен мати ґрунтовні знання, бути благородним, любити дітей, свою справу. Він має бути прикладом для інших у всьому, вміти володіти голосом, викладати "тихо й без крику".